РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2011 р. Справа № 5019/1198/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Василишин А.Р. ,
суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Ващук К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1. на рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.11 р. у справі № 5019/1198/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
до Підприємця ОСОБА_1
про стягнення збитків в сумі 51489,30 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Кучин Н.В.
Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року № 5019/1198/11, у зв'язку з відпусткою судді Мельника О.В., для розгляду апеляційних скарг у справі № 5019/1198/11 призначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - головуючого, Василишина А.Р., Коломис В.В.
В судовому засіданні 28.09.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 51489,30 грн. збитків в порядку регресу.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року у справі № 5019/1198/11 позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ПП ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року у справі № 5019/1198/11 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року у справі № 5019/1198/11 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року у справі № 5019/1198/11 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
При цьому колегія виходила з наступного.
01.02.2007 року між ЗАТ "Світ Електроніки" (клієнт) та ПП ОСОБА_1 (експедитор) був укладений Договір транспортного експедирування № 45/07, згідно з яким одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
27.03.2007 року між ВАТ "Страхова компанія "Країна" (позивач) та ЗАТ "Світ Електроніки" (надалі - страхувальник) було укладено Генеральний договір страхування вантажів № 62/2.1.8.2, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання, в разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування страхувальнику на умовах і в обсязі, передбачених Генеральним договором страхування і Правилами страхування.
10.07.2007 року між ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_1 укладено договір-доручення № 100707 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.
В ніч з 24 на 25 грудня 2007 року на автошляху Р-60 "Кролівець-Конотоп-Ромни-Пирятин" невідомі особи шляхом порізу брезентового тенту з причепа "Pakton" д/н НОМЕР_2, який тягнув тягач КАМАЗ - 5410 д/н НОМЕР_1 таємно викрали електропобутові товари (телевізори LCD), які належали ЗАТ "Світ Електроніки". Відповідно до акту інвентаризації від 25.12.2007 року та накладної на внутрішнє переміщення № СЕ-0006578 від 24.12.2007 року загальна сума викраденого товару становила 44570,86 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ - 53086,00 грн.
12.02 2008 року Чорнухимським РВ УМВС по факту викрадення було порушено кримінальну справу.
26.12.2007 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. На виконання умов Генерального договору страхування позивачем перераховано на рахунок страхувальника страхове відшкодування у розмірі 51489,30 грн., що підтверджується страховим актом № 3053 від 30.05.2008 року та платіжним дорученням № 3294 від 04.06.2008 року.
27.11.2009 року позивачем на адресу ПП ОСОБА_1 було надіслано вимогу №10602 про відшкодування 51486,30 грн. в порядку регресу.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із доведеності позовних вимог, однак, судова колегія не погоджується із вказаним висновком.
Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Також правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні, визначаються Законом України "Про транспортно –експедиторську діяльність".
Статтею 3 Закону України "Про транспортно –експедиторську діяльність" передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно –експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.ст. 526, 525 ЦК України).
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вирішуючи питання про те, які докази можуть бути враховані, суд керується правилами належності та допустимості доказів ( ст. 34 ГПК України).
З норм матеріального права, що регулюють спірні відносини, суд встановлює не коло належних доказів, а коло юридичних фактів, що стосуються справи, тобто предмет доказування.
Сторонами договору транспортного експедирування, згідно ст. 929 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про транспортно –експедиторську діяльність" є експедитор та клієнт.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом ( ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Однак, місцевий господарський суд приймаючи рішення по справі в порушення ст. 43 ГПК України не дав оцінки всім обставинам справи в їх сукупності, зокрема, не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази того, що перевезення вантажу (електропобутових товарів (телевізори LCD), які належали ЗАТ "Світ Електроніки") здійснювалось саме ПП ОСОБА_1 на виконання Договору транспортного експедирування № 45/07, договору-доручення № 100707 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно п. 4.1., п. 4.2. Договору транспортного експедирування № 45/07 від 01.02.2007 року, експедитор несе повну матеріальну відповідальність за схоронність вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту здачі вантажу вантажоотримувачу. Також вказано, що експедитор відшкодовує збитки, заподіяні при перевезенні вантажів за втрату, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності.
Доказів прийняття ПП ОСОБА_1 вантажу до перевезення, здачі вантажу вантажоотримувачу, заявок на перевезення, позивачем не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Судова колегія вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року у справі № 5019/1198/11 слід скасувати із прийняттям нового рішення по справі про відмову в позові.
Відповідно до ст.49 ГПК України на позивача покладаються витрати відповідача по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задоволити.
Рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року у справі № 5019/1198/11 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 20842474) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_3) 257,45 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Коломис В.В.
01-12/13357/11