РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2011 р.                                                           Справа №05/5004/265/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                          Демидюк О.О.

судді                                                   Щепанська Г.А. ,
 судді                                                   Бригінець Л.М.   

при секретарі Риштун О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився   

відповідача -  ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреність в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Маневицької виправної колонії №42 на рішення господарського суду Волинської області від 27.04.2011 року у справі №05/5004/265/11

Позивач: Державна екологічна інспекція у Волинській області

Відповідач:  Маневицька виправна колонія №42

про стягнення в сумі 295 920 грн. 00 коп.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області №05/5004/265/11 від 27.04.2011 року (суддя Бондарєв С.В.) стягнуто з Маневицької виправної колонії №42, смт.Маневичі, вул.К.Маркса, 25 на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області, м.Луцьк - 295 920,00 грн. заподіяних державі порушенням природоохоронного законодавства збитків, зарахувавши ці кошти до спеціального фонду Маневицької селищної ради на розрахунковий рахунок Маневицької селищної ради №33116331700288, код платежу 24062100 Держбюджет Маневицької селищної ради, ідентифікаційний код 217400422, МФО 803014 в ГУДКУ у Волинській області, стягнуто з Маневицької виправної колонії №42, в доход Державного бюджету України 2 959,20 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Волинської області мотивоване тим, що в порушення вимог природоохоронного законодавства, водокористувач - Маневицька виправна колонія №42 на протязі першого кварталу 2010 року самовільно, при відсутності необхідного дозволу, здійснював спеціальне водокористування, тобто забір води з трьох артезіанських свердловин, без дозволу на спеціальне водокористування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Маневицька виправна колонія №42 оскаржила його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти по справі нове рішення, посилаючись на те, що самовільне видобування та використання підземних прісних вод Маневицька ВК проводила з тих причин, що відповідач не міг припинити постачання води особам, які відбувають покарання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №05/5004/265/11 від 26.08.2011 року відновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача Маневицької виправної колонії №42 на рішення господарського суду Волинської області від 27.04.2011 року у справі №05/5004/265/11.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №05/5004/265/11 від 02.09.2011 року розгляд апеляційної скарги колегією суддів було відкладено.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №05/5004/265/11 від 03.10.2011 року відповідно до затверджених складів колегій Рівненського апеляційного господарського суду, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Щепанська Г.А.,  суддя Бригінець Л.М..

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Судова колегія вважає, що неявка позивача та неподання відзиву не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Волинської області від 27.04.2011 року у справі №05/5004/265/11.

В судовому засіданні колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представників скаржника, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 8 квітня 2010 року Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища  Маневицькою виправною колонією №42.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог природоохоронного законодавства, водокористувач - Маневицька виправна колонія №42 на протязі першого кварталу 2010 року самовільно, при відсутності необхідного дозволу, здійснював спеціальне водокористування, тобто забір води з трьох артезіанських свердловин, без дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно звіту про використання води (форма №2-ТП (водгосп)), підписаного відповідачем, встановлено, що відповідачем протягом 1 (першого) кварталу 2010 року на госпитні та виробничі потреби використано 9000 м3 підземних вод.

Визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок самовільного водокористування в 1 (першому) кварталі 2010 року, проводилось на підставі Методики, яка встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, ствердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року №389 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р за № 767/16783), а також листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 18.11.2009р. за № 18983/27/10-09, встановлено загальну суму заподіяних державі збитків відповідачем внаслідок самовільного використання підземних вод в розмірі 295920 грн.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно ст.49 Водного кодексу України здійснення спеціального водокористування можливе лише за наявності дозволу, який видається державними органами охорони навколишнього природного середовища за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст.44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані: 1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; 3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; 5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Згідно до ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно статті 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

За результатами перевірки на начальника Маневицької виправної колонії №42 ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 47, - 8 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення".

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 111 Водного кодексу України передбачений обов’язок підприємств, установ і організацій відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, причому шкода підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору та забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що апелянту (відповідачу) з метою безпосереднього, досудового врегулювання спору була пред'явлена претензія від 26.04.2010 року за №780/5, в якій було запропоновано в місячний термін з дня отримання претензії відшкодувати завдані збитки нанесені державі. Дана претензія залишилась без реагування.

Твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Статтею 49 визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Крім того відповідно до постанови Кабінету Мінісирів України від 12.12.1994р. №827 підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення.

Згідно статті 19 та 21 Кодексу України про надра визначено, що надання надр у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам з метою видобування підземних прісних вод лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним. За змістом статей 68, 69 Закону заподіяні державі внаслідок такого використання збитки підлягають відшкодуванню незалежно від сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів. Розмір цих збитків обчислюється на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик.

А тому, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 27.04.2011 року у справі №05/5004/265/11 відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 27.04.2011 року у справі №05/5004/265/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Маневицької виправної колонії №42 на рішення господарського суду Волинської області від 27.04.2011 року у справі №05/5004/265/11 - залишити без задоволення.

2. Справу №05/5004/265/11 направити до господарського суду Волинської області.

3.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                                       Демидюк О.О.  

Суддя                                                                                              Щепанська Г.А.  

Суддя                                                                                              Бригінець Л.М.  

01-12/13520/11