РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2011 р. Справа № 15/5007/22/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Василишин А.Р. ,
суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Ващук К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення господарського суду Житомирської області від 07.06.11 р. у справі № 15/5007/22/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Житомирська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богунія - А"
про звернення стягнення на майно
за участю представників сторін:
позивача - Поставанський О.А.
відповідача - не з'явився
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду № 15/5007/22/11 від 27.09.2011 року змінено склад колегії суддів у справі № 15/5007/22/11 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя –Огороднік К.М., судді Коломис В.В., Мельник О.В., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Огороднік К.М., судді Василишин А.Р., Коломис В.В.
В судовому засіданні 28.09.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Житомирська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду з позовом до ТзОВ "Богунія-А" про звернення стягнення на вбудовано-прибудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 34 та є предметом застави по договору застави від 18.09.2003 року, та належить ТзОВ "Богунія-А" на загальну суму - 1459829,73 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.06.2011 року у справі № 15/5007/22/11 в задоволені позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що ПАТ "ВТБ Банк", яке є правонаступником АКБ "Мрія", реалізувало своє право задоволення вимог по кредитному договору за рахунок заставленого майна, згідно договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_1 18.09.2003 року за № 5175 шляхом вчинення 17.01.2005 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виконавчого напису, який відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ "ВТБ "Банк" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги.
В судові засідання відповідач явки повноважних представників не забезпечив, хоча про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений, причин неявки до відома суду не довів, а відтак, апеляційна скарга розглядається за їх відсутності.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 07.06.2011 року у справі № 15/5007/22/11 скасуванню.
При цьому колегія виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2003 року між Акціонерним комерційним банком "Мрія" (кредитор) правонаступником якого, згідно із Статутом ПАТ "ВТБ Банк", є ПАТ "ВТБ Банк" (позивач) та ТзОВ "Богунія-А" (позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № КЮ 126/03 (надалі - кредитний договір). Пунктом 1.1. кредитного договору визначено, що кредитор надає позичальнику кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії в сумі 650000,00 гривень зі сплатою за користування 23% річних, для поповнення обігових коштів: закупка товарно-матеріальних цінностей, проплати за нафтопродукти, за лісоматеріали, за зернові та борошно, проплата за послуги пов'язаних з реалізацією та виробництвом товарів. Згідно п. 1.2. кредитного договору, термін користування кредитними коштами встановлюється з 18.09.2003 року по 17.09.2004 року включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним кредитним договором кредитором прийнято в заставу майно за договором застави від 18.09.2003 року, який є невід'ємною частиною даного кредитного договору, а також інше майно, основні засоби і обігові кошти позичальника, на які в разі порушення умов даного договору буде звернено стягнення в порядку, визначеному даним кредитним договором та чинним законодавством України.
18.09.2003 року між Акціонерним комерційним банком "Мрія", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк" та ТзОВ "Богунія-А" було укладено договір застави, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 5175. Згідно п. 1 договору застави від 18.09.2003 року сторони погодили, що цим договором забезпечуються зобов'язання заставодавця, що виникають з кредитного договору № КЮ 126/03 від 18.09.2003 року, з угоди про переказ боргу від 02.06.2003 року та додаткових до них договорів. Згідно з кредитним договором та додатковими до нього договорами заставодержатель (кредитор згідно кредитним договором) надав заставодавцю кредитні кошти в розмірі 650000,00 гривень, а заставодавець зобов'язується повернути надані кредитні кошти, відсотки за користування ними та інші платежі у розмірі та випадках, передбачених кредитним договором, додатковими договорами та цим договором застави. При цьому заставодавець зобов'язаний сплатити борг, а заставодержатель прийняти платежі, як по частинах, так і одноразово в повній сумі. Термін користування кредитними коштами встановлюється до 17.09.2004 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) заставодавцем будь-якої з умов кредитного договору, додаткових до нього договорів та цього договору застави - до першої письмової вимоги заставодержателя. У відповідності до п.3 договору застави, в забезпечення належного виконання зобов'язань заставодавцем, що виникають із кредитного договору та додаткових до нього договорів, надає в заставу: незавершене будівництво нежилого приміщення магазину, що знаходиться за адресою м. Житомир, проспект Миру, 34. Будинок двоповерховий з підвалом, корисна площа 1065,8 кв.м., фундамент - стрічковий, бутобетонний, стіни та перегородки - цегельні, перекриття - залізобетонні, підлога - бетонна, покрівля - рубероїдна, толева в 2 шари. Коефіцієнт готовності об'єкту становить 0,85. Об'єкт належить заставодавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомості № 21/24 від 18.03.2003 року та акту прийому-передачі від 20.03.2003 року (підтверджено довідкою №А-17185, наданою Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 28.08.2003 року). Вартість незавершеного будівництва нежилого приміщення магазину, що знаходиться в м. Житомирі по проспекту Миру, 34, становить 1311000,00 гривень.
Будь-які докази щодо внесення змін, як до кредитного договору № КЮ 126/03 від 18.09.2003 року так і до договору застави від 18.09.2003 року, в матеріалах справи відсутні.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що у зв'язку з неналежним виконанням ТзОВ "Богунія-А" взятих на себе зобов'язань по кредитному договору № КЮ 126/03, станом на 27.01.2011 року, у ТзОВ "Богунія-А" утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1459829,73 грн., з яких: 649900,00грн. заборгованість по кредиту, 344798,27 грн. прострочені відсотки, 734360,29 грн. пеня по кредиту, 40771,16 грн. пеня по відсотках. У зв'язку з цим позивач просить звернути стягнення на вбудовано-прибудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пр-кт Миру, 34 та є предметом застави по договору застави від 18.09.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_1 за № 5175, та належить ТзОВ "Богунія-А" на загальну суму 1459829,73 грн.
Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Житомирська регіональна дирекція "ПАТ "ВТБ Банк" не підлягають задоволенню, враховуючи наступне. У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу", в пункті 16 договору застави сторони узгодили альтернативні способи звернення стягнення на предмет застави, в тому числі і шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Відповідно до вищезазначених норм закону та умов договору застави від 18.09.2003 року, АКБ "Мрія" звернувся з заявою до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про вчинення виконавчого напису на договорі застави. 17.01.2005 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, у відповідності із Законом України "Про нотаріат" та згідно з договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_1 18.09.2003 року за № 5175, було вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з вартості заставленого майна або іншого майна ТзОВ "Богунія-А" на користь АКБ "Мрія". За твердженням місцевого господарського суду, ПАТ "ВТБ Банк", яке є правонаступником АКБ "Мрія", реалізувало своє право задоволення вимог по кредитному договору за рахунок заставленого майна, згідно договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_1 18.09.2003 року за № 5175 шляхом вчинення 17.01.2005 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виконавчого напису, який відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” є виконавчим документом. Зазначений виконавчий напис, у встановленому Законом порядку, не визнано таким, що не підлягає виконанню (матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про протилежне), а отже, є чинним. Діючим законодавством не передбачена можливість видачі судом ще одного виконавчого документа щодо повторного звернення стягнення на одне й те саме майно. При цьому, місцевим судом зазначено, що посилання позивача у позовній заяві на те, що виконавчий напис було повернуто виконавчою службою без виконання в зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення (п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження"), не свідчать про обґрунтованість позовних вимог у даній справі, враховуючи те, що стягувач не позбавлений права оскаржити, у встановленому порядку, дії державного виконавця про повернення виконавчого документа. Крім того, Закон України "Про виконавче провадження" передбачає можливість повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
Проте з такими висновками місцевого господарського суду погодитися не можна.
Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 ЦК України. Тому здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. За таких обставин, посилання місцевого господарського суду на те, що позивачем було використано альтернативні способи звернення стягнення на предмет застави не може бути прийнято до уваги, оскільки неможливість отримати задоволення вимог по кредитному договору за рахунок заставленого майна за виконавчим написом не позбавила позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про стягнення заборгованості. При цьому, оскарження дій державної виконавчої служби з приводу закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого напису без виконання є правом, а не обов'язком позивача.
Судова колегія вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 07.06.2011 року у справі № 15/5007/22/11 слід скасувати.
Судова колегія також зазначає, що ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначає, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Крім того, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати боргу відповідачем, судова колегія відзначає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача –649900,00 грн. основної заборгованості за кредитним договором, заборгованості за відсотками в розмірі 344798,27 грн. підлягають задоволенню.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 734360,29 грн. за період з 21.01.2005 року по 27.01.2011 року, а також пеню за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 40771,16 грн. з 05.01.2005 року по 27.01.2011 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГПК України, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 14546,90 грн., а також пені за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 2266,88 грн. Решта вимог про стягнення пені заявлена безпідставно.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" застава –це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом.
У забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором було укладено договір застави від 18.09.2003 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 592 ЦК України у випадках встановлених договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.
Згідно статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до статей 572, 589, 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави є правом кредитора.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів вважає, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, та відповідач взяв на себе зобов’язання, відповідно до договору застави, забезпечити виконання зобов’язань по кредитному договору, таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з боржника 1011512,05 грн. шляхом звернення на предмет договору застави є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не надав їм належну правову оцінку. Тому у справі слід прийняти нове рішення, про часткове задоволення позову та стягнення з ТзОВ "Богунія-А" на користь ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Житомирська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованості по кредиту у сумі 649900,00 грн., заборгованості по сплаті процентів у сумі 344798,27, 14546,90 грн. пені по кредиту, 2266,88 грн. пені по відсотках, 10115,12 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок звернення стягнення на вбудовано-прибудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 34 та є предметом застави Договору застави від 18.09.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирьського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за № 5175 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Богунія-А" в межах задоволених позовних вимог. В іншій частині позову слід відмовити.
При прийняті постанови по справі, судовою колегією враховано, що в серпні 2005 року ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Житомирського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до ТзОВ "Богунія-А", ТзОВ "Ампас", ТзОВ "Вечірній Житомир" про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 116 від 17.12.1999 року, укладеного між ТзОВ "Ампас" та ТзОВ "Вечірній Житомир", договору купівлі-продажу нерухомого майна магазину - двоповерхової цегляної будівлі з підвальним приміщенням, яке прибудоване до житлового будинку № 34 в м. Житомирі, загальною площею - 1065,4 кв.м., корисною площею - 834,1кв.м., укладеного між ТзОВ "Вечірній Житомир" та ТзОВ "Богунія-А", визнання права власності ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Житомирського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" на об'єкт незавершеного будівництва по пр-ту Миру, 34 та витребування з незаконного володіння у ТзОВ "Богунія-А" зазначеного об'єкту незавершеного будівництва з виселенням ТзОВ "Богунія-А" із займаних приміщень. Дана справа неодноразово розглядалась судами та 14.04.2010 року Вищим господарським судом України було прийнято рішення про залишення без задоволення касаційної скарги ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Житомирського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" та залишення без змін постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 року, якою було припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 116 від 17.12.1999 року та відмовлено в іншій частині позову. Після вступу даного рішення в законну силу, ТзОВ "Богунія-А" отримано свідоцтво про право власності на вбудовано-прибудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: м Житомир, пр-кт Миру, 34, загальною площею - 834,30 кв.м.
Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді апеляційної інстанції, стягуються відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного банку "ВТБ Банк" задоволити.
Рішення господарського суду Житомирської області від 07.06.2011 року у справі № 15/5007/22/11 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богунія-А" (10004, м. Житомир, вул. Гетьмана Самойловича, 3, код 31888645) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м. Київ, б. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, код 14359319) в особі відділення "Житомирська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м. Житомир, вул. Київська, 77) заборгованість по кредиту у сумі 649900,00 грн., заборгованість по сплаті процентів у сумі 344798,27, 14546,90 грн. пені по кредиту, 2266,88 грн. пені по відсотках, 10115,12 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок звернення стягнення на вбудовано-прибудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 34 та є предметом застави Договору застави від 18.09.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирьського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за № 5175 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Богунія-А" в межах задоволених позовних вимог.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богунія-А" (10004, м. Житомир, вул. Гетьмана Самойловича, 3, код 31888645) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м. Київ, б. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, код 14359319) в особі відділення "Житомирська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м. Житомир, вул. Київська, 77) 5057,56 витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Коломис В.В.
01-12/13029/11