РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р.                                                                Справа № 3/38  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Олексюк Г.Є.

суддів                                                                             Сініцина Л.М.  
 суддів                                                                             Гудак А.В.

при секретарі судового засідання  Юрчук Ю.М. 

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду  апеляційну скаргу відповідача   Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоряна"   на  рішення  господарського суду Рівненської області від 17.06.11 р.

у справі № 3/38      (суддя   Мамченко Ю. А. )

позивач  ОСОБА_1

відповідач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоряна"

про стягнення дійсної вартості частини майна товариства

за участю представників сторін: < Текст >

позивача - ОСОБА_2, (довіреність в справі )     

відповідача -  ОСОБА_3 ( довіреність в справі ), ОСОБА_4.(довіреність в справі )     

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17 червня 2011 року у справі № 3/38 (суддя Мамченко Ю.А) задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто на її користь з товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна» (м.Рівне) 85370 гривень дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1, у зв’язку із виключенням зі складу учасників товариства, витрати  на оплату державного мита у розмірі 102 гривень та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 гривень, 5168 грнивень витрат на проведення судової експертизи.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції з огляду на положення ст.ст.66,139 Господарського кодексу України, ст.148,190 Цивільного кодексу України, ст.ст.54,64 Закону України «Про господарські товариства», п.4.5 установчого договору та ст.ст.9.3.1 Статуту ТОВ «Зоряна» дійшов висновку, що у зв»язку із виключенням ОСОБА_1 із складу учасників товариства  вона має право на одержання ринкової вартості частини майна ТОВ «Зоряна» з урахуванням ринкової вартості основних засобів, пропорційно частці позивача в розмірі 7,2% в статутному фонді товариства станом на 21.12.2008 року  та станом на момент затвердження звіту за 2008 рік, яка згідно висновку судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи №0442 наданому Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту  складає 85370 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоряна» подано апеляційну скаргу, якою вважають оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не ґрунтується на законі та фактичних обставинах справи.  На думку апелянта,  рішення місцевого господарського суду  у даній справі про виплату позивачу частини вартості майна товариства по експертній оцінці суперечить законному рішенню загальних зборів учасників ТОВ «Зоряна» від 21.12.2008 року, яке прийняте в силу закону за виключною компетенцією учасників зборів, попередньо оскаржувалося в судовому порядку та визнане судом законним. На переконання апелянта, встановлення ринкової вартості активів товариства для визначення вартості частки в майні товариства не потребується, та й облікова політика в ТОВ «Зоряна» не передбачає встановлення ринкової вартості активів товариства, в т.ч. і для визначення вартості частки в майні товариства, що кореспондується із наявним в матеріалах справи висновком аудитора ,який місцевим господарським судом не відхилений та не спростований. Також, правильність виплати коштів, що належать позивачу згідно із визнаним господарським судом законним рішенням учасників ТОВ «Зоряна» від 21.12.2008 року, підтверджена і висновком інституту судових експертиз, який також наявний у матеріалах справи. Апелянт вказує, що встановлення рішенням господарського суду від 17.06.2011 р. розміру виплати позивачу  частини  в сумі 85 370,00 гривень, суттєво впливає на права та обов'язки учасника товариства та порушує приписи ст. 10, ст.41, 92 Закону України «Про господарські товариства» , ч.4 ст.124 Конституції України щодо кола питань виключної компетенції учасників зборів товариства з обмеженою відповідальністю. Також, у апеляційній скарзі зазначає,  що позивач належними та допустимими доказами з посиланням на норми чинного законодавства України, які б давали право задоволити позовні вимоги, не довів того, що їй має бути виплачена ринкова вартість частини майна Товариства, пропорційно розміру частки у статутному капіталі Товариства. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1

Додатково представником ТзОВ «Зоряна» адвокатом ОСОБА_3 подано тези виступу по даній справі, які повністю кореспондуються із апеляційною скаргою.

Відзивом на апеляційну скаргу представник позивача проти апеляційної скарги заперечує та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції  та спростовує доводи апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного господарського суду  від 31 серпня 2011 року витребовувалися з господарського суду Рівненської області   справи  № 12/43 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Зоряна» про визнання недійсним рішення загальних зборів від 21.12.2008 року та  № 2/153 за позовом ОСОБА_1   до ТзОВ «Зоряна» про зобов»язання сплатити вартість частки майна товариства.

Означені судові справи досліджувалися під час апеляційного перегляду справи № 3/38.

У судовому засіданні представники товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна»  апеляційну скаргу підтримали,  наголошуючи на незаконності рішення суду першої інстанції з мотивів, які у ній викладені, та просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Під час апеляційного перегляду справи представник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував,  так як вважає її доводи надуманими, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін  рішення господарського суду Рівненської області від 17 червня 2011 року у даній справі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «Зоряна» (код ЄДРПОУ13980299) зареєстроване  01.09.1993 року ( т.1, а.с.36,37).

          01 липня 1998 року розпорядженням міського голови № 1261 зареєстровано установчий договір ТзОВ «Зоряна», викладений у новій редакції (т.1, а.с.12-16), за яким для забезпечення діяльності товариства створено статутний фонд у розмірі 9380,00 гривень (ст. 2 Установчого договору). Відповідно до пункту 2.2 установчого договору, між  учасникам Товариства статутний капітал було розподілено на частки в розмірі: ОСОБА_4. - 8,9%, ОСОБА_5 -8,9%, ОСОБА_6 - 8,9%, ОСОБА_7 - 8,9%; ОСОБА_1 (позивач) - 7,2%; ОСОБА_8 - 1,8%; ОСОБА_9 - 8,9%; ОСОБА_10 - 8,9%; ОСОБА_11 - 3,7%; ОСОБА_12 - 8,9%; ОСОБА_13 - 8,9%; ОСОБА_14 - 7,2%; ОСОБА_15 - 8,9%, пропорційно грошовому внеску кожного з учасників.

Рішенням загальних зборів ТОВ «Зоряна» від 21.12.2008 року  позивача було виключено зі складу учасників Товариства (т.1, а.с.7-9) та вирішено після затвердження фінансового звіту товариства за 2008 рік, на протязі 12 місяців з дня здійснення державної реєстрації цього рішення, виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна товариства згідно з його балансовою вартістю, пропорційно її частці в статутному капіталі товариства.

В подальшому, рішенням господарського суду Рівненської області від 28.04.2009 року у справі №12/43 ( яке переглядалося у апеляційному порядку та постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 13 липня 2009 року залишено без змін)  за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Зоряна» про визнання недійсним рішення загальних зборів від 21.12.2008 року у позові  було відмовлено ( т.1, а.с50-57).

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Зоряна» від 23 січня 2009 року  затверджено фінансовий звіт товариства за 2008-й рік та ухвалено виплатити позивачу кошти в розмірі її внеску до Статутного фонду товариства, що зазначений в Установчому договорі від 24.06.1998 року, а саме 673,85 гривень (т.1, а.с.64).

Листами № 61 від 23.01.2009 року та № 80 від 28.09.2009 року  відповідач повідомляв позивачу  про можливість отримання вартості частини майна товариства, пропорційну частці позивача у статутному капіталі товариства у розмірі 673, 85 гривень при цьому наводячи свої  обґрунтування та розрахунки такої вартості (т.1, а.с.10,11).

Причиною даного спору є питання щодо порядку визначення вартості частки позивачки у статутному капіталі Товариства.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

В силу норм частини 2 ст.64 Закону України «Про господарські товариства» виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених ст.ст.54 та 55 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства»  при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з статтею 51 згаданого Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Між тим, пункт 4.5 установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна», у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства, передбачає, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді та виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк 12 місяців з дня виходу. Сам статут відповідача ( у чинній на той час редакції) такі правовідносини між учасником товариства та товариством не регулює.

Щодо визначення вартості частини майна товариства, пропорційній частці учасника у статутному капіталі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п. 3.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин, відповідно до статей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасник товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю , що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм визначенням не є тотожною поняттю внеску до статутного фонду і залежно від стану господарської діяльності Товариства та загальних економічних процесів у суспільстві може не співпадати з ним за розміром (зокрема, бути більшою чи меншою).

Враховуючи визначення поняття майна, наведене в статті 190 ЦК України, в оцінюванні вартості частини майна, що є еквівалентною його частці у статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства, а також майнові права та обов'язки. Вартість частки майна, що має бути компенсована учасникові, обраховується на момент ухвалення Товариством рішення про вихід цього учасника.   

У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

У свою чергу, Закон  України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" хоча й не містить норм стосовно обов'язковості оцінки майна в випадку виходу учасників з Товариства, але й не виключає її проведення за необхідності в цьому.

Водночас змістові наведених законодавчих норм відповідає саме оцінка дійсної (реальної) вартості майна Товариства, що за наявності спору може бути здійснена як шляхом оцінки майна Товариства відповідно до Закону  України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" , так і шляхом проведення відповідної судової експертизи.

Судом першої інстанції обґрунтовано задоволено клопотання представника позивача про проведення судової  експертизи   та взято до уваги висновок судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи №0442 (т.2 а.с.2-43),наданий Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз , у якому зазначено (т.2 а.с.11), що експертом в результаті проведеного дослідження  було встановлено наступне: ринкова вартість основних засобів (приміщення перукарні) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на 21.12.2008 року становить 1191800,00 гривень. Ринкова вартість основних засобів (рухомого майна) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на 21.12.2008 року становить 3278,00 грн.; Ринкова вартість основних засобів (приміщення перукарні) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на станом на момент затвердження звіту за 2008 рік становить 1191800,00 грн. Ринкова вартість основних засобів (рухомого майна) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на момент затвердження звіту за 2008 рік  становить 3278,00 грн.; вартість частини майна ТОВ «Зоряна»з урахуванням ринкової вартості основних засобів, пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 7,2% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна»станом на 21.12.2008 року  та станом на момент затвердження звіту за 2008 рік, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв’язку з виключенням з числа учасників ТОВ «Зоряна» становить 85370,00 гривень.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.

Відповідно до визначення, яке міститься в Національному стандарті №1 "Загальні положення оцінки майна та майнових прав", ринкова вартість за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки.

Враховуючи зазначене визначення, колегія суддів вважає, що порівняльний підхід, застосований експертом повністю відповідає меті, поставленій перед останнім, оскільки передбачає саме дослідження ринку подібного майна та визначення ринкової вартості, тобто вартості, яка склалась на ринку подібного майна.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідача на користь позивача 85370,00 гривень дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТзОВ «Зоряна», що належить у зв’язку із виключенням зі складу учасників товариства.

Дана позиція викладена  Вищим господарським судом у постановах  від 05.04.2011 року у справі № 15/426/09 , від 16 лютого 2011 року  у справі № 34/49пн.

Поряд з тим, колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції поданих відповідачем доказів : експертного висновку КНДІСЕ від 15.12.2010 року та аудиторського висновку аудиторської фірми «Гарант перший».

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

Порядок призначення і проведення експертизи регулююється ст.41 ГПК України.

Подані відповідачем експертний та аудиторський висновки замовлені особисто ним та ним же, на власний розсуд,  визначався перелік питань, на які відповідач мав намір отримати відповіді.

За таких обставин, суд першої інстанції при ухваленні рішення обґрунтовано прийняв до уваги висновок судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи №0442, яка по своїй суті являється комплексною експертизою .

Поряд з тим, апеляційний господарський суд вважає помилковими доводи апеляційної скарги про суперечність рішення суду першої інстанції рішенню господарського суду Рівненської області №12/43, яким було відмовлено у позові ОСОБА_1 до ТзОВ «Зоряна» про визнання недійсним рішення загальних зборів від 21.12.2008 року.

Так, згідно імперативних приписів ч.2 ст.35 ГПК України лише факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дослідивши судові акти та матеріали справи  №12/43  колегія суддів  вважає, що розмір виплат, які підлягають виплаті позивачу у зв»язку із виключенням її зі складу учасників товариства в ході  судового розгляду  означеної справи не досліджувався та такий факт не встановлювався.

Поряд з тим, відмовляючи ОСОБА_1 у позові про зобов»язання ТзОВ «Зоряна» сплатити їй вартість частини майна пропорційно розміру її частини у статутному капіталі з огляду на передчасність даного позову , господарський суд Рівненської області у своєму рішенні від 10.12.2009 року по справі № 2/153 ( т.1,а.с.18-20)  вказав на помилковість доводів ТзОВ «Зоряна» про те, що товариство повністю розрахувалося з ОСОБА_1 , прийнявши рішення виплатити вартість пропорційно частці позивача  в установленому капіталі товариства згідно з балансовою вартістю. При цьому суд вказав на те, що учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Дане судове рішення набрало законної сили та є чинним.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представників ТзОВ «Зоряна»  не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст.  33, 38, 43,47  ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи  та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна" та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 17 червня 2011 року у справі № 3/38.

Державне мито за подачу апеляційної скарги у зв"язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта .

Керуючись  ст.ст.  49,99,101,103,105  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області  від 17 червня 2011 року у справі № 3/38 залишити без змін,а апеляційну скаргу   ТзОВ " Зоряна " без задоволення .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .

< Текст >

Головуюча  суддя                                                                         Олексюк Г.Є.

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.  

Суддя                                                                                              Гудак А.В.  

01-12/13763/11