Справа № 2-а-2882/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"03" жовтня 2011 р.Шевченквіський районний суд м. Києва

в складі:           головуючого  -   судді                 Пономаренко Н.В.

                         при секретарі                               Краснянській С.В.

з участю позивача                                                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити дії, суд, -

встановив:

позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва провести перерахунок та виплату йому, як особі постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 15% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність –за період з 24.11.2010 року. При цьому, посилається на те, що він являється  постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії в розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Разом з тим, розмір призначеної позивачу, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, додаткової пенсії не відповідає чинному законодавству України, чим порушує права позивача, які гарантовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Конституцією України.

Також, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про зобов’язання здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії у відповідності з вимогами ст. 40, 42  Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” із застосування показника середньої заробітної плати за 2009 рік, починаючи з 24.11.2010 року.

          Вказані позовні вимоги мотивує тим, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України. Після призначення йому пенсії за віком, позивач продовжував працювати. Він, як працюючий пенсіонер, відповідного до вимог Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” має право на перерахунок своєї пенсії, відповідно до вимог вищезазначеного закону. Але, Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва здійснювало перерахунок та виплату їй пенсії із застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік. Однак, відповідно до вимог закону, при здійсненні перерахунку її пенсії, відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати за 2009 рік. В зв’язку із чим, позивач просить та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог закону із застосування показника середньої заробітної плати за 2009 рік р.

Ухвалою суду від 23.06.2011 року адміністративний позов в частині вимог про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити перерахунок та виплату недоотриманої додаткової пенсії, що стосуються періоду з 24 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року, а також в частині позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік з 24.11.2010 року по 30.11.2010 року - залишено без розгляду в порядку ч.1 ст.100 КАС України.

В судовому засіданні позивач адміністративний позов з викладених у ньому підстав підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районні м. Києва в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, проте в письмових запереченнях, що надійшли на адресу суду 22.07.2011 року міститься клопотання про проведення судового засідання за його відсутністю.

Вислухваши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи,  всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районні м. Києва з 2006 року (а.с.9).

Позивач є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (4 категорії),  та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с.8).

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06 червня 1996 року) особам, віднесеним до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: 15 % мінімальної пенсії за віком.

Нарахування та виплата позивачу основної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»здійснюється управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районні м. Києва.

На момент звернення позивача до суду, нарахування та виплата  додаткової пенсії згідно вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06 червня 1996 року), у 2011 році в повному обсязі відповідачем не здійснено.

Судом також встановлено, що 14 березня 2011 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районні м. Києва з проханням проведення перерахунку та виплати позивачу недоотриманих  коштів додаткової пенсії розмір якої передбачено ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06 червня 1996 року).

У відповідь на вказану заяву ним було отримано лист управління Пенсійного фонду України в Печерському районні м. Києва від 12 квітня 2011 року, в якому відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку та виплаті додаткової пенсії відповідно до розміру встановленого ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06 червня 1996 року).

Суд вважає такі дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

У справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким зокрема внесено зміни до ст.ст. 48, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо щорічної допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової пенсії .

Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, до 22 травня 2008 року позивач не мав права на перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у зв’язку з дією положень п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районні м. Києва з 22 травня 2008 року у зв’язку з виплатою позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року є неправомірними та не відповідають ч. 2 ст.19 Конституції України, оскільки позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районні м. Києва та відповідно до п.п.6 п.2.2 ч.2  Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року. № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах призначає і виплачує пенсії відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є потерпілим наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щомісячної додаткової пенсії.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб визначених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити їх належний матеріальний рівень  тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної додаткової пенсії  до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Разом з цим, пунктом 7 Закону України № 3491-VI від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», наступного змісту: «4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 рік, № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(2262-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 рік, № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». Даний закон набрав чинності 19 червня 2011 року і на даний час він неконституційним не визнавався.

На виконання пункту 7 Закону України № 3491-VI від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», згідно пп. 2 п. 1 якої установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 4, - 5 відсотків.

Тому, в задоволенні позовних вимог в частині вчинити певні дії за період з 23 липня 2011 року та в подальшому, то позивачу слід відмовити, оскільки Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року який набув чинності 19.06.2011 року., встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, зокрема, постановою КМУ № 745 від 06.07.2011р., яка набула чинності 23.07.2011р.   

Як зазначено вище, а також виходячи із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.   

При цьому, слід зазначити, що згідно правової позиції ВАСУ, викладеної у інформаційному листі від 22.07.2011р., вбачається, що під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.   

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Києва  здійснити  позивачу перерахунок додаткової пенсії в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком з 30 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року (включно), виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених коштів.

          Також, розглянувши позовні вимоги щодо зобов’язання здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії у відповідності з вимогами ст. 40, 42  Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” із застосування показника середньої заробітної плати за 2009 рік, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва та отримує пенсію за віком. Після призначення йому пенсії, позивач продовжує працювати.

          14 березня 2011 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва із заявою, в якій просив здійснити перерахунок призначеної пенсії із застосування показника середньої заробітної плати за 2009 рік.

          Своїм листом від 12.04.2011 року відповідач відмовив у такому перерахунку пенсії (а.с.10-11).

          За змістом ч.1 ст. 40 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. У разі, якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше, ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

          Відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Підпунктом “б” підпункту 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року  частину 4 статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” викладено в новій редакції. За цією редакцією, у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахування не менше 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосування показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якого сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

          Як вже зазначалось, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення підпункту “б” підпункту 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в їх первинній редакції.

          Тобто, з часу прийняття цього рішення перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

          28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

          Підпунктом 3 пункту 11 цієї Постанови визначено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

          Виходячи із зазначеного вбачається, що фактично цією нормою відтворена редакція ч.4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в редакції Закону від 28.12.2007 року, яка була визнана неконституційною.

          Отже, починаючи з 28.05.2008 року діють два нормативно-правові акти: Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Постанова КМУ № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28.05.2008 року, які регулюють спірні правовідносини.

          При цьому, умови перерахунку пенсії, зазначені в наведеному підпункті Постанови № 530 від 28.05.2008 не відповідають умовам, викладеним в ч.1 ст. 40, ч.4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

          Виходячи із загальних засад пріоритетності законів та урядовими нормативними актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору слід керуватися правилами ч.1 ст. 40, ч.4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

          З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для перерахунку позивачу пенсії з 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2009 рік.

          Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України.

          Оскільки встановлено, що відповідач не мав правових підстав для здійснення перерахунку пенсії, відповідно до вимог позивача, тому відповідач правомірно відмовив у здійсненні перерахунку пенсії. Таким чином, суд вважає дані дії відповідача законними та обґрунтованими, оскільки відповідач проводив перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог законодавства України.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, тому  задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи з меж вказаних заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008, ст.ст. 48,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ст.ст.28, 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

           позовні вимоги - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо виплати  додаткової пенсії ОСОБА_1  з порушенням вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з по 30.11.2010 р. по 22.07.2011р. –неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку 15 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 30.11.2010 року по 22.07.2011 року з урахуванням проведених раніше виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м.Києва. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо постанову було постановлено  у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

          Суддя :