справа № 753/16935/19

провадження № 2/753/7597/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Хильченко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», про усунення перешкод у здійсненні права власності та знесення (демонтажу) самочинного будівництва, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у лютому 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», про усунення перешкод у здійсненні права власності та знесення (демонтажу) самочинного будівництва.

Позов мотивовано тим, що він є співвласником прибудованих нежитлових приміщень №№ 309, 310, 320, розташованих на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 вказаного будинку, яка розташована поверхом вище від вказаних нежитлових приміщень.

Вказував, що відповідач без будь-яких дозволів самочинно збудував на даху належних йому приміщень металеву конструкцію, нижню частину якої залив бетоном та обклав цеглою.

Вказані неправомірні дії ОСОБА_2 призвели до пошкодження покриття даху у приміщеннях, належних йому, накопичення вологи, яка потрапляє у приміщення, та неможливість відремонтувати дах, що створює йому перешкоди належним чином користуватися майном.

Зазначав, що на його неодноразові звернення до відповідача щодо усунення порушень та знесення самочинно побудованої конструкції, останній не реагував.

Крім того, він неодноразово звертався до державних органів щодо наявності порушень, що було підставою направлення ОСОБА_2 приписів про усунення порушень прав позивача та знесення самочинно збудованої конструкції, проте відповідні приписи відповідач не виконував.

За таких обставин, й, у відповідності до заяв про уточнення позовних вимог у останній редакції від 09.11.2015 року року, просив зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_3 у належний попередній стан шляхом демонтажу тераси та металевої огорожі (решітки) на даху нежитлового приміщення АДРЕСА_4 (а.с.238 том 1, а.с.64 том 2).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 09.11.2024 року (а.с.51 том 6), позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на вимоги позовної заяви у редакції від 02.04.2014 року (а.с.1-5 том 1), а також з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, остання редакції від 09.11.2015 року (а.с.64 том 2): зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_3 у належний попередній стан шляхом демонтажу тераси та металевої огорожі (решітки) на даху нежитлового приміщення АДРЕСА_4 (а.с. 64 том 2).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги, позовні вимоги не визнали та просили відомовити у їх задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Вказали, що оцінку спірним правовідносинам суд вже надавав у рішенні, яке набуло чинності, постановленому за наслідком розгліду справи № 753/20662/17 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ТОВ «БК М.П.К.», державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антропова О.Ю., треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_5 , про скасування рішень державного реєстратора та записів про реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити дії.

Представник відповідача ОСОБА_4 також звернув увагу суду на те, що позивач не орієнтується у вимогах позову, про що ним продемонстровано в судовому засіданні, адже матеріали справи містять декілька заяв про уточнення позовних вимог, також позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, посилання на норми права, які не регулюють спірні правовідносини, й наявність вказаного судового рішення у справі № 753/20662/17, яке набуло чинності, та звернуто до виконання, є підставою для відмови у позові.

Так, прохаючи суд вирішити позов про зобов`язання відповідача за власний рахунок здійснити знесення шляхом демонтажу самочинно збудованої тераси огорожі (решітки) добудованих до квартири та їх демонтажу, привівши квартиру АДРЕСА_2 у належний попередній стан, не врахував, що положення статті 376 ЦК України до даних правовідносин не застосовуються. Також просив врахувати, що згідно з даними технічних паспортів, виготовлених ТОВ «БК М.П.К.» станом на 23 січня 2017 року, квартира АДРЕСА_3 , обладнана терасою площею 2,1 кв.м, тому така квартира після її перепланування відповідає будівельним та санітарним нормам, тобто здійснене ним перепланування квартири проводилось у відповідності з розробленою та погодженою у встановленому порядку проектною документацією, без зміни геометричної конфігурації несучих стін та інженерних систем загального користування, перепланування квартири з перерозподілом існуючої площі не суперечить вимогам ДБН, а тому не може вважатися самочинним будівництвом. Окрім того у будинку АДРЕСА_1 лоджії передбачені проектом на усіх поверхах, а їх заскління, не належить до самочинного будівництва, обладнання захисної решітки не потребує оформлення будь-яких дозвільних документів, дах є основним конструктивним елементом будівлі, а відтак здійснене ним перепланування жодним чином не порушує права позивача. Вказав також, що причиною потрапляння вологи у належне позивачу нежитлове приміщення є збудовані, ним же, на даху перед вікнами квартир, з порушенням законодавства у сфері містобудівної діяльності, повітропроводи, які створюють додаткове навантаження на дах, при цьому, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зв`язку протікань з переплануванням його квартири, позивачем не надано.

Представник відповідача ОСОБА_4 при вирішенні справи просив, також, серед іншого, врахувати, що в провадженні Дарницького районного суду м.Києва також перебувала справа № 753/20662/17 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ТОВ «БК М.П.К.», державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антропова О.Ю., треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_5 , про скасування рішень державного реєстратора та записів про реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити дії, й за матеріалами позовної заяви позивачі, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, серед іншого, просили зобов`язати ОСОБА_2 привести квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , до попереднього стану відповідно до технічного паспорта КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 19.10.2001 та поверхового плану приміщень ІІ поверху інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу добудованих приміщень (лоджій) за рахунок власних коштів (а.с.231-241 том 4).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року, яке набуло чинності, у такій справі (№ 753/20662/17) позов ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 задоволено частково, й серед іншого, зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах.

Вказане рішення звернуто до виконання, перебуває на стадії виконання, відповідно, ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 по даному спору зумовить існування до виконання двох однакових судових рішень, таких як: - зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах, - зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок привести житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_3 у належний попередній стан шляхом демонтажу тераси та металевої огорожі (решітки) на даху нежитлового приміщення АДРЕСА_4 .

Вважає, що вказаним рішенням, яке набуло чинності, задоволені (вирішені) вимоги цього спору щодо зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок привести житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_3 у належний попередній стан шляхом демонтажу тераси та металевої огорожі (решітки) на даху на даху нежитлового приміщення АДРЕСА_4 (а.с.238 том 1).

Третя особа в судове засідання повторно не з`явивилась, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони, третя особа завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, положення п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, вирішення цього спору рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 23 грудня 2015 року, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовану терасу та металеву огорожу (решітки) на даху нежитлового приміщення АДРЕСА_4 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитків у сумі 2 000 грн. (а.с.129-131 том 2), яке скасовано рішенням Апеляційного суду м.Києва від 21 вересня 2017 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.144-145 том 3), йпостановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 246-250 том 3), суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення, за відсутності третьої особи, за погодженням сторін, за їх участі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи відбувся у порядку загального позовного провадження за наслідком скасованих постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Положеннями ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.1, 2 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тобто при здійсненні будівництва власник зобов`язаний дотримуватися норм та правил, встановлених законодавством України.

За змістом ч.1 ст.376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Разом з тим, положення статті 376 ЦК України передбачають різні підстави для знесення самочинного будівництва.

Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник, наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила).

Відповідно до підпунктів 1.4.1, 1.4.5, 1.4.6 пункту 1.4 вказаних Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Проведення вказаних будівельних робіт власником житла без отримання дозволу вважається самовільним переобладнанням або переплануванням.

Поняття переобладнання та перепланування визначені у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.

Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Крім того, відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 до самочинного будівництва не належать:

1) при будівництві будинків садибного типу - зведення на земельній ділянці тимчасових будівель (навісів, палаток, кіосків, накриття, літніх душових, теплиць, покритих поліетиленовою плівкою, споруд тощо), які не потребують виконання робіт з улаштуванням фундаментів; перестановка обладнання в межах призначених приміщень; улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів; збільшення або зменшення площ за рахунок демонтування чи влаштування перегородок, комор, знесення печей та грубок; перепланування, не пов`язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ;

2) у квартирах (багатоповерхових будинках) - перепланування, не пов`язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, без порушення несучих конструкцій; збільшення житлової чи допоміжної площ за рахунок демонтування перегородок, комор, знесення печей, камінів та грубок, засклення балконів, лоджій, улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; перестановка в межах призначених приміщень, обладнання;

3) поточний ремонт будівель та споруд без змін призначення приміщень;

4) заміна матеріалу стін будинків садибного типу, будівель без збільшення розміру фундаменту чи поверховості (допустиме відхилення площі 5 %).

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 753/14305/17 (провадження № 61-9488св21), підстав для відступу від якої колегія суддів не вбачає.

Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 їх представників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахування переданої постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року справи на новий розгляд до суду першої інстанції, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Судом встановлено, що у лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», про усунення перешкод у здійсненні права власності та знесення самочинного будівництва, та остаточно уточнивши заявлені позовні вимоги від 09.11.2015 року, просив зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести жиле приміщення квартиру АДРЕСА_3 у належний попередній стан шляхом демонтажу тераси та металевої огорожі (решітки) на даху нежилого приміщення № 320, яке розташоване в АДРЕСА_1 , стягнути судові витрати (а.с.1-5, 77-78, 238 том 1, а.с. 64-65 том 2).

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 23 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовану терасу та металеву огорожу (решітки) на даху нежитлового приміщення АДРЕСА_4 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у сумі 2 000 грн. та відшкодовано судовий збір у сумі 243,60 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т.2 а.с.127-131).

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову (т.3 а.с.143-145).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року скасовано рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 246-250 том 3).

У провадженні Дарницького районного суду м.Києва також перебувала справа № 753/20662/17 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ТОВ «БК М.П.К.», державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антропова О.Ю., треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_5 , про скасування рішень державного реєстратора та записів про реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити дії, й у вказаній справі (№ 753/20662/17) позивачі з урахуванням заяви про зміну предмета позову просили:

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антропова О.Ю., індексний номер 33751148 від 07.02.2017, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру загальною площею 53,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166363180000);

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антропова О. Ю., індексний номер 33751246 від 07.02.2017, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру загальною площею 47,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166369780000);

- скасувати запис № 18914029, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166363180000);

- скасувати запис № 18914029, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166369780000);

- зобов`язати ОСОБА_2 привести квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , до попереднього стану відповідно до технічного паспорта КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 19.10.2001 та поверхового плану приміщень ІІ поверху інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу добудованих приміщень (лоджій) за рахунок власних коштів (т. 4 а.с. 231-241).

Підставою позову у справі № 753/20662/17 було те, що ОСОБА_2 без дозволу на право виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту та з істотним порушенням будівельних норм і правил здійснив реконструкцію своєї квартири, розділивши її на дві квартири та добудувавши до квартир додаткові приміщення (лоджії/тераси), внаслідок чого загальна площа його квартири збільшилась на 17,9 кв.м. Незаконно зведені відповідачем конструкції розташовані на даху належних позивачам нежитлових приміщень, що призвело до руйнації покриття даху, порушення системи водовідведення і, як наслідок, накопичення у цих приміщеннях вологи і їх псування.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 01.12.2021 року у справі № 753/20662/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 18.05.2023 року, позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 задоволено частково:

-скасувано рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) права власності на квартиру загальною площею 53,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166363180000), прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антроповим Олексієм Юрійовичем, індексний номер 33751148 від 07.02.2017;

- скасовано рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру загальною площею 47,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166369780000), прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антроповим О.Ю., індексний номер 33751246 від 07.02.2017;

- скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 53,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166363180000) з виключенням запису про право власності номер 18914029;

- скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 47,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166369780000) з виключенням запису про право власності номер 18914736;

- зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах:

- відмовлено у задоволенні позову до ТОВ «БК М.П.К.» та державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антропова О.Ю. (а.с.231-241 том 4).

Суд у такій справі, встановивши, що ОСОБА_2 здійснив розширення площі власної квартири шляхом будівництва на даху належних позивачам нежитлових приміщень перегородок та металевих конструкцій, влаштувавши тераси, без виготовлення проектної документації та отримання на це відповідних дозволів, дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованих терас та привести квартиру АДРЕСА_3 до попереднього стану.

Таке рішення у справі № 753/20662/17 набуло чинності відповідно до постанови Київського апеляційного суду м.Києва від 18.05.2023 року, відповідно, суд враховує установлені судовим рішенням факти при вирішенні даної справи, адже преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиційність у процесуальному праві має вираження у вигляді обов`язку суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дає змогу уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу й засобів.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набуло законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

- обставина встановлена судовим рішенням;

- судове рішення набуло законної сили;

- у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли суд вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (Постанова Верховного Суду від 6 вересня 2022 року у справі N 640/10625/21).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Сторони визнають, що за вказаним рішенням у справі № 753/20662/17 видано виконавчий лист в частині позовної вимоги щодо зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах., який звернуто до виконання.

Зважаючи на положення ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 01.12.2021 року у справі № 753/20662/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 18.05.2023 року, та яким позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора та записів про реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити дії, задоволено частково, яким, серед іншого, задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , якою зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах, враховуючи той фактор, що вказана вимоги, яка, також, заявлена позивачем й у цій справі, судовим рішенням, яке набуло чинності, задоволена, тобто вказаним судовим рішенням, яке набуло чинності, захищено порушене право позивача, наявність такої ж позовної вимоги у цьому судовому провадженні (справі), є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно, відповідач ОСОБА_2 не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності.

Доводи позивача про те, що, незважаючи на наявність вказаного судового рішення у справі № 753/20662/17, яке набуло чинності, та яким зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 , демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах, відповідач не виконує звернене позивачем судове рішення до виконня, суд відхиляє, вважає за необхідне застосувати п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 02.12.2022 року судом у цій справі вживались заходи до закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», про усунення перешкод у здійсненні права власності та знесення (демонтажу) самочинного будівництва, на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, яка скасована постановою Київського апеляційного суду від 13.04.2023 року з направлення справи для продовження її розгляду (а.с.114-116 том 5).

Суд також враховує, що поряд з цим у цій справі, після ухвалення рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20662/17, позивач не заявляв про відмову від раніше заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 ЦК України).

Відновлення особі порушеного права судовим рішенням, яке набуло чинності, проте не виконується відповідачем (боржником), позиція позивача, з огляду на положення ст.ст.43, 49 ЦПК України, про підтримання позовної вимоги, яка подана раніше, до постановлення рішення, яким порушене право поновлено, є неправомірно.

Статтею 43 ЦПК України визначені права та обов`язки учасників справи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями (п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України).

Суд вважає, що позивач, будучи обізнаним про судове рішення у справі № 753/20662/17, постановлене Дарницьким районним судом м.Києва від 01.12.2021 року, , залишене без змін постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 18.05.2023 року, та яким позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора та записів про реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити дії, задоволено частково, яким, серед іншого, задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , якою зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах, враховуючи той фактор, що вказана вимога, також, заявлена позивачем й у цій справі, судовим рішенням, яке набуло чинності, задоволена, мав би враховувати положення ст. 43, п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України.

Враховуючи наведене, за таких правових підстав, вирішення спору рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 01.12.2021 року у справі № 753/20662/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 18.05.2023 року, законні підстави для задоволення позову відсутні.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст.141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) покласти на позивача.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 321, 376, 382, 383, 391 ЦК України, з урахуванням Правил користування приміщеннями житлових будинків в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, Правил утримання жилих будинків та прибудинковихтериторій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 № 76, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», про усунення перешкод у здійсненні права власності та знесення (демонтажу) самочинного будівництва,- відмовити.

Понесені позивачем судові витрати покласти на такого позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: