ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.03.2008 Справа № 14/83-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, с. Станіслав Херсонської області,
до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Херсон,
про стягнення 180600грн.00коп. основного боргу та 50000грн.00коп. моральної шкоди,
за участю представників
позивача: ОСОБА_3., адвокат, дов. від 21.01.08 р.,
відповідача: ОСОБА_4., представник, дов. від 19.02.08 р.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 180600грн.00коп. основного боргу та 50000грн.00коп. моральної шкоди, посилаючись на положення ч. 2 ст. 220 ГК України, ч. 2 ст. 530, ст. ст. 663, 665 ЦК України, а також на наступні обставини.
Між сторонами існують договірні відносини у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією. Але в останній час відповідач, одержуючи від позивача в якості передплати кошти на свій рахунок з серпня по жовтень 2007 p., не зробив жодної поставки ріпака та проса.
Всього за вказаний період позивачем було перераховано 251600 грн., а саме: 134500 грн. - за продукцію. Крім того, позивач перерахував 72100грн. та 45000грн., з призначенням платежу "помилково перераховані кошти", з яких лише 71000 грн. позивачем повернуто помилково перерахованих відповідачем, тобто позивачем перераховано відповідачу на 46100 грн. більше, які відповідач теж не бажає повертати.
Загальна сума отриманих і не повернутих відповідачем коштів склала 180600 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по банківським рахункам (а.с. 11-20).
Втративши інтерес до угод, позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернути кошти, які, на думку позивача, відповідач безпідставно утримує.
На претензію від 30.11.2007 р. - відповідач вже 06.12.2007 р. відповів відмовою.
Позивач вважає доведеним виконання ним вимог ст. 530 ЦК України, тобто моментом виникнення зобов'язання з повернення коштів, на думку позивача, слід рахувати - 06.12.2007 р.
Крім того, зважаючи на попередні тісні стосунки як людські так і бізнесові, позивач стверджує, що він отримав великої моральної шкоди від таких вчинків відповідача, що кожного дня спричиняє позивачу нервових переживань, та розпачу. Спричинена моральна шкода полягає у тому, що неочікувано опинившись через відповідача у скрутному фінансовому становищі, позивач тепер негідно виглядає перед іншими контрагентами, крім того, вже розповсюдилися чутки у колі бізнеса та дружнього спілкування про спір з відповідачем що, на думку позивача, теж негативно впливає як на режим особистого життя позивача, так і на його ділову репутацію в певних колах. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 50000 грн.
Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позову, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на недоведеність прострочення відповідачем зобов'язання щодо поставки сільськогосподарської продукції.
Відповідач вважає безпідставним посилання позивача на укладення Договору в усній формі так як ч. 1 ст. 206 ЦК України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Пунктом 3 частини 3 ст. 208 ЦК України визначено - правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України.
У даному випадку неоподатковуваний мінімум доходів громадян складає 17,00грн., а двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340,00грн., що значно менше суми позову.
Таким чином, на думку відповідача, правочин між позивачем та відповідачем мав укладатися в письмовій формі.
Статтею 207 ЦК України встановлені вимоги до письмової форми иравочину, а саме правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Підтвердженням укладення правочину можуть бути відповідні рахунки, але в рахунках не вказаний термін поставки сільгосппродукції, а саме строк виконання зобов'язання, тому відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час - боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору - або актів цивільного законодавства.
На момент розгляду справи у господарському суді Херсонської області від позивача по справі не надходило відповідачу письмової вимоги про виконання зобов'язання, тому посилання у претензії та позові про прострочення поставки товару та невиконання зобов'язання, а також вимога щодо повернення грошових коштів та стягнення моральних збитків, на думку відповідача, безпідставні та суперечать ч. 1 ст. 612 ЦК України, якою встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також, частиною 3 статті 612 ЦК України визначено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Тобто, з урахуванням наведеного, позивач по справі не предявляв вимоги стосовно виконання зобов'язання, як це передбачено ч. 2 ст. 530 ЦК України, тому відповідач, на думку останнього, не є таким, що прострочив виконання зобов'язання і, як наслідок, позивач безпідставно вимагає повернення грошових коштів, а також стягнення моральних збитків.
Крім того, ст. 33, 34 ГПК України встановлено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вона посилається, а також встановлено, що суд приймає до розгляду тільки докази, які мають значення для справи.
В підтвердження своїх вимог щодо морального збитку позивачем, на думку відповідача, не наведено відповідних доказів.
На погляд відповідача, позивач по справі не довів обставини, на які посилається у позовній заяві.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.02.08 р. до 04.03.08 р.
За згодою представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд
в с т а н о в и в :
З призначенням платежу за поставку сільськогосподарської продукції позивачем перераховано на користь відповідача 206500грн.00коп., що підтверджується:
платіжним дорученням № 15 від 01.08.07 р. на суму 28900грн.00коп., згідно рахунку № 01/08-07 від 01.08.07 р.;
випискою по особовим рахункам за 15.08.07 р. на суму 71000грн.00коп., згідно рахунку б/н від 15.08.07 р.;
платіжним дорученням № 23 від 28.08.07 р. на суму 2000грн.00коп., згідно рахунку № 28/1 від 28.08.07 р.;
платіжним дорученням № 25 від 30.08.07 р. на суму 7800грн.00коп., згідно рахунку № 30/1 від 30.08.07 р.;
випискою по особовим рахункам за 20.09.07 р. на суму 1000грн.00коп.,згідно рахунку б/н від 20.09.07 р.;
платіжним дорученням № 46 від 19.10.07 р. на суму 1300грн.00коп., згідно рахунку № 1/19 від 19.10.07 р.;
платіжним дорученням № 48 від 22.10.07 р. на суму 94500грн.00коп., згідно рахунку № 1/22 від 22.10.07 р.
Таким чином сторонами, у простій письмовій формі, шляхом складання рахунків відповідачем та перерахування грошових коштів позивачем, укладено правочини (договори) поставки сільськогосподарської продукції, якими не визначено термін виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки зазначеної продукції. Вказана обставина не заперечувалась представниками сторін у судовому засіданні.
Враховуючи, що сума позову, в частині стягнення боргу у розмірі 180600грн.00коп., не перевищує зазначену вище суму коштів, що перераховані позивачем на користь відповідача у якості попередньої оплати за майбутню поставку, судом не приймаються до уваги в якості доказів перерахування відповідачу грошових коштів за договором поставки сільгосппродукції:
платіжне доручення № 15 від 17.08.07 р. на суму 72100грн.00коп.;
платіжне доручення № 22 від 21.08.07 р. на суму 45000грн.00коп.;
виписка по особовим рахункам за 14.09.07 р. на суму 2500грн.00коп. На загальну суму 119600грн.00коп.
Відповідно до положень частин 1 і 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За відсутності доказів пред'явлення відповідачу вимоги про виконання зобов'язання щодо поставки сільськогосподарської продукції, позивач передчасно звернувся з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 180600грн.00коп. основного боргу та 50000грн.00коп. моральної шкоди, посилаючись на положення ч. 2 ст. 220 ГК України, оскільки не відбулося прострочення з боку відповідача. Відповідно, у позивача не виникло право відмовитися від прийняття виконання зобов'язання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишається судом без задоволення, оскільки позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в :
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "10" березня 2008 р.