Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
05 жовтня 2011 р. № 2-а- 8977/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В.,
за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідач - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс і Ко" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс і Ко» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0000321800. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на дійсність угоди та наявності всіх необхідних первинних документів, підтверджуючих факт здійснення реальності господарської операції, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0000321800 підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог представник відповідача послався на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки в ході перевірки було встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, діяльності, трудових та матеріальних ресурсів, отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.
Представники сторін у судовому засіданні 05.10.2011 року підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що ТОВ «Фенікс і Ко» має статус юридичної особи (код 33067313), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 22.07.2004 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво № 29286597 НБ № 281402, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова з 14.07.2004 року за № 145.
Відповідно до статуту ТОВ «Фенікс і Ко», затвердженого рішенням учасника ТОВ «Фенікс і Ко» № 1 від 18.06.2004 року, зареєстрованого в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради 30.06.2004 року за № 26488128Ю00 32659, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс і Ко» в організаційно-правовій формі є товариством з обмеженою відповідальністю, створеним єдиним засновником з метою одержання прибутку відповідно до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексу України, Законів України «Про власність», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», інших законодавчих актів.
Предмет діяльності підприємства передбачений Розділом 2 Статуту.
20.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фенікс і Ко» з питання взаємовідносин з ТОВ «Транс Агентство Метал», за результатами якої складено акт від 20.06.2011 року № 1890/18/33067313.
З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 19353,08 грн. (з яких за основним платежем – 15484,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3871,02 грн.)
Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 20.06.2011 року № 1890/18/33067313 висновок суб’єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Фенікс і Ко»:
- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового періоду за березень 2009 року ТОВ «Фенікс і Ко» включені суми ПДВ на загальну суму 15484,06 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють наслідків і як наслідок не пов’язані з власною господарською діяльністю;
Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки висновок контролюючого органу про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Метал» правочину договору поставки № 12/01-1 від 12.01.2009 року.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті Закону.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як встановлено судом, 12.01.2009 року між ТОВ «Транс Агентство Метал» (далі – Продавець) та ТОВ «Фенікс і Ко» (далі – Покупець) був укладений договір поставки № 12/01-01, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець приймає та сплачує у порядку і на умовах зазначеного договору металовироби, а також інші товари і матеріали. Кількість, найменування, асортимент, номенклатура, комплектність товару оговорюється сторонами і вказується в рахунку-фактурі на кожну партію.
Відповідно до п. 2.1 Договору умовами поставки товару визначений – самовивіз.
Згідно Розділу 3 Договору «Ціна і порядок розрахунків» загальна ціна договору становить з сумарної ціни поставок, закріплених в рахунках-фактурах і видаткових накладних, включає ПДВ 20%.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату у безготівковій формі з використанням платіжних доручень або любим іншим способом, не забороненим законодавством.
Строк дії договору визначений до 31.12.2009 року (п. 7.1 Договору).
Судом встановлено, що ТОВ «Транс Агентство Метал» були виписані рахунок-фактура № ТМД-940 від 17.03.2009 року на суму 92904,36 грн. (в тому числі ПДВ – 15484,06 грн.), найменування товару – лист г/к 30 мм, 2000х6000 мм, ст. 3сп/пс; лист г/к 40 мм 2000х6000 мм, ст. 3сп/пс, видаткова накладна № ТМД-501 від 19.03.2009 року на суму 92904,36 грн. (в тому числі ПДВ – 15484,06 грн.), найменування товару – лист г/к 30 мм, 2000х6000 мм, ст. 3сп/пс; лист г/к 40 мм 2000х6000 мм, ст. 3сп/пс, податкова накладна № ТМД-392 від 18.03.2009 року на суму 92904,36 грн. (в тому числі ПДВ – 15484,06 грн.), найменування товару – лист г/к 30 мм, 2000х6000 мм, ст. 3сп/пс; лист г/к 40 мм 2000х6000 мм, ст. 3сп/пс.
Копії вказаних податкових накладних наявні в матеріалах справи.
Розрахунки між ТОВ «Транс Агентство Метал» та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Транс Агентство Метал» на загальну суму 92904,36 грн. (в тому числі ПДВ – 15484,06 грн.), що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи.
Заборгованості з бухгалтерського обліку між ТОВ «Фенікс и Ко» та ТОВ «Транс Агентство Метал» не значиться.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Видані ТОВ «Транс Агентство Метал» за березень 2009 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
В ході розгляду справи судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Транс Агентство Метал» зареєстрований та фактично знаходиться в м. Алчевські Луганської області, що з урахуванням місцезнаходження позивача в м. Харкові передбачає транспортування придбаного товару від постачальника до покупця.
Крім того, суд приймає до уваги зобов’язання позивача, як Покупця за Договором поставки № 12/01-01 від 12.01.2009 року, укладеного з ТОВ «Транс Агентство Метал», здійснити поставку шляхом самовивозу, що передбачає необхідність наявності власного автотранспорту або наявність договору на перевезення.
Приписами Закону України «Про автомобільний транспорт» та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.
Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено укладання договору перевезення в письмовій формі та підтвердження укладення договору перевезення вантажу складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарської операції в частині перевезення придбаного за договором товару, надано до суду копію договору № 17/03-2 по наданню експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажу автомобільним транспортом, укладеного 17.03.2009 року між ТОВ «Фенікс і Ко» (далі - Замовник) та ФО-П ОСОБА_3 (далі – Експедитор) строком до 31.12.2009 року, відповідно до умов якого Експедитор організовує на підставі наданої Замовником інформації і оформленої заявки, за плату і за рахунок Замовника, транспортне перевезення вантажу, шляхом залучення транспортних засобів (далі – Перевізник), здійснюючого безпосередньо перевозку вантажу.
Виконання умов зазначеного договору підтверджується рахунком-фактурою № ЧП-0000852 від 20.03.2009 року на суму 1300,00 грн., податковою накладної № ЧП-00852 від 20.03.2009 року на суму 1300,00 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт по забезпеченню доставки вантажу № ЧП-08017 на суму 1300,00 грн., разовим договором -заявкою № ЧП-0006811 від 18.03.2009 року про організації перевезення вантажу автомобільним транспортом, копії яких наявні в матеріалах справи.
Аналізуючи всі вище перелічені первинні документи за договором надання експедиційних послуг № 17/03-2, суд зазначає, що транспортно-експедиційні послуги надавалися за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Харків, авто НОМЕР_2 в період з 19.03.2009 року по 20.03.2009 року.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної б/н від 19.03.2009 року, виписаної ФО-П ОСОБА_4 на ім’я ТОВ «Фенікс і Ко», з якої вбачається, що відвантажником є ТОВ «Транс Агентство Метал», вантажоодержувачем – ТОВ «Фенікс і Ко», пункт відвантаження – м. Дніпропетровськ, пункт пизначення – м. Харків, автомобіль – НОМЕР_3, найменування продукції – лист 30 мм ст3сп, лист 40 мм ст3 сп на загальну суму 92904,36 грн., що узгоджується з умовами договору з надання експедиційних послуг № 17/03-2 та договору поставки № 12/01-01 від 12.01.2009 року.
Товарно-транспортна накладна б/н від 19.03.2009 року відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Далі, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити технологічні та технічні можливості позивача до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме наявність приміщень для зберігання товарів та можливості його подальшої реалізації, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невід’ємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.
В матеріалах справи наявний договір оренди № А-14/п, який укладено 30.12.2008 року між АТЗТ «Куряжський ДСК» (далі – Орендодавець) та ТОВ «Фенкіс і Ко» (далі – Орендатор) строком на 2 роки з 30.12.2008 року, але не раніше підписання акту прийому-передачі орендованого приміщення, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду складські площі в приміщенні складі арматурної сталі – 50м2, розташованого за адресою 62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Кільцева, 41.
Факт передачі орендованого приміщення підтверджується копією Акту прийому-передачі від 30.12.2008 року, підписаного сторонами Договору, яка наявна в матеріалах справи.
Далі, придбаний товар позивачем був реалізований ТОВ «Електромашина», про що свідчить укладений між ТОВ «Фенікс і Ко» (далі – Постачальник) та ТОВ «Електромашина» (далі – Покупець) договір № 1 від 03.01.2008 року строком до 31.12.2009 року, відповідно до умов якого Постачальник поставляє, а Покупець придбає металопрокат (далі – продукція), згідно з номенклатурою, ціною і в кількості, вказаних в специфікації до даного Договору, яка є його невід’ємною частиною.
Згідно п. 3.1 Договору Покупець здійснює передоплату у розмірі 100% вартості постачаємої продукції на рахунок Постачальника.
Договір № 1 від 03.01.2008 року підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних установ.
Факт поставки товару позивачем підтверджується рахунком-фактурою № 44 віл 23.03.2009 року на суму 16315,02 грн. (в тому числі ПДВ – 2719,17 грн.), № 116 від 09.06.2009 року на суму 30106,19 грн. (в тому числі ПДВ – 5017,70 грн.), № 103 від 20.05.2009 року на суму 15859,51 грн. (в тому числі ПДВ – 2643,25 грн.), № 100 від 18.05.2009 року на суму 40030,96 грн. (в тому числі ПДВ – 6671,83 грн.), № 58 від 02.04.2009 року на суму 22794,00 грн. (в тому числі 3799,00 грн.), накладною № 37 від 23.03.2009 року на суму 16315,02 грн. (в тому числі ПДВ – 2719,17 грн.), №86 від 19.05.2009 року на суму 40030,95 грн. (в тому числі ПДВ – 6671,82 грн.), № 105 від 10.06.2009 року на суму 30106,19 грн. (в тому числі ПДВ – 5017,70 грн.), № 88 від 21.05.2009 року на суму 15859,51 грн. (в тому числі ПДВ – 2643.25 грн.), податковою накладною № 9 від 23.03.2009 року на суму 16315,02 грн. (в тому числі ПДВ – 2719,17 грн.), № 6 від 09.06.2009 року на суму 30106,19 грн. (в тому числі ПДВ – 5017,70 грн.), № 13 від 21.05.2009 року на суму 15859,51 грн. (в тому числі ПДВ – 2643,25 грн.), № 9 від 18.05.2009 року на суму 40030,96 грн. (в тому числі ПДВ – 6671,83 грн.), № 3 від 02.04.2009 року на суму 58795,90 грн. (в тому числі ПДВ – 9799,32 грн.), найменування товару – лист 30 мм Ст3сп, лист 1,4 – 1,6 мм Ст08кп, електроди АНО-4 4мм, лист 40 мм Ст3сп; довіреностями № 941181/175, № 941429/423, № 941238/232, № 941379/373, виданих ВАТ «Електромашина» на ім’я ОСОБА_5 для отримання металопрокату, проволоки.
Здійснення оплати підтверджується банківськими виписками, копія яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, банківським випискам та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб’єктів не покладається обов’язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Відповідач також підтверджує укладення даного договору, однак прийняв рішення про визнання його нікчемним (недійсним) на підставі ст. 228, ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто як таке, що порушує публічний порядок та яке укладене із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямоване на реальне настання правових наслідків.
По епізоду порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд вважає необхідне зазначити наступне.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Ні акт перевірки від 29.06.2011 року № 1309/23-306/35972274, ні рішення податкових органів за результатами розгляду скарг позивача не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Судом встановлено, що як вбачається з акту перевірки позивача, під час перевірки правомірності формування податкового кредиту за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Метал» податковим органом був використаний акт перевірки Алчевської ОДПІ від 29.10.2010 року № 2642/231/35785206 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс агентство метал» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року», за результатами якої було встановлено, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Транс агентство метал» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання.
Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
Статтею 71 КАС України встановлений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
З метою доведення правомірності своєї правової позиції, позивачем до суду було надано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.201 року по справі № 2а-3174/11/1270 за позовом ТОВ «Транс Агентство Метал» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, якою адміністративний позов ТОВ «ТОВ «Транс агентство метал» задоволено у повному обсязі; визнано противоправними дії Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО МЕТАЛ» викладені в Акті №2642/231-35785206 від 29.10.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.08 по 31.07.10.», Акті № 2690/236-35785206 від 11.11.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.10 по 31.08.10.», Акті № 94/236-35785206 від 28.01.11р. «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.10 по 31.10.10.», Акті № 128/236-35785206 від 02.02.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.10 по 31.10.10.»; зобов’язано Алчевську об’єднану державну податкову інспекцію в Луганській області утриматись від використання неправомірного Акту №2642/231-35785206 від 29.10.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.08 по 31.07.10.», Акту № 2690/236-35785206 від 11.11.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.10 по 31.08.10.», Акту № 94/236-35785206 від 28.01.11р. «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.10 по 31.10.10.», Акту № 128/236-35785206 від 02.02.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.10 по 31.10.10.» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобов’язання за період з 01.08.2008 року по 31.07.10 року, з 01.08.2010 по 31.08.2010 року, з 01.09.2010 по 31.10.10 року; в проведенні перевірок інших суб’єктів господарювання – контрагентів шляхом направлення до податкових органів з місцем знаходження цих суб’єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв’язку з визнанням правочинів нікчемними з суб’єктами господарювання за період з 01.08.2008 року по 31.07.10 року, з 01.08.2010 по 31.08.2010 року, з 01.09.2010 по 31.10.10 року.
Постанова суду 1 інстанції набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС україни обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, враховуючи встановлення судовим рішенням факту відсутності порушень з боку контрагента позивача правопорушень податкового законодавства за відповідний період, та забороною використання висновків скасованих Луганським окружним адміністративним судом актів перевірок ТОВ «Транс Агентство Метал» в проведенні перевірок інших суб’єктів господарювання – контрагентів, приймаючи до уваги факт використання акту перевірки Алчевської ОДПІ від 29.10.2010 року № 2642/231/35785206 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс агентство метал» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року» під час перевірки позивача, а також прийняття оскаржуємого позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000321800 на підставі акту перевірки № 10890/1800/33067313 від 20.06.2011 року, суд приходить до висновку, про відсутність порушень Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за період березень 2009 року з боку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Метал».
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що на момент фактичного здійснення господарських операцій контрагент позивача по господарських операціях ТОВ «Транс Агентство Метал» було включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебувало на обліку як платник податку, мало свідоцтво платника додатку на додану вартість, по господарських операціях продавець (постачальник) передав товар покупцю (ТОВ «Фенікс і Ко»), розрахунки за поставлений товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, придбаний товар у подальшому використовувався позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, які наявні в матеріалах справи та які суд в силу ст. 86 КАС України, оцінює як достатні та беззаперечні докази використання придбаної продукції в власній господарській діяльності та подальшої реалізації виготовленої продукції, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.
Таким чином, зміст правочину з постачальником ТОВ «Транс Агентство Метал» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори поставки укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач та ТОВ «Транс Агентство Метал» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.
Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.
З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про посилання на нікчемність угод з підстав відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, трудових та матеріальних ресурсів та відсутністю спрямованістю настання правових наслідків за відповідним правочином, укладеними між позивачем та його контрагентом, відповідно до яких податковим органом були виявлені порушення податкового законодавства, є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з позивачем договір схвалений з боку ТОВ «Транс Агентство Метал» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані ТОВ «Транс Агентство Метал» по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19353,08 грн. (з яких за основним платежем – 15484,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3871,02 грн.), а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов’язані з власною господарською діяльністю.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс і Ко" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 08 липня 2011 року № 0000321800.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс і Ко" (61050, м. Харків, вул. Фейербахера, буд. 19, код 33067313) судові витрати в розмірі 3,40 грн. .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10.10.2011 року.
< Сума задоволення > < Текст >
Суддя Горшкова О.О.