УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 462/4424/23

провадження № 51-7807ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 червня 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на строк 2 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК до покарання, призначеного за цим вироком, місцевий суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2022 року та призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Крім того, суд вирішив питання щодо початку строку відбування покарання, речових доказів та відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 19 квітня 2023 року о 16:40, перебуваючи у парку «Білогорща» на вул. Білогорща в м. Львові, у траві знайшов (придбав) прозорий зіп пакет, всередині якого була кристалічна речовина світло-бежевого кольору невідомого походження. Зрозумівши, що це психотропна речовина, ОСОБА_4 розпочав її зберігати при собі, поклавши в кишеню штанів, з метою власного вживання, без мети збуту.

Цього ж дня, у м. Львові на вул. Білогорща, 5, приблизно о 17:00, ОСОБА_4 був зупинений працівниками поліції, які виявили та надалі вилучили в нього кристалічну речовину світло-бежевого кольору невідомого походження, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною - 4ММС, масою 0,5150 г, обіг якої заборонено.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 25 вересня 2024 року змінив вирок Залізничного районного суду м. Львова від 13 червня 2023 року в частині призначеного покарання. Призначив ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді штрафу - 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного ОСОБА_4 покарання приєднав невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2022 року та призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Покарання у виді штрафу ухвалено виконувати самостійно. У решті вирок залишив без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги у касаційній скарзі ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що він пройшов лікування від наркоманії, проте суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував положення ч. 4 ст. 309 КК і, відповідно, не звільнив його від кримінальної відповідальності.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими місцевим та апеляційним судами.

Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Твердження засудженого про необхідність скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з наявністю підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності, на переконання Верховного Суду, не є слушними з огляду на таке.

Насамперед Суд зауважує, що указані доводи були предметом перевірки Львівського апеляційного суду та визнані безпідставними.

Зі змісту вироку Залізничного районного суду м. Львова від 13 червня 2023 року вбачається, що за результатами розгляду кримінального провадження цей суд визнав винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.

Приписами ч. 4 ст. 309 КК передбачено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

У правозастосовчому висновку, викладеному в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2021 року (справа № 357/11205/19), зазначено, зокрема, що згідно з ч. 4 ст. 309 КК особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК. Підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у такому випадку є добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію, та розпочате нею лікування від наркоманії.

Добровільним в контексті ч. 4 ст. 309 КК слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу, яке здійснюється за її особистою згодою, або згодою законного представника, що мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні.

У цьому кримінальному провадженні Львівський апеляційний суд, проаналізувавши приписи закону про кримінальну відповідальність, а також врахувавши зазначені вище висновки щодо застосування норми права, вказав про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, оскільки він був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 червня 2023 року, а до лікувального закладу він звернувся 20 листопада 2023 року, тобто після ухвалення стосовно нього вироку.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. З таким висновком погоджується і Верховний Суд.

Крім того, Суд зауважує, що засуджений у касаційній скарзі зазначає, зокрема, про незгоду з обґрунтуваннями ухвали апеляційного суду щодо незастосування приписів ч. 4 ст. 309 КК. За твердженнями скаржника, суд апеляційної інстанції своє рішення у вказаній частині аргументував «відмінністю термінології» щодо поняття наркоманії у нормативно-правових актах. Також касатор наголошує, що апеляційний суд проігнорував сучасні міжнародні стандарти, врахував лише положення закону, прийнятого 30 років тому.

Водночас доводи касатора в цій частині щодо необґрунтованості ухвали Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року не співвідносяться зі змістом цього судового рішення, оскільки в обґрунтування оскаржуваної ухвали суд такі обставини не покладав. З огляду на вказане Верховний Суд відкидає зазначені доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 , як безпідставні.

Отже, викладені в касаційній скарзі засудженого доводи не спростовують правильності висновків, наведених в ухвалі апеляційного суду, у зв`язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення. За таких обставин відсутні підстави для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 .

Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3