ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "13" жовтня 2011 р.                                                                                    Справа № Б-50/112-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУдовиченка О.С.,

суддівЗаріцької А.О.,

Міщенка П.К.

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на постанову

та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року

господарського суду Харківської області          від 31 березня 2011 року

у справі

господарського суду № Б-50/112-09

Харківської області

за заявою

про громадянина-підприємця ОСОБА_1

визнання банкрутом

ліквідаторБережний О.І.

за участю представників: ПАТ "УкрСиббанк" Лупека О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2009 року громадянина-підприємця ОСОБА_1 (далі –боржник), в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон), визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови строки виконання зобов’язань громадянина-пiдприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов’язаннями громадянина-пiдприємця; припиняється стягнення з громадянина-пiдприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення алiментiв, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян. Скасовано арешти, накладені на майно боржника (в тому числі податкову заставу) i інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Бережного О.І., погоджено оплату праці ліквідатора Бережного О.І. у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця. Зобов’язано ліквідатора відповідно до п.п. 3, 5 ст. 23 Закону в п’ятиденний строк опублікувати в офiцiйному друкованому органі вiдомостi про визнання боржника банкрутом i відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку i відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25-34 Закону з урахуванням особливостей, встановлених ч. 7 ст. 48, ст. 49 Закону i надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, використання коштів боржника. Встановлено строк для пред’явлення кредиторами до господарського суду вимог до боржника - 1 місяць з дня опублікування в офiцiйному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом. Зобов’язано ліквідатора в строк до 12 квітня 2010 року виконати лiквiдацiйну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, iнвентаризацiйнi вiдомостi, акти оцінки майна, вiдомостi про реалізацію кожного об’єкту ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, договори купівлі-продажу майна банкрута, акти приймання-передачi майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, докази погашення кредиторської заборгованості по кожному кредитору окремо, реєстр погашених вимог кредиторів, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, довідку банку про рух грошових коштів по основному рахунку за весь час роботи лiквiдатора, баланси підприємства за весь час роботи лiквiдатора, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку органу внутрішніх справ про прийняття печаток i штампів банкрута, оригінали установчих документів i свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, протоколи засідань комітету кредиторів і протоколи загальних зборів комітету кредиторів, затверджений комітетом кредиторів звіт про оплату послуг, відшкодування витрат лiквiдатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

Ухвалою місцевого господарського суду від 31 березня 2011 року (суддя Усатий В.О.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року (колегія суддів: Фоміна В.О. –головуючий, Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) задоволено клопотання ліквідатора та роз'яснено зміст абзаців другого та третього резолютивної частини постанови господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2009 року; роз'яснено, що виконавче провадження, яке знаходиться в Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та відкрите щодо громадянина-підприємця ОСОБА_1 підлягає закінченню на підставі ст. 23 Закону, п. 7     ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 52 ЦК України, а майно банкрута, а саме: нежитлові приміщення першого поверху № 13-1 –13-3 загальною площею 55,3 кв.м. літ "А", які знаходяться за адресою:                 АДРЕСА_2 та перебувають під заставою згідно іпотечного договору від 2 листопада 2007 року № 839/4/27/38/7-788, - підлягають звільненню з-під арешту, а виконавчий документ –передачі ліквідатору; роз'яснено, що виконавче провадження, яке знаходиться у Фрунзенському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, відкритого щодо громадянина-підприємця ОСОБА_1, підлягає закінченню на підставі ст. 23 Закону, п. 7 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 52 ЦК України, а майно банкрута, а саме: квартира АДРЕСА_1 і перебуває в іпотеці в АКІБ "УкрСиббанк" згідно договору іпотеки нерухомого майна від 27 серпня 2007 року, підлягає звільненню з-під арешту, а виконавчий документ –передачі ліквідатору.

Не погодившись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду першої інстанції, кредитор боржника ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову ліквідатору в задоволенні поданого ним клопотання.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 5,  Закону, ст.ст. 24, 50, 80 ЦК України, п. 7 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 2, ч. 3 ст. 45 ГК України, ст. 12 ГПК України.  

Колегія суддів перевіривши матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

23 березня 2011 року ліквідатор банкрута Бережний О.І. звернувся до господарського суду Харківської області з клопотанням, в якому просив надати роз’яснення щодо змісту п.п. 2, 3 резолютивної частини постанови господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2009 року у справі         № Б-50/112-09, а саме: 1) чи підлягає виконавче провадження, яке знаходиться в Орджонiкiдзевському вiддiлi державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та відкритого стосовно фізичної особи ОСОБА_1 закінченню на пiдставi ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,        п. 7 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження“, ст. 52 ЦК України, та чи підлягає звільненню з під арешту майно боржника, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-1 - 13-3 загальною площею 55,3 кв.м. лiт.”А-4”, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та перебувають під заставою згідно іпотечного договору від 2 листопада          2007 року № 839/4/27/3817-788 та чи підлягає виконавчий документ передачі лiквiдатору; 2) чи підлягає виконавче провадження, яке знаходиться в Фрунзенському вiддiлi державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, відкритого стосовно громадянина ОСОБА_1, закінченню на пiдставi ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 7 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження“, ст. 52 ЦК України та чи підлягає звільненню з під арешту майно боржника, а саме: квартира у             АДРЕСА_2, яка також знаходиться в іпотеці в АКIБ “УкрСиббанк“ згідно договору іпотеки (нерухомого майна) від 27 серпня 2007 року, та чи підлягає передачі лiквiдатору виконавчий документ.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі

обтяження його активів підлягають скасуванню.

Пунктом 1 ст. 26 Закону передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином згідно приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедура ліквідації банкрута передбачає задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна, при цьому скасовується арешт чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Статтею 51 ЦК передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

З урахуванням положень вказаних норм, колегія суддів не може визнати обгрунтованими доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального права, оскільки виконавче провадження було відкрито по відношенню до громадянина, а не громадянина-підприємця ОСОБА_1

Згідно ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до п. 7 ст. 49 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Колегія суддів також вважає необгрунтованими доводи касаційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом п. 7              ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме щодо закриття виконавчого провадження відкритого по відношенню до громадянина, а не юридичної особи.

За вказаних обставин винесеною у справі ухвалою про роз'яснення окремих пунктів постанови про визнання боржника банкрутом права банку не порушені, оскільки йому надано право в порядку ч. 3 cт. 51 Закону заявити кредиторські вимоги до боржника, які після визнання вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів задовольняються відповідно до приписів зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно абз. 2 вказаної норми Закону, зокрема, вимоги кредиторів особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Оскільки оскаржувані судові рішення винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає пістав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                      ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від              26 липня 2011 року та ухвалу господарського суду Харківської області          від 31 березня 2011 року у справі № Б-50/112-09 залишити без змін.

Головуючий                                                                          О. Удовиченко

Судді                                                                                      А. Заріцька

           П. Міщенко