КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1752/10                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Стратович О.В.     

Суддя-доповідач:  Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

  Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                    - Степанюка А.Г.,

суддів:                                        - Кузьменка В.В., Шурка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційними скаргами Управління праці і соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 10.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також про перерахунок пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачі 26.10.2010 року звернулися до суду з позовом про визнання дій Відповідачів протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити щорічну допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.10.2009 року по 01.10.2010 року.

Постановою від 10.12.2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Відповідачів та зобов’язано останніх нарахувати та виплатити щорічну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.04.2010 року по 01.10.2010 року. В решті позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідачі подали апеляційні скарги, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачі є особами, які постійно проживають на території зони гарантованого добровільного відселення та отримують у Відповідачів щорічну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, а також пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі ст. 37 Закону громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі 40% мінімальної заробітної плати.

Всупереч ст. 37 вказаного Закону, Відповідач 1 здійснював виплату у розмірі, визначеному постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року, що менший за розміри, встановлені Законом. Тому, враховуючи викладене, Відповідач 1 неправомірно виплачував допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996 року №836 в меншому розмірі, ніж це передбачено Законом.

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Всупереч ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Позивачам вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає Закон.

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, Відповідач 2 неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 39 зазначеного Закону.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Управління праці і соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області – залишити без задоволення.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 10.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також про перерахунок пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»–залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий  суддя                                                                          А.Г. Степанюк

Судді                                                                                  В.В. Кузьменко

                                                                                                                О.І. Шурко