Справа № 22-7470 Головуючий 1 інстанції - Чекіна В.С.
Категорія 21 Доповідач -Бабенко П.М.
УХВАЛА
15 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого - Пономарьової О.М. судців: Бабенка П.М.,Бондаренко Л.І. при секретарі- Білявській І.Є.
за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міського суду Донецької області від 30 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області ( далі- відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ: В квітні 2006 року позивачка звернулась з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди в сумі 25 000 грн. посилаючись на те, що 10.06.04 року при виконанні трудових обов'язків вона одержала каліцтво на виробництві з вини роботодавця, їй спричинена моральна шкода, яку добровільно відповідач не відшкодовує.
Рішенням Шахтарського міського суду Донецької області від 30 травня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1, стягнуто на її користь на відшкодування моральної шкоди з відповідача 10 000 грн..
Сторонами на вказане рішення суду подані апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі позивачка просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позов .посилаючись на те, що судом при постановленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права. Суд не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував, що відсутня її вина в каліцтві, що досі її здоров'я не відновлено, тому висновки суду про те ,що її позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 25 000 грн. є надмірними, не відповідають обставинам справи.
Відповідач також просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначив, що суд не врахував вимог ст..77 Закоігу України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинено на 2006 рік дія ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. Також суд не врахував, що позивачка не довела доказами спричинення їй моральних страждань.
В судовому засіданні позивачка та представник відповідача підтримали доводи своїх апеляційних скарг та не визнали доводи апеляції іншої сторони.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає, що апеляційні скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, позивачка знаходячись в трудових відносинах з Шахтарським технікумом Донецького держуніверситету економіки та торгівлі ім.. М. Туган-Барановського, 10.06.04 року при виконанні обов'язків викладача , сидячи на стільці, нахилилась ,щоби взяти касету. Оскільки зламалась ніжка стільця, вона впала та одержала перелом човноподібної кістки правого зап'ястя.
За висновком МСЕК від 23.12.04 року їй вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності , а при повторному огляді за висновком МСЕК встановлено 10% втрати професійної працездатності.
Позивачка перенесла і зносить досі фізичні страждання, оскільки в неї незрощений перелом кістки з болючим синдромом , обмежена функція руки . їй також спричинено моральні страждання, оскільки через травму позивачка не може викопувати домашню роботу та нормально відпочивати через фізичний біль, вона вимушена постійно лікуватись, додавати додаткових зусиль для організації свого життя. Вказаним позивачці спричинена моральна шкода.
Встановлені судом першої інстанції обставини втрати професійної працездатності та спричинення позивачці моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами ( даними трудової книжки, актами ф. Н-1 розслідування нещасного випадку на виробництві, висновками МСЕК, виписками з лікарняних карток) ,так і поясненнями сторін в судовому засіданні ((.5-8 ,10,11,12,13 ).
За вказаних обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілій моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, а саме : характер каліцтва, обставини його заподіяння, неможливість досі відновлення здоров'я позивачки , характер та ступінь моральних страждань позивачки, вплив факту погіршення здоров'я на її душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, ступеню втрати працездатності, факту, що позивачка через травму не втратила роботу, продовжує працювати на тій же посаді й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суд визначив таке відшкодування в розмірі 10 000 грн.
При встановленні зазначених фактів та постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права , правильно застосовано норми матеріального права. Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про підставність вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди та розміру відшкодування.
Доводи апелянта - відділення Фонду про необхідність скасування рішення суду та відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди через зупинення дії ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей не грунтуються на законі, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", який зворотної сили не має. У відповідності частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.303, п.1 ч. ст.307 ,ч.1 ст.308 , ст.313-315 ЦПК України, апеляційний
УХВАЛ И В:
Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Шахтарську Донецької області та ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від ЗО травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня набрання нею законної сили.
Головуючи.
Судді: