ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2011 року м. Київ К/9991/55777/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого –Черпака Ю.К.,
суддів: Зайцева М.П., Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про визнання дій неправомірними та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії дитині війни,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року,
встановив:
В лютому 2008 року ОСОБА_1 пред’явив позов до Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про визнання неправомірними дій щодо невиплати щомісячної пенсії з підвищенням її на 30% від розміру мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2007 році, тобто у меншому розмірі, ніж це визначено статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язання в подальшому виплачувати в обсязі, передбаченому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; стягнення різниці недоплаченої суми пенсії за 2007 рік в сумі 1438,95 грн.
Позов мотивував тим, що відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він є дитиною війни і має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте у 2007 році така допомога йому не надавалась.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”; стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті надбавки до пенсії в розмірі 742,65 грн.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, до складу якого не включаються кошти Пенсійного фонду. Зазначає також про відсутність механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, від якої необхідно нараховувати 30-відсоткову надбавку до пенсії дітям війни.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і в силу статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набув правового статусу дитини війни.
Частиною 1 статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
В силу частини 2 статті 150, частини 2 статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що в період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року ОСОБА_1 не мав права на щомісячне підвищення до пенсії, оскільки дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено. Однак з моменту ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України бездіяльність суб’єкта владних повноважень є протиправною.
За таких обставин позивач мав право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди мотивовано визнали, що за відсутності іншого розміру такої пенсії розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, який, згідно з частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня 2007 року - 380 гривень, з 1 квітня 2007 року - 406 гривень, з 1 жовтня 2007 року - 411 гривень.
Безпідставними є доводи, викладені в касаційній скарзі, стосовно правомірності дій відповідача з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни та заборону нецільового використання коштів Управління Пенсійного фонду, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору і суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Окрім того, статтею 88 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, встановивши, що Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира порушило норми права, які регулюють спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій в силу статей 105 і 162 Кодексу адміністративного судочинства України повинні були визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати його здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а не ухвалювати рішення про стягнення з відповідача щомісячної державної соціальної допомоги у конкретній сумі.
Крім того, в судовому рішенні про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії повинні бути зазначені початкова та кінцева дати здійснення такого нарахування: з 9 липня 2007 року (момент ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007) по 31 грудня 2007 року (закінчення дії Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”).
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Оскільки суди попередніх інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, але помилково зобов’язали відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу в конкретній сумі і не зазначили початкову та кінцеву дати здійснення такого нарахування, то є підстави для зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року змінити в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті надбавки до пенсії в розмірі 742,65 грн.
Викласти абзац третій резолютивної частини постанови в такій редакції: “Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, враховуючи раніше виплачене підвищення до пенсії за відповідний період.
В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Черпак Ю.К.
Судді: Зайцев М.П.
Олексієнко М.М.
Рецебуринський Ю.Й.
Сорока М.О.