РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2011 року Справа № 22/5025/1002/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Василишин А.Р. ,
судді Юрчук М.І.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1.(довіренність від 01.09.2011 р.)
відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 01.06.2011 р.)
розглянувши апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства "Кочубіївське" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.11 р. у справі №22/5025/1002/11 (суддя Заверуха С.В.)
за позовом Приватного підприємства "Кочубіївське"
до Приватного акціонерного товариства "Вікторійське хлібоприймальне підприємство"
про стягнення 190434,99 грн.
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
11 липня 2011 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було відмовлено у задоволенні позову ПП "Кочубіївське" до ПрАТ "Вікторійське хлібоприймальне підприємство" про стягнення 190 434,99 грн.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, вважаючи, що прийнятті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права. Вказує, що суд безпідставно, врахував кошти, зазначені у платіжному дорученні №1175 від 28 квітня 2011 року, як такі, що перераховані відповідачу за зберігання зерна кукурудзи, згідно рахунків № ВІК-000050 від 31 березня 2011 року та №000059 від 20 квітня 2011 року, оскільки Договір №21 складського зберігання від 23 вересня 2010 року не передбачає оплату зберігання зерна і тарифи оплати даної операції між сторонами не обговорювались. Тому, вважає кошти у сумі 190 434,99 грн., сплачені за зберігання зерна, набутими відповідачем незаконно і просить зазначені кошти стягнути з відповідача на їх користь.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що доводи, викладені в скарзі безпідставні, зазначивши, що між сторонами було укладено Договір №21 складського зберігання зерна від 23 вересня 2010 року на тих умовах, що завжди ставляться до всіх інших клієнтів. Позивач отримав рахунки на оплату послуг зберігання у розмірі, що встановлені елеватором для всіх зберігачів зерна та жодним чином не порушують прав апелянта. На підставі даного договору позивачу були надані послуги зберігання та спутні послуги на суму 743 709,86 грн. Актами прийому-передачі дані роботи були прийняті ПП "Кочубіївське" і оплачені в повній мірі, в тому числі і за зберігання зерна, а тому підстав для повернення 190 434,99 грн. - немає. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну - скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:
01 липня 2010 року, наказом №46-А ВАТ "Вікторійське ХПП" про затвердження тарифів на зберігання зернових культур в період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, затвердило тарифи на зберігання зернових культур в складських приміщеннях підприємства, які підлягають обов'язковому застосуванню при відсутності інших умов у договорах зберігання в розмірі 0,54 грн. з ПДВ для зернових культур: ячмінь, кукурудза, соя пшениця, ріпак за тонно/день.
23 вересня 2010 року, між позивачем та відповідачем ВАТ "Вікторійське ХПП", правонаступником якого є ПрАТ "Вікторійське ХПП", укладено Договір №21 складського зберігання зерна, відповідно до якого позивач зобов'язаний передати на зберігання зерно, насінневі культури, отримане по транзиту, забрати зерно зі зберігання у строки, визначені цим договором та оплатити послуги зернового складу, а відповідач забезпечити обсяг зберігання. (а.с. 8-11, т.1)
Відповідно до п.3.3 Договору, зерновий склад надає позивачеві додаткові послуги зі зберігання зерна для уникнення псування і втрати якості. Зерновий склад приймає зерно з умовою подальшої доробки та сушки за рахунок власника з перерахунком фізичної ваги.
Згідно п.3.5 Договору, після вибуття усієї партії кожної культури зерна позивача зі зберігання зерновий склад надає йому акти-розрахунки партій, а на вимогу - акти зачистки партій, затверджені Держхлібінспекцією.
Пунктом 3.8 Договору встановлено, що позивач зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані йому послуги з приймання, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних зі зберіганням зерна.
Відповідно п.4.2 Договору, позивач сплачує вартість послуг, пов'язаних зі зберіганням зерна, згідно рахунку на оплату протягом трьох банківських днів з дня виписки рахунку.
Додатком №1 до Договору №21 складського зберігання зерна від 23 вересня 2010 року визначені тарифи на послуги зберігання зернового складу з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, приймання, сушки, очистки, навантаження, оформлення передачі зерна та документів. При цьому тарифи на послуги зберігання в цьому додатку зазначені не були. (а.с. 12 т.1)
31 березня 2011 року, позивачем були прийняті послуги зі зберігання зерна кукурудзи за перший квартал 2011 року на суму 152 248,56 грн., згідно акту №ВІК-000054 від 31 березня 2011 року. (а.с. 89 т.1)
30 квітня 2011 року, позивачем також були прийняті послуги з зберігання зерна кукурудзи за квітень 2011 року на суму 27 276,02 грн., згідно акту №ВІК-000066 від 30 квітня 2011 року. (а.с. 90 т.1)
10 травня 2011 року, позивачем також були прийняті послуги з зберігання зерна кукурудзи з 01 по 10 травня 2011 року на суму 10 910,41 грн., згідно акту №ВІК-000072 від 10 травня 2011 року. (а.с. 91 т.1)
Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про прийняття позивачем послуг по зберіганню зерна назазначену суму.
Відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату послуг зі зберігання зерна кукурудзи 3 класу на загальну суму 190434,99 грн. (а.с. 14-16, т.1) 8991,108
15 квітня 2011 року, ВАТ "Вікторійське ХПП" направило ПП "Кочубіївське" претензію №62 про неналежне виконання Договору №21 від 23 вересня 2010 року, в якій звернуло увагу на несплату заборгованості в розмірі 553 274,87 грн. (а.с. 93, т.1)
20 квітня 2011 року, відповідач направив позивачу лист №64, яким вказав на те, що станом на 01 квітня 2011 року позивач має заборгованість перед відповідачем у сумі 705 523,34 грн., а кінцевий строк зберігання товару - 01 травня 2011 року та проінформував, що послуги зберігання за квітень 2011 року, згідно чинних на складі тарифів, складуть 27 276,02 грн. (а.с. 95, т.1)
21 квітня 2011 року, за заявою представника позивача, ВАТ "Вікторійське ХПП" передало позивачу 29 складських квитанцій про зберігання зазначеного вище виду зерна. (а.с. 98, т.1)
У забезпечення виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу 190 434,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1175 від 28 квітня 2011 року (призначення платежу: за надання послуг згідно рах. №ВІК-000051) в сумі 179 524,58 грн. та платіжними дорученнями №1191 від 06 травня 2011 року (призначення платежу: за надання послуг згідно рах. №ВІК-000063) в сумі 10910,41 грн. Пізніше, за заявою ПП "Кочубіївське", призначення платежу було виправлене на - за надання послуг по зберіганню зерна кукурудзи.(а.с. 17-18 т.1, а.с. 8 т.2)
04 травня 2011 року, відповідач направив позивачу лист №66, в якому нагадує про те, що позивач не виконав своїх зобов'язань за Договором №21, зокрема, не вивіз зерно до 01 травня 2011 року, не повідомив про дату вивезення; не підписав акти виконаних робіт, хоча сплатив кошти за ними повністю. При цьому проінформував, що послуги зберігання за період 01 по 12 травня 2011 року, згідно чинних на складі тарифів, додатково складуть 10 910,41 грн.
06 травня 2011 року, ВАТ "Вікторійське ХПП" повідомило позивача про майбутній розгляд спостережною радою товариства його заяви про переоформлення 1654,745 тонн зерна від 28 квітня 2011 року та нагадало про обовязок позивача за Договором негайно вивезти усе зерно з елеватора.
Вважаючи, що кошти, отримані відповідачем згідно платіжних доручень №1175 від 28 квітня 2011 року та №1191 від 06 травня 2011 року, є безпідставно перерахованими, ПП "Кочубіївське", посилаючись на ст. 1212 ЦК України, звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до ВАТ "Вікторійське хлібоприймальне підприємство" про стягнення даних коштів в сумі 190 434,99 грн.
11 липня 2011 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було відмовлено у задоволенні позову ПП "Кочубіївське" до ВАТ "Вікторійське хлібоприймальне підприємство" про стягнення 190 434,99 грн.
Давши оцінку доказам по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 11 та ст. 509 ЦК України, однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова, від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору, відповідно до ст. 193 ГК України, не допускається.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Згідно ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Установчими документами юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатність зберігання речі. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Проте, з дослідженого Договору №21 складського зберігання зерна, що є в матеріалах справи, не вбачається,що зберігання зерна кукурузи позивача здійснюється відповідачем безоплатно. Дане положення, про безоплатне зберігання зерна відповідачем, відсутне і в статуті ПрАТ "Вікторійське ХПП". (а.с. 8-11, 48-68 т.1)
Навпаки, п.3.8 Договору встановлено, що позивач зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані йому послуги з приймання, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних зі зберіганням зерна.
В додатку №1 до Договору №21, між сторонами визначено плату за послуги з приймання зерна кукурудзи 3 кл., його сушки, очистки, навантаження, визначення показників безпеки та ГМО, а також оформлення передачі цього зерна, проте не зазначено оплату позивача за послуги по зберіганню зерна.
Приписи ст. 946 ЦК України, виходячи з публічності даного договору, яким встановлюють однакові умови його укладення для всіх споживачів, не є імперативними в частині саме договірного встановлення розміру плати за надання послуг по зберігання майна, а тому може застосовуватись нормативне визначення плати за зберігання шляхом затвердження тарифів.
Наказом №46-А ВАТ "Вікторійське ХПП" про затвердження тарифів на зберігання зернових культур в період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, було затверджено такі тарифи на зберігання зернових культур в складських приміщеннях відповідача, які підлягають застосуванню при відсутності інших умов у договорах зберігання в розмірі 0,54 грн. з ПДВ для зерна кукурудзи за тонно/день.(а.с.74 т.1)
Позивач погодився з наданими йому послугами по збереженню зерна кукурудзи з 01 січня по 10 травня 2011 року по такому затвердженому тарифу і підписав акти здачі-прийому наданих послуг за цей період, погодившись і з розміром наданих послуг по зберіганню на суму 190 434,99 грн. (а.с. 89-91 т.1)
Тому, посилання позивача, на те, що вартість послуг по зберіганю зерна не зазначена у Додатку №1 до Договору №21, а тому такі послуги повинні надаватись безоплатно - безпідставні і не приймаються колегією суддів до уваги.
Також є безпідставними посилання позивача на вимагання відповідачем оплати за надані послуги за збереження зерна та затримку, до оплати, видачі складських квитанцій і повернення переданого на зберігання зерна, оскільки оплата послуг по зберіганню зерна була проведена позивачем 28 квітня 2011 року (платіжне доручення №1175 від 28 квітня 2011 року на суму 179 524,58 грн. та платіжне доручення №1191 від 06 травня 2011 року на суму 10910,41 грн. (а.с. 17-18 т.1, а.с. 8 т.2)), а складські квитанції на зерно, яке зберігалось у відповідача, представник позивача отримав ще 21 квітня 2011 року, а 28 квітня 2011 року, до повного розрахунку за послуги по збереженню, зазначене зерно було переоформлене на іншу юридичну особу. (а.с. 98-102 т.1)
Господарським судом першої інстанції правильно було визнано необґрунтованими посилання апелянта на ст. 1212 ЦК України, оскільки грошові кошти в сумі 190 434,99 грн., отримані відовідачем на виконання умов договору зберігання зерна на підставі актів здачі-прийому наданих послуг за встановленими тарифами, а тому їх не можна вважати такими, що набуті без достатньої правової підстави.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об’єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Державне мито за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв’язку з відмовою в її задоволенні, покладається на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.11 року у справі №22/5025/1002/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кочубіївське" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №22/5025/1002/11 повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.
01-12/13040/11