КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а/2312/46/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Маренюк В.Л.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2011 р.                                                                                 м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

                                          при секретарі            Ломановій Ю.В.,

                          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу   управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області на постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області про призначення пенсії державного службовця та здійснення перерахунку пенсії за минулий період,-

В С Т А Н О В И Л А :

          Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати неправомірним рішення  управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області (далі відповідач, УПФУ) стосовно відмови йому у призначенні пенсії державного службовця, зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію державного службовця, зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії позивача починаючи з серпня 1995 року по даний час та виплачувати її.

        Постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії державного службовця неправомірною, зобов’язано відповідача призначити позивачу пенсію державного службовця з 04 лютого 2003 року та здійснити перерахунок пенсії позивача починаючи з 04 лютого 2003 року по даний час та виплатити її з урахуванням раніше проведених виплат. В решті вимог відмовлено.

          Не погоджуючись з судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

       Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.12.2010 року позивачем було подано письмову заяву до управління Пенсійного фонду України у Манківському районі з проханням призначити йому пенсію державного службовця та здійснити перерахунок пенсії за минулий період, і виплатити її.

Листом від 21 грудня 2010 року № 5521/03 відповідачем було відмовлено позивачу у   призначенні пенсії державного службовця, посилаючись на те, що займані ним посади у Маньківському райкомі КП України не відносяться до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу», а також до посад визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби».

 Приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з  обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.

       З таким рішенням, як не відповідним обставинам справи, вимогам матеріального закону, не може погодитись суд апеляційної інстанції.  

Судом першої інстанції встановлено, що з 1971 року по 1991 рік позивач працював в Маньківському райкомі КП України. Через що просив відповідача включити дану роботу за період з 1971 року по 1991 рік до стажу державної служби.

В даному випадку спірним є питання про зарахування періода роботи позивача в з 1971 року по 1991 рік в Маньківському райкомі КП України до державної служби.  

За змістом ч.2 ст. 37 Закону України «Про державну службу»(у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Відповідно до записів в трудовій книжці позивача, його загальний стаж роботи становить 35 років, з яких більше 20 років –у Маньківському райкомі КП України.

Класифікація посад державних службовців наведена у ст.25 Закону України «Про державну службу»і цей перелік категорій посад не містить партійну роботу.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №283 від 3 травня 1994 року «Про порядок обчислення стажу державної служби» затверджений Порядок обчислення стажу державної служби (далі Порядок), а у п. 5 постанови зазначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

За змістом п. 1 Порядку визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Вказаною постановою не передбачено, що робота позивача в партійній організації зараховується до стажу державної служби, оскільки не передбачена вищезазначеним порядком.

Крім того позивачем не приймалася присяга державного службовця.

Таким чином робота в партійних органах не передбачена і не відносяться до жодної з категорій посад державних службовців, передбачених ст. 25 Закону України «Про державну службу»та постановою Кабінету Міністрів України №283 від 3 травня 1994 року «Про порядок обчислення стажу державної служби».

З огляду на вищезазначене відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії державного службовця є правомірною.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Таким чином дії відповідача були в межах повноважень, та у спосіб передбачений законом, через що підстав для зобов’язання УПФУ призначити позивачу пенсію державного службовця та здійснити перерахунок пенсії не вбачається.

Висновок суду першої інстанції що невичерпності категорії посад, які можуть бути віднесенні до посад державних службовців помилковий.

Зазначена ст.25 Закону України «Про державну службу»дійсно містить норму, щодо віднесення існуючих посад державних службовців, а також віднесення нових посад проводиться Кабінетом міністрів України, однак Кабінетом Міністрів України даний перелік вже зазначений в постанові №283 від 3 травня 1994 року.

Таким чином позовні вимоги не доведенні та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 р. «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є  порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області –задовольнити.

         Постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2011 року - скасувати.

         У задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області про призначення пенсії державного службовця та здійснення перерахунку пенсії за минулий період –відмовити.

         Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 жовтня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                 Т.М.Грищенко  

                                                                                           В.Е.Мацедонська