РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2011 р. Справа № 11/69/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 11.07.11 р.
у справі № 11/69/2011/5003 (суддя Матвійчук В.В. )
позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
відповідач Тягунська сільська рада
третя особа Вінницька обласна Рада
про визнання договору оренди поновленим
за участю представників сторін: < Текст >
позивача - ФОП ОСОБА_2,представника ОСОБА_4,довіреність в справі
відповідача - ОСОБА_5,Тягунській сільські голова, ОСОБА_6,представник,довіреність в справі
третьої особи -не з"явився
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 11 липня 2011 року у справі № 11/69/2011/5003 (суддя Матвійчук В.В.) відмовлено в позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( с.Тягун Іллінецького району Вінницької області) до Тягунської сільської ради про визнання договору оренди поновленим.
Відмовляючи у задоволенні позову з огляду на положення ст.ст.11, 15, 16, 509, 525, 526, 759, 763 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 283, 291 Господарського кодексу України, ст.59 Земельного кодексу України, ст.18 Закону України " Про оренду землі» суд першої інстанції дійшов висновку, що договору від 01.12.2005 року, який просить поновити позивач, не існує, а договір оренди, який є підставою позовних вимог укладено 01.03.2005 року; договір оренди об’єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду від 01.03.2005 року на підставі його пункту 6.1 припинив свою дію 01.03.2010 року; вимога про визнання договору поновленим не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на означене рішення подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення помилковим та ухваленим при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою ст.764 Цивільного кодексу України та ч.6 ст. ЗЗ Закону України «Про оренду землі» та не надано оцінки тим обставинам, що він до цього часу сплачує орендну плату, яка передбачена договором оренди об’єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду, а Тягунська сільська рада приймає ці платежі та не надсилала протягом місяця після закінчення договору оренди листа –повідомлення про небажання поновлювати договорі оренди, що підтверджує незаперечення відповідачем подальшого користування ним орендованим майном. Вказує, що судом першої інстанції помилково не враховано положень ст.12 Земельного кодексу України та ст.ст.8,51 Водного кодексу України, за якими право розпорядження водними об»єктами місцевого значення належить Вінницькій обласній раді. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.15, 16 Цивільного кодексу України та помилково вважав, що вимога про визнання договору оренди поновленим не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, встановлених законом. Просить рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити.
Тягунською сільською радою Іллінецького району Вінницької області апеляційному господарському суду надіслано лист № 238 від 15.08.2011 року, який по своїй суті являється запереченням на апеляційну скаргу. В обґрунтування заперечення відповідач вказує на те, що позивачем заявлено вимогу про визнання поновленим договору оренди від 01.12.2005 року, хоча такого договору не існує. Вказує, що позивачем неодноразово порушувалися умови договору оренди від 01.03.2011 року : несвоєчасно сплачувалася орендна плата, об»єкт оренди до теперішнього часу не повернутий. В обґрунтування своєї позиції щодо даного спору Тягунською сільською радою до заперечень долучено повідомлення відділу Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області від 30.06.2009 року, повідомлення Іллінецької РДА від 20.07.2010 року та від 25.02.2011 року, план схема земельної ділянки, рішення Тягунської сільської ради від 14.10.2010 року, прибуткові касові ордери та виписки з рахунку у банківській установі про оплату позивачем орендної плати.
Ухвалою від 25 серпня 2011 року апеляційним господарським судом до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Вінницьку обласну раду, яка була стороною договору оренди об’єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду від 01.03.2005 року в якості орендодавця.
Письмовими поясненнями від 28.09.2011 року Вінницька обласна рада повідомила, що вважає рішення місцевого господарського суду у даній справі законним, а позов та апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 такими, що не підлягають задоволенню. Спростовує доводи апеляційної скарги про залишення поза увагою місцевого господарського суду ст.8 та ч.3 ст.51 Водного кодексу України наявністю рішення Вінницької обласної ради № 473 від 16.01.2008 року про затвердження нової редакції рішення № 119 від 07.11.2002 року «Про тимчасовий порядок надання в користування водних об»єктів (ставків) з земельними ділянками водного фонду на території Вінницької області» за яким делеговано сільським, селищним, міським радам повноважень орендодавця водних об»єктів (ставків) місцевого значення з земельними ділянками водного фонду на території Вінницької області. Вважає, що позивачем не було підтверджено доказами ті обставини, що він звертався до відповідача про продовження терміну дії договору, на що отримав відмову. На переконання третьої особи вимога про визнання договору поновленим не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, передбачених законом. До письмових пояснень Вінницькою обласною радою долучено копію рішення № 473 від 16.01.2008 року.
За статтею 101 Господарського процесуального кодексу України додатково подані відповідачем та третьою особою докази в обґрунтування їх заперечень на апеляційну скаргу колегія суддів вважає за необхідне прийняти та розглянути під час апеляційного перегляду справи.
Під час апеляційного перегляду справи фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, які у ній викладені та просили рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити.
У судовому засіданні сільський голова ОСОБА_5 та представник Тягунської сільської ради Іллінецького району Вінницької області проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вінницька обласна рада не скористалася правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечила явку свого представника у судове засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника Вінницької обласної ради.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення ФОП ОСОБА_2 та його представника, сільського голову ОСОБА_5 та представника Тягунської сільської ради , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Пунктом 1 рішення Вінницької обласної ради № 473 від 16.01.2008 року делеговано сільським, селищним, міським радам повноважень орендодавця водних об»єктів (ставків) місцевого значення з земельними ділянками водного фонду на території Вінницької області ( т.2, а.с.35-42).
За ст.8 Водного кодексу України ( в редакції, яка була чинною на час укладення договору оренди) до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території серед іншого належить і розпорядження водними об'єктами місцевого значення.
Частинами 3,4 ст.52 Водного кодексу України (діючої на той час редакції) передбачалося, що орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.
01 березня 2005 року між Тягунською сільською радою (відповідач, за договором Орендодавець) та ОСОБА_2 (позивач, за договором Орендар) укладено договір оренди водного об’єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду (т.1, а.с.7-11).
За умовами п.1,1.1,1.2, даного договору Орендодавець надає, а Орендар приймає у користування на умовах оренди водний об’єкт (ставок) місткістю 150,1 тис. куб. м. води та земельну ділянку водного фонду площею 10,01 га, яка розташований на території Тягунської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.
Водний об’єкт передається в оренду в цілях риборозведення (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата становить 175 грн. за 1 га в рік. Орендна плата вноситься щоквартально. Розмір орендної плати може бути змінено за згодою сторін, а також на вимогу однієї сторони у випадку зміни цін, тарифів тощо, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Розділом 2 договору визначено, що договір укладається терміном на 5 років і набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами.
Відповідно до п. 6.1 договору підставою для його припинення є закінчення терміну дії договору.
Попередньо, на підставі договору оренди від 29.04.2003 року, дана земельна ділянка, зайнята водним об»єктом, вже перебувала в оренді у позивача (т.1,а.с.28-31).
02.08.2010 року позивач звертався до відповідача з заявою про надання йому в оренду гідроспоруди (греблі) (а.с.63).
14 жовтня 2010 року рішенням сесії Тягунської сільської ради ухвалено звернутися з клопотанням до райдержадміністрації щодо передачі для громадського користування Тягунській територіальній громаді ставок площею 10,1 га, який розташований за межами села Тягун ( т.1, а.с.77).
Також, листом № 160 від 28.05.2010 року сільський голова звертався до райдержадміністрації з проханням передати ставок в громадське користування (т.1,а.с.78).
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
В силу ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 59 Земельного кодексу України визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Також, ст.51 Водного кодексу України встановлено, що умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
У відповідності зі ст. 291 Господарського кодексу України та п. 6.1 договору, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Інших додаткових умов, які пов»язують можливість продовження договору оренди землі по спливу терміну його дії стаття 6 «Припинення та розірвання договору» - не містить.
Згідно статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
З огляду на наведені норми закону, апеляційний суд вважає, що порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін законом на час закінчення договору оренди 01.03.2010 року не встановлено, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню за волевиявленням сторін, яке має бути оформлене відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме рішенням відповідної ради.
Як встановлено судом та скаржником не заперечувалося, як станом на момент закінчення строку дії договору оренди, так і станом на дату пред'явлення позову, ні Вінницькою обласною ні Тягунською сільською радами в пленарному (сесійному) режимі не приймалося рішення про поновлення вказаного договору оренди, укладеного з позивачем, а тому колегія суддів вважає, що позивач після 01.03.2010 року втратив право оренди земельної ділянки.
Що стосується обраного позивачем способом захисту порушених прав, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6)зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи із змісту ст.16 ЦК України , цей Кодекс не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання договору поновленим і такий спосіб не встановлений ані договором, з приводу якого виник спір, ані законодавством України.
Слід зазначити, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що дана позовна вимога не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.
Між тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що однією з підстав для відмови у позові є те, що позивачем заявлено вимоги про визнання поновленим договору оренди від 01 грудня 2005 року , якого не існує, так як розцінює означене опискою позивача при складанні позовної заяви.
Однак, за ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Інші доводи апеляційної скарги та пояснення позивача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.
За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та скасування чи зміни рішення господарського суду Вінницької області від 11 липня 2011 року у справі № 11/69/2011/5003.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Вінницької області від 11 липня 2011 року у справі № 11/69/2011/5003 залишити без змін ,а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.
01-12/13851/11