УХВАЛА

20 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 761/9142/22

провадження № 61-15983ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного

суду від 29 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року

у справі № 761/9142/22.

До суду касаційної інстанції має бути подана касаційна скарга, вимоги до форми та змісту якої закріплені у статті 392 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на таке.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відсутність у касаційній скарзі передбачених ЦПК України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку є підставою для її повернення (пункт 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України).

За наявними у Верховному Суді відомостями, ОСОБА_1 у листопаді 2024 року вже звертався у цій справі із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року. При цьому в якості підстави касаційного оскарження посилався на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, з огляду на відсутність, на його думку, правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України.

В ухвалі від 14 листопада 2024 року (провадження № 61-14968ск24), Верховний Суд повертаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 зауважив, що заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Ухвала Верховного Суду від 14 листопада 2024 року (провадження

№ 61-14968ск24), набрала законної сили.

За загальним правилом повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, однак лише за умови, якщо обставини, які стали підставою для повернення скарги усунені (перестали існувати).

Натомість заявник повторно подав фактично ту саму касаційну скаргу (навіть не змінюючи її дату), яка вже була предметом оцінки Верховним Судом в ухвалі

від 14 листопада 2024 року.

Такі дії можуть свідчити про незгоду заявника із вказаною ухвалою та намагання отримати від Верховного Суду іншу правову оцінку обставин, яка вже була надана в ухвалі від 14 листопада 2024 року (провадження № 61-14968ск24).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, оскільки у касаційній скарзі ОСОБА_1 не викладені передбачені ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, за умови, якщо обставини, які стали підставою для повернення скарги усунені (перестали існувати).

Керуючись статтями 18, 44, пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у справі № 761/9142/22 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, а також особі, яка подала скаргу разом з доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович