УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "10" жовтня 2011 р. справа № 16/96-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від І позивача: не з'явився;
від ІІ позивача: ОСОБА_1, довіреність №2495/02/17.11 від 30.05.2011р.;
від І відповідача: Майструк В.О. - сільський голова (був присутній в судовому
засіданні 26.09.2011р.);
від ІІ відповідача: Данильчук М.Я., директор;
ОСОБА_2, довіреність від 02.09.2011р.;
прийняв участь прокурор відділу Житомирської облпрокуратури Лугинець О.С., посвідчення №32,
розглянув справу за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі
1) Радомишльської районної державної адміністрації (м.Радомишль)
2) Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Житомирської області (м.Житомир) < В особі(назва) >
до 1) Потіївської сільської ради (с.Потіївка Радомишльського району)
2) Закритого акціонерного товариства "Спіка" (м.Київ)
про визнання незаконним рішення від 12.03.1998р. в частині надання в постійне користування ЗАТ "Спіка" земельної ділянки площею 3,2га та визнання недійсним державного акта на право користування землею серії 1-ЖТ №002185 від 10.11.1998р.,
з перервою в судовому засіданні з 26.09.2011р. до 10.10.2011р. згідно ст.77 ГПК України.
В травні 2009 року Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Радомишльської районної державної адміністрації та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Житомирської області звернувся до господарського суду з позовом до Потіївської сільської ради та Закритого акціонерного товариства "Спіка" про визнання незаконним рішення від 12.03.1998р."Про вилучення та надання земельних ділянок", визнання недійсним державного акта на право користування землею серії 1-ЖТ №002185, виданого Потіївською сільською радою 10.11.1998р. ЗАТ "Спіка".
Згідно письмових уточнень до позовної заяви від 11.11.2009р. прокурор просив визнати незаконними рішення Потіївської сільської ради від 12.03.1998р. "Про вилучення та надання земельних ділянок" в ч а с т и н і надання в постійне користування ЗАТ "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" та визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЖТ № 002185, виданий Потіївською сільською радою 10.11.1998р. ЗАТ "Спіка" (т. 2, а.с. 15-16).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.01.2010р. по справі №16/96-НМ відмовлено у задоволенні позову Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора про визнання незаконним рішення 15 сесії XXII скликання Потіївської сільської ради від 12 березня 1998 року "Про вилучення та надання земельних ділянок" в частині надання в постійне користування Закритому акціонерному товариству "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" з посиланням на те, що прокурором пропущено строк позовної давності. Цим же рішенням припинено провадження у справі в частині визнання недійсним державного акту серії 1-ЖТ №002185 на право постійного користування землею, виданого Потіївською сільською радою 10.11.1998р. ЗАТ "Спіка" (т.2, а.с.106-111).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.04.2011р. апеляційне подання Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 12.01.2010р. без змін (т.3, а.с.92-99).
Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2011р. касаційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 12.01.2010р. у справі №16/96-НМ задоволено частково, рішення господарського суду Житомирської області від 12.01.2010р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.04.2011р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області (т.3, а.с.156-159). У вказаній постанові, Вищий господарський суд, зокрема, вказав, що попередніми судовими інстанціями не враховано, що при вирішенні питання щодо застосування позовної давності в разі пред'явлення позову про визнання недійсним акта органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, відповідно до п.4 ч.1 ст.268 ЦК України на такі вимоги позовна давність не поширюється; зазначив, що зважаючи на положення ст.ст.179, 181, 190 ЦК України, позов у даній справі заявлений прокурором на захист речового права на відповідну земельну ділянку, щодо якої прийнято спірне рішення, а відтак позовна давність на позовні вимоги в даній справі не поширюється.
Прокурор в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог від 11.11.2009р. (т.2, а.с.15-16), відзиві від 14.09.2009р. на заперечення відповідача (т. 1, а.с.108-110), письмових поясненнях від 21.12.2009р. (т.2, а.с. 81-85, т.4, а.с.115-117), та письмових поясненнях від 26.09.2011р. (т.4, а.с.115-117).
Представник першого позивача - Радомишльської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, хоча перший позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (т.4, а.с.121).
Представник 2-го позивача - Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Житомирської області в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.11.2009р. підтримав та письмових пояснень по справі від 25.12.2009р. (т.2, а.с.90-91). Інспекція в письмових поясненнях зазначила, що Потіївська сільська рада не мала законних підстав надавати земельну ділянку площею 3,2 га ЗАТ "Спіка" для користування надрами, оскільки товариство не має спеціального дозволу на користування надрами. При проведенні повторної перевірки від 17.09.2009р. встановлено, що земельну ділянку площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру ЗАТ "Спіка" за цільовим призначенням не використовує, видобування корисних копалин не проводить. В судове засідання 12.01.2010р. представник Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Житомирської області не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник першого відповідача - Потіївської сільської ради в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника у розписці про перерву в засіданні (т.4, а.с.119).
В матеріалах справи містяться листи Виконавчого комітету Потіївської сільської ради №126 від 31.07.2009р. (т.1, а.с.96) та №191 від 09.11.2009р. (т.1, а.с.18), відповідно до яких Потіївська сільська рада проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Представник 2-го відповідача - Закритого акціонерного товариства "Спіка" проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 03.07.2009р. (т.1, а.с.47-51), доповненнях до відзиву від 03.07.2009р. на позовну заяву (т.1, а.с.89-90), доповненнях №2 до відзиву від 03.07.2009р. на позовну заяву (т.1, а.с. 99), доповненнях №3 до відзиву від 03.07.2009р. на позовну заяву (т.2, а.с.3-4), відзиві на уточнення до позовної заяви від 03.12.2009р. (т.2, а.с.43-48); та додатково наданому відзиві (т.4, а.с.13-24).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Житомирським міжрайонним природоохоронним прокурором здійснювалась перевірка додержання вимог земельного законодавства при наданні у постійне користування земельної ділянки ЗАТ "Спіка" на території Потіївської сільської ради за зверненням ВАТ "Тельманівський кар'єр", про що складено довідку від 06.04.2009р. (т.1, а.с.73). В ході здійснення перевірки прокурором встановлено, що відповідно до рішення Потіївської сільської ради від 12.03.1998р. вилучено із земель запасу сільської ради та надано в постійне користування ЗАТ "Спіка" 57 га. землі для сільськогосподарського використання та 3,2га. для розробки кам'яного кар'єру "Мирний". На підставі вказаного рішення ЗАТ "Спіка" видано державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЖТ №002185 (т.1, а.с.58-59).
Прокурор в позовній заяві посилається на те, що рішення Потіївської сільської ради від 12.03.1998р. "Про вилучення та надання земельних ділянок" прийняте всупереч вимогам ст.ст.9,12,19,31 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.), ст.ст. 18,19 Кодексу України "Про надра". З часу отримання земельної ділянки ЗАТ "Спіка" не здійснює видобування корисних копалин, що призводить до нераціонального та нецільового використання землі площею 3,2га. Невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням більше 10 років суперечить вимогам ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Утримання відповідачем земельної ділянки в постійному користуванні суперечить інтересам держави, територіальної громади району, оскільки вона не використовується за цільовим призначенням. З урахуванням наведених обставин, прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним рішення Потіївської сільської ради Радомишльського району від 12 березня 1998 року "Про вилучення та надання земельних ділянок" в частині надання в постійне користування ЗАТ "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" та про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЖТ №002185, виданого Потіївською сільською радою 10.11.1998р. ЗАТ "Спіка" (відповідно до заяви від 11.11.2009р. про уточнення позовних вимог, т. 2, а.с. 15-16).
Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарським судом враховується наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що Потіївською сільською радою 15 сесії ХХІІ скликання прийнято рішення від 12.03.1998р. "Про вилучення та надання земельних ділянок", у відповідності з яким вирішено вилучити із земель запасу сільської ради земельні ділянки загальною площею 63,9 га і надати їх в користування Закритому акціонерному товариству "Спіка", в тому числі, в постійне користування для сільськогосподарського використання 57,0 га (осушених 53,1 га) з них ріллі 55,2 га (осушеної 51,9 га), сіножатей 0,5 га, боліт осушених 0,8 га, під шляхами 0,5 га (осушених 0,4 га) і під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" 3,2 га, з них під шляхами 0,1 га, порушених земель 1,3 га, кам'янистих місць 1,8 га та в довгострокове користування строком на 5 років під розробку кам'яного кар'єру "Неражський" 3,7 га, з них під шляхами 0,4 га, порушених земель 3,3 га. Дозволено Житомирському філіалу Інституту землеустрою виготовити державний акт на право постійного користування землею (т.1, а.с.15).
Відповідно до вищезазначеного рішення ЗАТ "Спіка" 10.11.1998 року Потіївською сільською радою видано державний акт серії 1-ЖТ №002185 на право постійного користування землею 60,2 гектарів землі, згідно з планом землекористування, для сільськогосподарського використання та під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" (т.1, а.с.58-60). Зазначений акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6.
Прокурор в позовній заяві зазначає, що в порушення вимог ст.19 Земельного кодексу України, державний акт на право постійного користування сільською радою видано без розробки проекту землеустрою, про що свідчить той факт, що Інститут землеустрою такого проекту не розробляв, в сільській раді, у відділі земельних ресурсів, такий проект відсутній. Проте, наявні в матеріалах справи докази свідчать про протилежне. Зокрема, Житомирським філіалом Інституту землеустрою у грудні 1998 року на вимогу ЗАТ "Спіка" розроблено проект відведення 63,9га. земель в користування ЗАТ "Спіка" для сільськогосподарського використання та під розробку кам'яних кар'єрів "Мирний" та "Неражський" із земель запасу Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області (т.1, а.с.63-82). Наявний в проекті відведення акт вибору і обстеження земельних ділянок, які намічені до відведення ЗАТ "Спіка" для сільськогосподарського використання та розробки кам'яних кар'єрів із земель запасу Потіївської сільської ради від 02.03.2008р. та схема до акту вибору земель ЗАТ "Спіка" були погоджені комісією, до складу якої входили: заступник голови районної ради Янченко З.Б. (голова комісії) та члени комісії - начальник відділу земельних ресурсів Радомишльського району Лук'янов А.І., районний архітектор Мороз В.Д., головний державний санітарний лікар району Галицька О.Є., начальник районної інспекції екологічної безпеки Коваленко В.І., сільський голова Потіївської сільської ради Майструк В.О. та директор ЗАТ "Спіка" Данильчук М.Я.
Таким чином, безпідставними є посилання прокурора на відсутність проекту відведення земельних ділянок в користування ЗАТ "Спіка", у тому числі, під розробку кам'яного кар'єру "Мирний".
Статтею 1 Земельного кодексу України (в редакції від 05.05.1993р. №561-ХІІ, чинній на час прийняття Потіївською сільською радою Радомишльського району рішення від 12 березня 1998 року "Про вилучення та надання земельних ділянок") передбачено, що земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Частиною 1 ст. 22 Земельного кодексу України (№561-ХІІ) визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Частинами 2, 3 ст.3 Земельного кодексу України (№561-ХІІ) визначено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" (у редакції від 21.05.1997р., чинній на час спірних правовідносин), питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.
Відповідно до ст.9 Земельного кодексу України (№561-ХІІ) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього кодексу та інше.
Згідно із ч.4 ст.19 ЗК України, обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті.
Частиною 1 статті 19 ЗК України передбачено, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Слід зазначити, що ч.5 ст.31 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земель на території області за межами населених пунктів провадиться за рішенням обласної Ради народних депутатів у разі їх надання, у тому числі, для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб, а також в усіх інших випадках, крім передбачених частинами другою і четвертою цієї статті та статтями 32 і 33 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.31 ЗК України вилучення земель проводиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п'ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 31 ЗК України передбачено вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, передбаченому статтями 77 і 79 цього Кодексу, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.
Стаття 32 ЗК України визначає особливий порядок вилучення земель для державних і громадських потреб, а статтею 33 цього кодексу передбачено недопустимість вилучення особливо цінних продуктивних земель, зайнятих природними та історико-культурними об'єктами.
З наведених норм законодавства, діючого на час прийняття Потіївською сільською радою Радомишльського району рішення від 12 березня 1998 року "Про вилучення та надання земельних ділянок", зокрема, в частині вилучення і надання в постійне користування земельної ділянки під розробку кам'яного кар'єру, вбачається, що повноваження щодо надання земельних ділянок у користування надрами за межами населених пунктів належали обласній Раді народних депутатів.
В силу положень статті 19 Конституції України, п.3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про делегування Житомирською обласною Радою народних депутатів Потіївській сільській раді права на розпорядження земельною ділянкою площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний".
З огляду на викладене, Потіївська сільська рада, прийнявши рішення про надання в постійне користування ЗАТ "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний", вийшла за межі наданих їй Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України повноважень у вирішенні земельних питань та порушила вимоги діючого на той час земельного законодавства.
Крім того, рішення Потіївської сільської ради Радомишльського району від 12 березня 1998 року "Про вилучення та надання земельних ділянок" в частині надання в постійне користування ЗАТ "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" не відповідає положенням ст.ст.18, 19 Кодексу України "Про надра", з огляду на таке.
Об'єктом даного спору є земельна ділянка загальною площею 3,2 га для розробки та видобування корисних копалин.
Відповідно до ст.18 Кодексу України "Про надра" (у редакції, чинній на час спірних відносин) надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Відповідно до ст.19 Кодексу України "Про надра", надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Крім цього, Інструкцією про застосування порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами та про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з використання надр та контроль за їх дотриманням, затвердженої наказом Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 29 грудня 1995р. №7-ЛП/117 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 квітня 1996р. за №180/1205, передбачено, що ліцензія на видобування корисних копалин є основним документом для отримання користувачем надр гірничого відводу.
Судом встановлено, що ЗАТ "Спіка" не мало спеціального дозволу на користування надрами станом на час пред'явлення позову та на час прийняття рішення, що є порушенням вищенаведених ст.ст.18, 19 Кодексу України "Про надра".
Посилання ЗАТ "Спіка" на те, що станом на 12.03.1998р. Агрофірма "Прогрес", за згодою якої відбулось вилучення та надання земельних ділянок, мала відповідний акт гірничого відводу №427 від 01.07.1993р. та ліцензію на експлуатацію Мирнянського родовища №126 від 09.02.1994р. є безпідставним, оскільки вказані документи були видані не ЗАТ "Спіка", а іншій юридичній особі.
У відповідності з ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
Як зазначено в п.2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Потіївська сільська рада прийняла оспорюване рішення в частині надання в постійне користування Закритому акціонерному товариству "Спіка" земельної ділянки під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" площею 3,2 га, з них під шляхами 0,1 га, порушених земель 1,3 га, кам'янистих місць 1,8 га, з перевищенням повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України, в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення, та без дотримання відповідної процедури, передбаченої Кодексом України "Про надра".
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Згідно ст.121 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.ст.2, 20 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 вказано, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (Господарського процесуального кодексу України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 №11/6618).
Згідно ст.15 ЗК України державне управління у галузі використання і охорони земель здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів і місцева державна адміністрація, Державний комітет України по земельних ресурсах, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.
Крім того, Управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області є територіальним органом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у відповідності з Положенням про Управління, затвердженим наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 02.06.2008р. №62 (т. 2, а.с.92-98) та спеціально уповноваженим органом у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до ст.9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
Враховуючи, що Радомишльська районна державна адміністрація та Управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області (його правонаступник - Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області) є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (державний контроль за використанням та охороною земель), прокурором обґрунтовано визначено їх позивачами у справі.
Щодо доводу прокурора про нецільове використання земельної ділянки, наданої ЗАТ "Спіка" під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" площею 3,2 га, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку визначені ст.143 ЗК України, зокрема використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
В ст.144 ЗК України встановлено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.
У п.8 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 №7 вказано, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використання та охороною земель" передбачено, що невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).
Відповідно до статті 15 ЗК України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 16 Закону України "Про охорону земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюють Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Факт порушення земельного законодавства, зокрема щодо нецільового використання земельної ділянки, повинен підтверджуватись актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель або її територіальним органом, у встановленому порядку та відповідної форми, натомість, прокурором та позивачами не надано таких доказів на момент звернення до суду.
Водночас, з огляду на приписи ст.43 ГПК України, судом оцінюються всі докази в сукупності, зокрема суд враховує, що факт нецільового використання земельної ділянки, наданої ЗАТ "Спіка" під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" площею 3,2 га підтверджується обставинами справи (відсутність у ЗАТ "Спіка" як на момент одержання земельної ділянки в користування так і на момент розгляду справи в суді спеціального дозволу на користування надрами, отже неможливість здійснювати розробку кам'яного кар'єру, тобто використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням), перевіркою, проведеною Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель на вимогу господарського суду (т.2,а.с.90), рішенням Потіївської сільської ради від 16.02.2001р., згідно з яким припинено право користування земельною ділянкою ЗАТ "Спіка" на підставі п.8 ст.27 Земельного кодексу України у зв'язку з тим, що кар'єр "Мирнянський", якій належить ЗАТ "Спіка" не використовується на протязі двох років (а.с.116), ресурсною довідкою Державного інформаційного геологічного фонду України "Геоінформ України" №03/3003-2069 від 17.11.08р. (т.1,а.с.9), листом Державного інформаційного геологічного фонду України "Геоінформ України" від 04.09.2009р. (т.1, а.с.112), листом Радомишльської районної державної адміністрації від 19.03.2009р. №20/561 (т.1, а.с.19), листом Управління агропромислового розвитку Радомишльської районної державної адміністрації від 27.08.2009р. №511 (т.1, а.с.111).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги про визнання недійсним рішення Потіївської сільської ради 15 сесії ХХІІ скликання від 12.03.1998р. "Про вилучення та надання земельних ділянок" в частині надання в постійне користування Закритому акціонерному товариству "Спіка" земельної ділянки під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" площею 3,2 га, з них під шляхами 0,1 га, порушених земель 1,3 га, кам'янистих місць 1,8 га.
Прокурором, також, заявлена вимога про визнання недійсним державного акту серії 1-ЖТ №002185 на право постійного користування землею, виданого Потіївською сільською радою 10.11.1998р. ЗАТ "Спіка".
Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року №6 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
З урахуванням наведеного, та враховуючи, що рішення 15 сесії XXII скликання Потіївської сільської ради від 12 березня 1998 року "Про вилучення та надання земельних ділянок" визнається судом незаконним в ч а с т и н і надання в постійне користування ЗАТ "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний", господарський суд визнає обґрунтованими вимоги про визнання недійсним державного акту серії 1-ЖТ №002185 на право постійного користування землею, виданого Потіївською сільською радою 10.11.1998р. ЗАТ "Спіка" в ч а с т и н і надання в постійне користування Закритому акціонерному товариству "Спіка" земельної ділянки під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" площею 3,2 га.
Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до даних правовідносин (т.1, а.с.43-48).
Відповідно до статей 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Природоохоронний прокурор в позовній заяві та представник прокуратури в судовому засіданні посилаються на те, що про незаконність рішення прийнятого Потіївською сільською радою 12.03.1998р. прокуратурі стало відомо під час проведення Житомирською міжрайонною природоохоронною прокуратурою перевірки за зверненням ВАТ "Тельманівський кар'єр".
В матеріалах справи міститься довідка про результати перевірки додержання вимог земельного законодавства при наданні у постійне користування земельної ділянки ЗАТ "Спіка" на території Потіївської сільської ради датована 06.04.2009р. (а.с.73, оригінал якої знаходиться в наглядовому провадженні №03ск-09).
Також матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "Добротвір" зверталось до прокуратури по питанню опротестування рішення 15-ої сесії ХХІІ скликання від 12.03.1998р. Потіївської сільської ради про виділення земельної ділянки ЗАТ "Спіка", про що було надано відповідь начальника відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та захисту інтересів держави Прокуратури Житомирської області Гоголя В.В. від 17.12.1998 року (т. 1, а.с.115).
При вирішенні питання щодо застосування позовної давності судом враховується, що відповідно до п.4 ч. 1 ст.268 ЦК України в разі пред'явлення позову про визнання недійсним акта органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, позовна давність не застосовується. Ця норма є засобом реалізації норми ч.5 ст.13 Конституції України, яка покладає на державу обов'язок по забезпеченню захисту усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра є власністю народу України. Зважаючи ж на положення ст.ст. 179, 181, 190 ЦК України, позов у даній справі заявлений прокурором на захист речового права на відповідну земельну ділянку, щодо якої прийнято спірне рішення, а відтак позовна давність на позовні вимоги в даній справі не поширюється.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у даній справі від 27.07.2011 року (т.3, а.с.156-159), а відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зазначені у письмових поясненнях та відзивах відповідача обставини, спростовується вищевикладеним.
За таких обставин, господарський суд задовольняє позовні вимоги Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в частині визнання незаконним рішення 15 сесії XXII скликання Потіївської сільської ради від 12 березня 1998 року "Про вилучення та надання земельних ділянок" в частині надання в постійне користування ЗАТ "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" та визнання недійсним державного акту серії 1-ЖТ №002185 на право постійного користування землею, виданого Потіївською сільською радою 10.11.1998р. ЗАТ "Спіка" в частині надання в постійне користування Закритому акціонерному товариству "Спіка" земельної ділянки під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" площею 3,2 га, з них під шляхами 0,1 га, порушених земель 1,3 га, кам'янистих місць 1,8 га., в решті вимог - відмовляє.
Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (із ставки 312,50грн., яка діяла на момент пред'явлення позову) покладаються на відповідачів, оскільки вони спонукали прокурора звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним рішення 15 сесії XXII скликання Потіївської сільської ради від 12 березня 1998 року "Про вилучення та надання земельних ділянок" в частині надання в постійне користування ЗАТ "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний".
3. Визнати недійсним державний акт серії 1-ЖТ №002185 на право постійного користування землею, виданого Потіївською сільською радою 10.11.1998р. ЗАТ "Спіка" в частині надання в постійне користування Закритому акціонерному товариству "Спіка" земельної ділянки під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" площею 3,2 га, з них під шляхами 0,1 га, порушених земель 1,3 га, кам'янистих місць 1,8 га.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Спіка" (03058, м.Київ, Солом'янський район, провулок Чугуївський, 19-А, код 13677750)
- в доход Державного бюджету України - 42,50грн. державного мита;
- в доход Державного бюджету України - 156,25грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050003).
6. Стягнути з Потіївської сільської ради (12225, с.Потіївка, Радомишльський район, Житомирська область, код 04343003)
- в доход Державного бюджету України - 42,50грн. державного мита;
- в доход Державного бюджету України - 156,25грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050003).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 17 жовтня 2011 року
Друк. : 7 прим.
1 - до справи,
2 - І позивачу (рекомендованим з повідомленням);
3 - другому відповідачу;
4- відповідачу Потіївській сільській раді (рекомендованим з повідомленням);
5- відповідачу ЗАТ"Спіка"(03067, м.Київ-67, пров.Чугуївський 19-а, рекомендованим з повідомленням) ,
6, 7 - прок.
10.10.2011