Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           03  березня  2008 року                                                          справа №07/203-07

Колегія суддів у складі:                           головуючого судді В.В.Афанасьєва,

                                                                                              судді А.І.Бухана,

                                                                                              судді О.В.Шевель

при секретарі Парасочці Н.В.,

за участю представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 5 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 291Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від                17 січня 2008 року у справі № 07/203-07

за позовом Сільськогосподарського фермерського господарства "Сонячне", с. Петриковка

до  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 48106,02 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 січня 2008 року у справі №07/203-07 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з  відповідача на користь позивача 43650,00 грн. реальних збитків, 4360,00 грн. суми збитків у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди), 87,30 грн. штрафу, 480,97 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з вказаним рішенням господарського суду області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2008 у справі № 07/203-07. Разом з тим відповідач в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у неї немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2008 року у справі № 07/203-07, вважає його законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню. Разом з тим його уповноважений представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у неї немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення відповідача та уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що між сторонами було укладено договір № 32 від 08.05.07р., відповідно до умов якого ініціатор (позивач) зобов'язався передати учаснику (відповідачу) яйце гусине інкубаційне у кількості 8730 шт., а учасник (відповідач), в свою чергу, зобов'язався у якості взаємозаліку за товар передати позивачу гусят добових з розрахунку 55% від загальної кількості яєць (тобто 4801 гусят) у строк до 15 червня.  Позивач свої зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу 8730 шт. яєць гусиних інкубаторних, що підтверджується накладною № 762 від 08.05.07р. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та не поставив позивачу гусят у кількості 4801 шт.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач гусят позивачу не поставив не та не надав суду жодних доказів, які б підтверджували таку поставку.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач був визнаний судом першої інстанції  таким, що прострочив виконання зобов'язання з поставки гусят позивачу, за договором № 32 від 08.05.07 р.

Позивач вказує, що він втратив інтерес до виконання відповідачем зобов'язання в майбутньому, у зв'язку з сезонністю укладеного між сторонами договору, яка пов'язана з тим, що виконання обов'язків за вказаним договором можливе тільки у певний період - період яйценосності гусей з березня по червень місяць.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Довідкою Дніпропетровської асоціації інкубаторно - птахівничих підприємств позивач підтвердив, що яйце гусине інкубаторне легких кросів, виробництвом яких займається позивач, має високий процент виходу гусят. Виходячи з цього, його реалізація здійснюється завжди за найвищим показником діючих на даний період цін. Відповідно, це стосується і суточних гусят Горьківської білої, інкубованих з цих яєць. Вартість яйця гусиного, виробленого позивачем, у період травень - червень 2007 року складала 5 грн. за штуку, а вартість суточного молодняку, інкубованого з цих яєць - 10 грн. за штуку.

Отже, враховуючи викладене, реальні збитки позивача через невиконання відповідачем зобов'язань з розрахунку за поставлені позивачем яйця гусині інкубаторні склали (8730 шт. яєць х 5 грн. за штуку) = 43650,00 грн.

Крім реальних збитків, позивач не отримав доходи, які він міг би отримати від реалізації гусят однодобових, якими відповідач повинен був розрахуватись за поставку яєць. Згідно з довідкою Дніпропетровської асоціації інкубаторно - птахівничих підприємств вартість суточного молодняку гусят легких укросів складала - 10 грн. за штуку. Таким чином, позивач міг отримати від реалізації гусят (4801 шт. х 10 грн. за штуку) = 48010,00 грн. Отже, неотриманий доход (упущена вигода) позивача, визначений різницею між сумою від реалізації гусят, яку міг отримати позивач (48010,00 грн.) та вартістю яєць (43650,00 грн.) (реальними збитками), складає 4360,00 грн.

Враховуючи вкладене, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 43650,00 грн. реальних збитків та 4360,00 грн. суми збитків у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди) заборгованості, належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно  від відшкодування збитків.

Пунктом 6 договору № 32 від 08.05.07 р. встановлено, що у випадку порушення строків розрахунку винна сторона сплачує штраф в розмірі 0,2 % від загальної суми заборгованості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції визнав позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 87,30  грн. штрафу такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладено на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, через що відсутні  підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області  забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України. 

Наведені відповідачем у обґрунтування  своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені матеріалами справи та не відповідають  нормам чинного законодавства України. Для надання відповідачу можливості використання наданих йому конституційних прав змагальності та захисту  своїх інтересів господарський суд Харківської  області двічі ( 10  грудня 2007 року та 8 січня 2008 року) відкладав судові  засідання, повідомляючи про це відповідача у встановленому законодавством порядку. Проте  відповідач  жодного разу не явився в суд, про  поважність причин  своєї неявки суд не сповіщав.  Ні в ході вирішення спору господарським судом області, ні під час розгляду його апеляційної скарги відповідач не надав належним та допустимих доказів  неправомірності заявлених до нього  позовних вимог  та обґрунтованості своїх заперечень. 

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду  Харківської області від 17 січня 2008 року по справі № 07/203-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.