Справа № 2-180/08

 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

11 лютого 2008 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді:                 Католікяна М.О.,

при секретарі:              Ременякі М.С.,

з участю:

- позивача ОСОБА_1.;

- представника позивача ОСОБА_5.;

- відповідачів ОСОБА_3.,ОСОБА_4.;

- представника третьої особи Мушинської О.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах неповнолітніх Самарської районної в місті Дніпропетровську ради, про вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням,

 

УСТАНОВИВ:

 

05 березня 2007 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3.,ОСОБА_4., третя особа - Служба у справах неповнолітніх Самарської районної в

м. Дніпропетровську ради, про вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона є колишньою дружиноюОСОБА_4. і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 Зазначена квартира належить на праві власності відповідачам (колишній чоловік та колишня свекруха). У подружжя у березні 1998 року народився син, ОСОБА_2., з яким позивач у червні 2000 року вселилася у квартиру. У липні 2001 року після сварки позивач з дитиною пішла з квартири, після чого були змінені двірні замки. У листопаді 2001 року позивач звернулася до суду з позовом про вселення, який було задоволено рішенням від 30.01.2002 р., але вселитися позивач з дитиною через перешкоджання відповідачів змогла лише у червні 2003 року. У серпні 2003 року позивач знову не змогла потрапити у квартиру, оскільки відповідачі замінили замки. Згодом позивач неодноразово намагалася захистити свої права та права малолітньої дитини у міліції, прокуратурі та суді, але ці спроби були марними. Зазначені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про вселення її та дитини у спірну квартиру, визначення порядку користування квартирою шляхом виділення їй та дитині житлову кімнату площею 11,8 м², а відповідачам - решту (дві) житлових кімнат (а.с.а.с. 3 - 5).

31 серпня 2007 року позивач уточнила свої вимоги, висунувши другий (альтернативний) варіант визначення порядку користування спірною квартирою, а саме: позивачеві з дитиною - 10,8 м², а відповідачам - решту житлових кімнат (а.с.а.с. 60, 61).

 

У судовому засіданні позивач, її представник заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, прохаючи виділити матері з дитиною відокремлену кімнату площею 10,8 м², оскільки у житловій кімнаті площею 11,8 м² мешкає колишня свекруха, яка є літньою людиною.

Відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи наполягала на вселенні у спірну квартиру малолітньої дитини.

 

Вислухавши пояснення сторін, представників позивача, третьої особи, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

 

У судовому засіданні було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_3та її синові, ОСОБА_4, про що свідчить копія свідоцтва про право власності на житло від 15.02.1994 р., виданого на підставі розпорядження Придніпровської ГРЕС № 240 (а.с. 46).

Спірна квартира складається з наступних приміщень: житлової кімнати площею 17,9 м², житлової кімнати площею 10,8 м², житлової кімнати площею 11,8 м², кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридору, вбудованої шафи, балкону. Зазначені обставини підтверджуються копією технічного паспорту (а.с.а.с. 44, 45).

ІНФОРМАЦІЯ_1року у подружжя народився син, ОСОБА_2, про що свідчить копія свідоцтва про народження серіНОМЕР_1, виданого 25.11.1998 р. відділом РАГС Самарської районної ради м. Дніпропетровська (актовий запис № 491)

(а.с. 21).

У червні 2000 року за згодою відповідачів позивач з дитиною вселилася у спірну квартиру та зареєструвалася у ній.

У липні 2001 року між позивачем та ОСОБА_4 відбулася сварка, і позивач з дитиною була змушена піти до матері, після чого у спірній квартирі були змінені двірні замки.

12 листопада 2001 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про вселення.

17 грудня 2001 року відповідачі звернулися до суду із зустрічним позовом про виселення позивача.

30 січня 2002 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 2-736/02 було ухвалено рішення, яким первісний позов було задоволено, а зустрічний відхилено. 03.03.2002 р. ухвалене рішення набрало законної сили. Зазначене рішення додатково підтверджує викладені вище обставини (а.с.а.с. 6 - 8).

06 червня 2003 року позивача та її дитину було вселено у квартиру, про що свідчить копія акта державного виконавця (а.с. 9).

Після вселення між сторонами продовжували траплятися непоодинокі сварки, сформувалися стійкі неприязні стосунки, в результаті чого позивач знову була вимушена піти до матері.

На теперішній час у спірній квартирі зареєстровані сторони та малолітній ОСОБА_2, що підтверджується довідкою КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська № 1798 від 06.04.2007 р. (а.с. 50).

 

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Житловим кодексом Української РСР.

 

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

У відповідності з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Судом було встановлено, що позивач є колишньою дружиноюОСОБА_4., отже, у розумінні ст. 64 ЖК УРСР, є членом сім'ї співвласника спірної квартири.

Ураховуючи такий висновок суду, позивач та її дитина нарівні із співвласником квартири (ОСОБА_4) мають право користуватися нею, оскільки при їхньому вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а тому перешкоджання відповідачів у цьому є незаконним.

 

Що стосується позовної вимоги про визначення порядку користування квартирою, то суд враховує ті обставини, що між сторонами не склався такий порядок, в родині виникли неприязні стосунки.

При вирішенні цього питання суд також враховує право проживання у спірній квартирі сторін, інтереси дитини, яка проживають з позивачем, літньої ОСОБА_3. та вважає за можливе виділити у користування позивачеві та дитині житлову кімнату площею 10,8 м², відповідачам - житлову кімнату площею 11,8 м², яку вже займає ОСОБА_3., та житлову кімнату площею 17,9 м². Коридор, ванну, вбиральню, кухню, вбудовану шафу необхідно залишити у загальному користуванні.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог слід відмовити.

 

У порядку ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку необхідно стягнути судові витрати в сумі 16,00 грн. (а.с.а.с. 1, 2).

 

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 9, 64, 156 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 79, 81, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

Позов ОСОБА_1у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах неповнолітніх Самарської районної в місті Дніпропетровську ради, про вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням задовольнити частково.

ВселитиОСОБА_1, малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, у квартируАДРЕСА_1

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1наступним чином:

-     виділити у користування ОСОБА_1, малолітньому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, житлову кімнату площею 10,8 м²;

-     виділити у користування ОСОБА_3, ОСОБА_4 житлову кімнату площею 11,8 м², житлову кімнату площею 17,9 м².

Коридор, ванну, вбиральню, кухню, вбудовану шафу залишити у загальному користуванні.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1судові витрати в сумі 16,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

 

 

 

Головуючий суддя: