Справа № 2-263/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2011 р. Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого -  судді         Малиновського О.М.,

при секретарі -                    Стояновій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одесі, цивільну справу за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 –про визнання заповіту недійсним, -  

ВСТАНОВИВ

          ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами в яких просить визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_2, 21.10.2002р., яким він заповідав належну йому частину квартири АДРЕСА_1.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний заповіт був укладений під час коли ОСОБА_2 в силу стану свого здоров’я, як фізичного так і психічного, не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати. На думку позивача його батькоЮзік В.А. під час підписання заповіту був введений в оману, оскільки не розумів юридичне значення своїх дій. Позивач зазначає, що наявність заповіту порушує його права на отримання спадщини після смерті його батька. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

          Позивач та його представник в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги підтримали просили задовольнити.

          Представник відповідача в судовому засіданні посилаючись на безпідставність позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

          Суд заслухавши сторін та їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

          Судом встановлено, щоОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить а/з про смерть № 5111 від 30.05.2006р. по Першому відділу РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

          Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з належноїйому 1/3  частки квартири АДРЕСА_1. Дана частка квартири належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 09.10.1996р. управлінням ЖКГ Одеської міської ради.

          Під час свого життяЮзік В.А. 21.10.2002р. на випадок своїй смерті зробив розпорядження у вигляді заповіту, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий номер 5852,за яким заповідав належну йому 1/3 частину вказаної вище квартири ОСОБА_3          

          На підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси №2-767/09 від 30.03.2009р., яке набуло законної сили 24.06.2009р. ОСОБА_3 був визначений додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

          ОСОБА_2, позивач по справі, як син померлого ОСОБА_2, в силу ст.1261 ЦК України, є спадкоємцем за законом першої черги.

          Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

          Згідно ч.1,ч.2 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїм спадкодавцем одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом.

          Частина 2 ст.1247 ЦК України визначає, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

          Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При наявності фактичних обставин встановлених судом, з урахуванням доказів представлених сторонами, суд вважає, що позивачем не було доведено та підтверджено належними і допустимими доказами той факт, що ОСОБА_2 під час укладення заповіту не розумів значення своїх дій, не міг ними керувати в силу свого фізичного або психічного стану. Не доведено позивачем і наявність введення ОСОБА_2 в оману при підписанні заповіту.

Так, судом було отримано акт комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи, акт №451 від 30.05.2011р., згідно якого комісія не змогла надати відповідь про психічний стан ОСОБА_2 та його можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними на час підписання заповіту 21.10.2002р., в зв’язку з відсутністю документально підтвердженого факту психічного розладу  ОСОБА_2 та наявністю суперечливих показань свідків.

Вказаний висновок судово-психіатричної експертизи оцінюється судом з іншими зібраними по справі доказами, а саме, згідно відповіді Одеського психоневрологічного диспансеру від 14.04.2010р. № 1105,  ОСОБА_2, 1931 року народження на обліку в диспансері не перебував.  Відповдіно до отриманого з КУ «Одеський обласний наркологічний диспансер»листа, ОСОБА_2 за наркологічною  допомогою у відділення не звертався, на диспансерному обліку не перебував. Не звертався ОСОБА_2 по  медичну допомогу та не перебував на «Д»обліку в поліклініці за місцем свого проживання, - відповідь міської поліклініки №29 від 07.04.2010р. №180.

Експертним висновком судової почеркознавчої експертизи № 8247/02 від 21.01.2011р. було підтверджено, що  рукописні записи та підпис від імені ОСОБА_2, у заповіті від 21.10.2002р. та реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_6 виконанні ОСОБА_2 у звичайному, відносно звичному для нього стані.

Допитані свідки ОСОБА_1, знайома ОСОБА_2, ОСОБА_7, дочка ОСОБА_2, свідок  ОСОБА_8,  в судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_2 під час свого життя був адекватним, розумів значення своїх дій, він вільно висловлював свої думки, алкогольними напоями не зловживав.          

Отже, наявні по справі докази вказують на те, що ОСОБА_2 перебуваючи у приватного нотаріуса під час укладання та підписання заповіту, усвідомлював значення своїх дій, міг ними керувати, а його волевиявлення щодо складання заповіту було вільним та відповідало його волі.  

З боку позивача не доведені  ті обставин на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, що вказує на безпідставність пред’явленого позову.

          Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які вказували, що ОСОБА_2 був неадекватним та зловживав спиртними напоями,  так як такі показання суперечать зібраним по справі доказам.

          На підставі викладеного суд вважає, що в задоволенні пред’явлених позовних вимог слідує відмовити в повному обсязі.

          Керуючись  ст.ст. 10,11,57,63,64,66,209, 212-215,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ

В задоволені позовних вимогОСОБА_2 до ОСОБА_3 –про визнання заповіту недійсним –відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене  в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Суддя –