Справа № 307/2177/17                        Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/547/24        Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_6 та прокурора Тячівської місцевої прокуратури на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, обвинуваченого  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,

за участі прокурора ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_10

ВСТАНОВИЛА:

вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року  ОСОБА_7 визнано не винуватим за пред`явленим йому обвинуваченням за ч.1 ст. 382 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Речові докази відсутні. Процесуальних витрат не має.

Згідно з обвинувальним актом,  ОСОБА_7  обвинувачується в тому, що він, будучи зобов`язаним рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року, яке вступило в законну силу з моменту його проголошення, не робити перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , України, демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами, будучи належним чином повідомленим про суть вказаного рішення, жодних дій для його виконання не вжив. Відтак державним виконавцем відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження, в рамках якого було демонтовано вказані у рішенні суду металеві ворота, які передано на зберігання ОСОБА_11 . Однак, ОСОБА_7 , по теперішній час робить перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , та ставить там транспортні засоби, чим самим здійснює перешкоду та продовжує умисно не виконувати рішення апеляційного суду Закарпатської області.

Органом досудового розслідування ці дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Не погоджуючись із вироком суду, потерпіла ОСОБА_6 просить виправдувальний вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий обвинувальний вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити покарання за ч. 1 ст.382 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк1 рік та покласти обов`язки, передбачені п.п. 1, 2ч. 1 ст. 76 КК України.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_7 постійно створював потерпілій неможливі умови проживання, принижував її, чинив перешкоди у користуванні під`їзною дорогою до її будинку. В добровільному порядку ОСОБА_7 відмовлявся мирним шляхом врегулювати конфлікт.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року вимоги потерпілої було задоволено, рішення Тячівського райсуду скасовано та прийнято рішення, яким зобов`язано ОСОБА_7 не чинити перешкод у користуванні під`їзною дорогою яка веде до будинку АДРЕСА_1 , де проживає потерпіла, та зобов`язано демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами. Дане рішення вступило в законну силу.

Зазначає, що ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про суть вказаного судового рішення,та неодноразово попереджений ДВС про кримінальну відповідальність за ст..382 КК України як підтвердив в судовому засіданні інспектор ДВС ОСОБА_12 , жодних дій для його виконання не вживав та продовжував ставити свій автомобіль на під`їзній дорозі до її помешкання, з приводу чого остання зверталась неодноразово до правоохоронних органів.

25 серпня 2017 року кримінальне провадження №12016070160001414 та обвинувальний акт було направлено до Тячівського районного суду.

За весь цей час,перебування кримінального провадження в Тячівському райсуді,а саме з 14.07.2017 року з вини обвинуваченого більше 20 разів судові засідання було зірвано з різних причин, без підтвердження причини неявки обвинуваченого, і суд не реагував на таке зневажливе ставлення до суду з боку ОСОБА_7 ,

Вважає, що суд був зацікавлений у зволіканні розгляду справи так і у прийнятті незаконного виправдувального вироку.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, вважаючи його незаконним у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Просить постановити новий вирок суду, яким визнати  ОСОБА_7  винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням на 1 рік та покласти обов`язки передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, рішення про відсутність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення є незаконним і необгрунтованим.

Дослідженими у судовому        засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , іншими письмовими та речовими доказами вину обвинуваченого ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого йому злочину доведено повністю.

Просить дослідити апеляційний суд письмові докази обвинувачення, матеріали відео та допитати потерпілу ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , оскільки вони підтверджують, що вказаний злочин було скоєно саме обвинуваченим ОСОБА_7 .

Водночас, суд в оскаржуваному вироку, посилаючись на показання обвинуваченого, факт закритого виконавчого провадження, хоча рішення суду, що набрало законної сили підлягає до обов`язкового виконання на всій території України, допоки не буде скасовано у відповідності до вимог Закону та за наявності відеодиску з камер відеосностереження, який у вироку суду взагалі не описаний, дійшов хибного висновку про недостатність доказів для визнання винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину.

Потерпіла ОСОБА_6 та її представник - адвокат ОСОБА_15 в судове засідання не з`явись про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи на а.с. 43 Т.№3 міститься заява представника потерпілої – адвоката ОСОБА_15 про розгляд справи без його участі та участі потерпілої ОСОБА_15 , просили оскаржений вирок скасувати,ухвалити новий вирок та звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у відповідності до вимог ст. 49 КК України. Зважаючи на вимоги ст. 405 КПК України, враховуючи думку учасників процесу, колегія суддів ухвали слухати справу за відсутності потерпілої ОСОБА_15 та її представника ОСОБА_15 .

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_10 , які заперечили щодо задоволення апеляційних скарг, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положення ст.17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

Крім того, ст.62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніві щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення. В мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, - рішення суду про виправдання ОСОБА_7 є правильним, оскільки в його основу покладено досліджені в судовому засіданні докази, у тому числі і ті, на які вказує в апеляційних скаргах прокурор та потерпіла, яким суд дав належну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді усіх обставин справи у їх сукупності.

   Зокрема, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд під час розгляду кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено ОСОБА_7 обвинувачення, допитав безпосередньо свідків, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них в їх сукупності і взаємозв`язку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та виправдувального вироку, що в ході судового розгляду ОСОБА_7 свою вину не визнав та пояснив, що на протязі тривалого періоду часу між ним та потерпілою ОСОБА_11 , з якою він є сусідом, існують неприязні відносини. В судовому засіданні апеляційного суду він був присутній. Рішення апеляційного суду на нього покладено певні зобов`язання, отримав поштою і не розуміє якого під`їзду стосується дане рішення. Під час виконання судового рішення щодо усунення перешкод знаходився на роботі, ворота зняли у його відсутності і передали їх сусіду (потерпілій ОСОБА_11 ) на зберігання, чим було виконано рішення суду щодо демонтажу воріт. На даний час воріт не має, автомобіль на вулиці ставить зі свого боку напроти свого подвір`я, оскільки не має де ставити. В сусідів - потерпілої ОСОБА_11 , до їх будинку є три заїзди. Біля воріт ОСОБА_11 автомобіль не ставить, у тому числі автомобіль не ставить перед воротами, оскільки воріт вже не має. Дорогу, яка є спільною для користування всіма особами, що проживають на вулиці, сторонніми предметами не загромаджує. Будь-яких претензій від інших сусідів у цій частині до нього не виникало. Працівники поліції за викликами потерпілої ОСОБА_11 неодноразово приїжджали із м. Тячів у с. Колодне, перекрили йому дорогу на вулиці Б. Хмельницького, 18 і він не міг виїхати автомобілем. Працівники поліції приїжджали багато разів. Обвинувачений ОСОБА_7 також показав, що має роботу, між рейсами – міжнародні вантажні перевезення, вдома знаходиться 2-7 днів, а потім їздить на автомобілі, яким користується. Потерпіла ОСОБА_11 йому також перекривала дорогу дві доби, перешкоджала виїхати з вулиці. Акт, який складали державні виконавці, він не підписував. Одного разу чоловік Корнути погрожував його жінці та дітям, у зв`язку з чим вони викликали поліцію. У зв`язку з виконанням судового рішення виконавче провадження у справі було закрито. Вартість воріт, які йому належали і були передані потерпілій становить значно більшу суму, ніж та, яка визначена йому до сплати за судовим рішення. Потерпіла ОСОБА_11 відмовляється повернути йому металеві ворота і він погодився з тим, що потерпіла ОСОБА_11 забрала собі металеві ворота у рахунок завданої ним шкоди, встановленої судовим рішенням у цивільній справі. У підтвердження пред`явленого йому обвинувачення про загромадження дороги сторонніми предметами потерпіла та прокурор належних доказів не надали.

Зазначених показань ОСОБА_7 дотримався і в ході апеляційного перегляду даної справи. Просив вирок залишити без зміни.

Приймаючи судове рішення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне: ключовими доказами сторони обвинувачення, на якому ґрунтувалося обвинувачення ОСОБА_7  у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, такі, які були досліджені судом першої інстанції є:

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 23.09.2016 року, в якому ОСОБА_6 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_7 , який не виконує рішення апеляційного суду Закарпатської області, а саме ставить машину на дорозі, чим робить перешкоди проїзду до її будинку (Том 2 а.с.17-19);

-рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року, яким скасовано рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 червня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 , третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору, Колодненської сільської ради про усунення перешкод у користуванні дорогою задоволено та зобов`язано ОСОБА_7 не робити перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами, стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_11 судові витрати по справі в сумі 6066 гривень 80 копійок, з яких 1200 гривень - за надання юридичної допомоги, 9 гривень 45 копійок - судовий збір при поданні позовної заяви, 57 гривень 35 копійок – за подання апеляційної скарги, 4800 гривень - за проведення експертизи (Том 2 а.с.20-25, 26-30);

-виконавчий лист, виданий 17 березня 2014 року Тячівським районним судом Закарпатської області в цивільній справі за номером провадження 2/307/47/2013, яким зобов`язано ОСОБА_7 не робити перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами (Том 2 а.с.31);

-акт державного виконавця від 12.04.2016 року, згідно якого будинок боржника ОСОБА_7 зачинений, рішення боржником не виконано, демонтовано металеві ворота, які передано на зберігання стягувачу, усунено сторонні предмети з дороги (Том 2 а.с.33);

-акт державного виконавця опису й арешту майна від 12.04.2016 року, згідно якого проведено опис майна, що належить боржнику ОСОБА_7 і накладено арешт на металеві ворота з труб білого кольору, висотою 1,5 м, довжиною 5,0 метра (Том 2 а.с.34-37);

-свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.07.2011 року, посвідчене державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори ОСОБА_16 , зареєстроване в реєстрі за №3-1875, згідно якого спадкоємцем цілої частини майна за померлою ОСОБА_17 , в тому числі будинок АДРЕСА_1 , є її син ОСОБА_7 (Том 2 а.с.69-70);

-витяг Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації про державну реєстрацію прав від 26.07.2011 року за №30751741, згідно якого власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_7 (Том 2 а.с71).

-постанова державного виконавця серії ВП №42533908 від 11.05.2016 року, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа в цивільній справі за номером провадження №2/307/47/2013, виданого Тячівським районним судом Закарпатської області 24.02.2014 року, яким зобов`язано ОСОБА_7 не робити перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами, закінчено, у зв`язку з виконанням рішення суду в цій частині (Том 2 а.с.32);

-протоколи огляду місця події від 28.03.2017 року та від 19.04.2017 року, додані до них фото-таблиці, в яких об`єктом огляду є заїзд до будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 (Том 2 а.с.38-46, 58-60);

-протоколи усної заяви (повідомлення) про злочин від 08.06.2017 року та від 19.04.2017 року, в яких ОСОБА_6 звернулася до Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області з проханням притягнути до відповідальності ОСОБА_7 , який перешкоджає їй проїзд до її дворогосподарства, чим саме не виконує рішення суду від 10.02.2014 року (Том 2 а.с.47, 55);

Колегією суду встановлено, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року зобов`язано ОСОБА_7 не робити перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами.

На виконання вказаного рішення апеляційного суду Закарпатської області 17 березня 2014 року Тячівським районним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист, після чого державним виконавцем відділу ДВС Тячівського управління юстиції було відкрито виконавче провадження серії ВП №42533908 та проводилися виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа про зобов`язання ОСОБА_7 не робити перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами.

Також, встановлено, що згідно постанови державного виконавця від 11.05.2016 року було закінчено виконавче провадження серії ВП №42533908 з примусового виконання виконавчого листа про зобов`язання ОСОБА_7 не робити перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами, у зв`язку з виконанням рішення суду в цій частині.

Дана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на даний час є чинною.

Приймаючи судове рішення колегія суддів бере до уваги те, що матеріали кримінального провадження не містять допустимих доказів про те, що потерпіла ОСОБА_18 зверталася із заявами про скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження у цивільній справі. При оцінці показань потерпілої ОСОБА_11 колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що показаннями потерпілої не спростовані твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про виконання судового рішення про демонтаж металевех воріт, та про те, що вказані вище ворота державним виконавцем передані потерпілій і на протязі тривалого періоду часу знаходяться у потерпілої.

Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статтях 1, 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року за №606-XIV, в редакції, яка діяла на час вчинення відповідних дій в даному кримінальному провадженні, було передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження та у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Виходячи з диспозиції ч.1 ст. 382 КК України кримінальна відповідальність за вказаною статтею настає лише у випадках умисного невиконання чи перешкоджання виконанню особою законного і правосудного рішення.

Відповідно, об`єктом злочину є порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень.

Предметом злочину за частиною 1 ст. 382 КК є судовий акт органів правосуддя (рішення, вирок, ухвала, постанова), який постановлений судом будь-якої юрисдикції (загальної чи спеціалізованої), будь-якої інстанції (першої, апеляційної чи касаційної), із будь-якої категорії судових справ (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних) і набрав законної сили.

При цьому суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України виступають:

- фізична особа, проти якої прийнято та винесено судове рішення та зобов`язано вчинити певні дії або утриматись від таких;

- юридична особа в особі посадової особи – керівника, який виступає від імені та в інтересах такої, при цьому достатнім доказом чого буде запис із ЄДРПОУ.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України полягає в одному із таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: а) невиконання (ухилення від виконання) вироку, рішення ухвали, постанови суду або б) перешкоджання їх виконанню.

Тобто, за частиною 1 ст. 382 КК склад злочину є формальним, бо його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь – дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання), і саме з цього моменту злочин визнається закінченим та набуває триваючого характеру.

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він, будучи зобов`язаним рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року, яке вступило в законну силу з моменту його проголошення, не робити перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , України, демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами. будучи належним чином повідомленим про суть вказаного рішення, жодних дій для його виконання не вжив та по теперішній час робить перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , та ставить там транспортні засоби, чим самим здійснює перешкоду та продовжує умисно не виконувати рішення апеляційного суду Закарпатської області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час внесення даних в ЄРДР в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України - 24 вересня 2016 року державним виконавцем рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року в частині зобов`язання ОСОБА_7 не робити перешкоди у користуванні дорогою, яка веде до будинку АДРЕСА_1 , України, демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомашину на цій дорозі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами вже було виконано, у зв`язку з чим державним виконавцем 11 травня 2016 року було закінчено виконавче провадження в цій частині.

Статтею 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Протоколи огляду від 28.03.2017 року та від 19.04.2017 року, де зафіксовано огляд заїзду до будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1  не свідчать про умисне невиконання ОСОБА_7 судового рішення, не підтверджують пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 1 ст. 382 КК України, у тому числі вину обвинуваченого ОСОБА_7 і зокрема те, що при заїзді до будинку потерпілої ОСОБА_11 були які-небудь перешкоди і ці перешкоди були вчинені ОСОБА_7 та оскільки на цей час виконавче провадження щодо зобов`язання ОСОБА_7 вчинити певні дії на підставі виконавчого листа, виданого на підставі рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року вже було закінчено у зв`язку з виконанням рішення суду в цій частині.

Приймаючи судове рішення, колегія суддів бере до уваги і те, що сторона обвинувачення – прокурор та потерпіла ОСОБА_11 під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, маючи свободу у наданні доказів, доведення їх переконливості перед судом, який зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює учасникам судового провадження умови для реалізації ними повноважень, поза розумним сумнівом не довела вину ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 382 КК України. Тому доводи прокурора про неповноту судового розгляду визнаються такими, що не ґрунтуються на приписах КПК України, відхиляються.

При цьому колегія суддів бере до уваги і приписи ст. 17 КПК України, які регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

З огляду на те, що прокурор не вказує у чому саме полягає істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів доводи апелянта у цій частині також відхиляє.

Тобто, у діях ОСОБА_7  відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора та потерпілої не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду, так як є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої задоволенню не підлягають, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 382 КК України залишити без змін, а апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та прокурора Тячівської місцевої прокуратури – без задоволення.

       Касаційна скарга на рішення суду може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення

Судді:

ОСОБА_2         ОСОБА_3 ОСОБА_4