ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2011 р.                                                           Справа № 18/1189/11  

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя  Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ордер №3375 від 18.05.2011 року

відповідачів -  1) не з"явився, 2) ОСОБА_2, приватний підприємець, 3) ОСОБА_3, дов. №72 від 12.11.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третього відповідача - Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (вх. №  3146 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.06.2011 року у справі № 18/1189/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Полтава,

до  1) Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, м. Полтава,  2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полтава,  3) Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" в особі філії в м. Полтаві, м. Полтава,

про визнання права власності, виключення майна з акта опису та звільнення з-під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

          Позивач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_4) звернувся до господарського суду Полтавської області  з позовом  до 1) Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 3) Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" в особі філії в м. Полтаві та з урахуванням заяви  про  зміну розміру позовних вимог від 24.06.2011 року, прийнятої господарським судом Полтавської області до провадження, просив визнати за ним  право власності на майно, перелічене у цій заяві,  виключити це  майно з акту опису та звільнити з-під арешту.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.06.2011р. у справі          № 18/1189/11 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково.

Визнано за  Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право власності на майно (за переліком у резолютивній частині  рішення).

Виключено з акту опису та арешту майна від 07.04.2011р., складеного державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_5 у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-123 від 03.02.2011р., виданого Октябрським районним судом м. Полтави, майно на суму 158220,00 грн., належне Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, перелічене в 2-му пункті резолютивної частини цього рішення на суму 158120,00 грн.

Звільнено з-під арешту, накладеного актом опису та арешту майна від 07.04.2011р., складеного державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_5, та передано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 майно, перелічене в 2-му пункті резолютивної частини цього рішення на суму 158120,00 грн..

Зобов’язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 шляхом складення акту приймання-передачі майно, перелічене в 2-му пункті резолютивної частини цього рішення на суму 158120,00 грн.

Покладено судові витрати на позивача згідно з поданою ним заявою від 24.06.2011 року.

Третій відповідач - Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" - з вказаним рішенням не погодився. Вважає його необґрунтованим і незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить оскаржуване рішення скасувати повністю, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом не було  перевірено, чи дійсно майно, що включене до акту опису та арешту, є майном, про яке йде мова в договору відповідального зберігання та інформація про яке міститься  в   накладних, а позивач та другий відповідач жодних зауважень чи заперечень щодо належності майна іншій особі на праві власності не надавали.

Також вказує на те, що відповідно наданого позивачем до суду договору - це є договір відповідального зберігання (з правом користування), що прямо суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відповідно його укладення не несе жодних юридичних наслідків.

Крім того зазначає, що в наданих суду накладних в порушення вимог Закону України "Про Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704 відсутня вказівка на такий реквізит, як підстави здіснення операції, тобто не зазначено вид цивільно-правового договору на підставі якого провадиться господарська діяльність між суб'єктами господарювання, а відповідно наявність такого документу не несе жодних правових наслідків.

При цьому, в наданих позивачем договорах поставки не міститься вказівка на конкретний вид товару, що має бути поставлений, не надані і передбачені до договорів додатки, серед яких специфікація предмету договору, тому не має можливості стверджувати, що предметом даних договорів є саме товар, що є предметом позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.) апеляційну скаргу третього відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на  11.08.2011 року на 10:30 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.  у зв"язку із знаходженням судді Ільїна О.В. у відпустці.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 року було продовжено розгляд справи не більше як на п"ятнадцять днів до 14.10.2011 року та відкладено розгляд справи на  06.10.2010 року на 10:00 год. у зв"язку із задоволенням клопотань позивача, другого відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість з"явитися в судове засідання та клопотання третього відповідача про відкладення розгляду справи та продовження розгляду справи на п"ятнадцять днів через неявку в судове засідання інших учасників спору.

Представник третього відповідача у судових засіданнях 11.08.2011 року та  06.10.2011 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 06.10.2011 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що твердження апелянта про те, що під час проведення виконавчих дій по опису й арешту спірного майна, ФОП ОСОБА_2 жодних заяв щодо належності відповідного майна іншій особі не надала, не відповідає дійсності, так як в ході судового слухання справи представник Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиції підтвердив документально той факт, що ОСОБА_2 повідомила працівнику ВДВС про належність описуваного майна іншій особі.

Також вказує на те, що ФОП  ОСОБА_4 є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування, у зв"язку з чим на неї не розповсюджується дія Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 року за № 168/704 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Крім того, зазначає, що позивач уклав з другим відповідачем  договір відповідального зберігання з правом користування. Проте, право користування у даному випадку не передбачає реалізацію, продаж переданого майна, а відноситься до можливості використання переданого майна в демонстраційних цілях, а  тому посилання апелянта на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним і необґрунтованим.

Другий відповідач  у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 06.10.2011 року проти її доводів  також заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що ствердження апелянта про те, що під час проведення виконавчих дій по опису й арешту спірного майна, ФОП ОСОБА_2 жодних заяв щодо належності відповідного майна іншій особі не надала, не відповідає дійсності, так як в ході судового слухання справи представник Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиції підтвердив документально той факт, що ОСОБА_2 повідомила працівнику ВДВС про належність описуваного майна іншій особі.

Також зазначає, що  посилання апелянта на статтю 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним, так як позивач є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, у зв"язку з чим  дія цього закону на нього не розповсюджується.

Крім того зазначає, що на позивача як на фізичну особу-підприємця та платника єдиного податку не розповсюджується також і дія  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 року за № 168/704 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Представник першого відповідача в судове засідання 06.10.2011 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115820849241 про вручення йому копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника першого відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, другого та третього відповідачів, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 7 квітня 2011 року державним виконавцем Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_5 у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-123 від 03.02.2011 року, виданого Октябрським районним судом міста Полтави, за яким передбачається стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк»254 216, 64 грн., було складено Акт опису й арешту майна, яким було описано та арештовано майно (а.с.25-34).

Відповідно до Договору відповідального зберігання від 01.03.2011 р., наданого позивачем (а.с.47-48) Депонент - Приватний підприємець ОСОБА_4 передає, а Виконавець - ОСОБА_2 приймає на відповідальне зберігання майно відповідно до накладних №01/03/11 від 01.03.2011; №02/03/11 від 01.03.2011 ;№ 03/03/11 від 01.03.2011;№04/03/11 від 01.03.2011; №05/03/11 від 01.03.2011 ;№ 06/03/11 від 01.03.2011; № 07/03/11 від 01.03.2011; № 08/03/11 від 01.03.2011; № 09/03/11 від 01.03.2011; № 10/03/11 від 01.03.2011; № 11/03/11 від 01.03.2011; № 12/03/11 від 01.03.2011. Виконавець має право користуватися майном, переданим на зберігання для промислових потреб за умови використання майна за призначенням, своєю згодою відшкодувати вартість зносу майна у розмірах, узгоджених Депонентом або викупити майно, сплативши його вартість. Договір вступає в силу з моменту підписання ї діє до ЗО листопада 2011 року.

Актом прийому-передачі майна від 02.03.2011 року майно відповідно до вказаних вище накладних було передано Виконавцю (а.с.49).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Роз»ясненням Вищого господарського суду України від 28.03.2002 №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено що, звільнення майна з-під арешту вирішується шляхом пред"явлення позову особою, яка вважає, що право на майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, до боржника та особи в інтересах якої накладено арешт.

Відповідно до вимог  статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Згідно із статтею 52 цього Закону України "Про виконавче провадження"  стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача -заставодержателя (частина 1). Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту (ч.4). Реалізація заставленого майна проводиться в порядку, встановленому цим Законом (ч.5).

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" встановлений порядок звільнення майна з-під арешту, відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року № 6 (зі змінами) "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій,  що грунтуються на праві власності на  описане  майно або на праві володіння ним.

На підтвердження права власності позивач надав суду накладні (а.с.35-46) та договір відповідального зберігання від 01.03.2011р. (а.с.47-48).

Відповідно до п.5.1.4 Інстукції «Про проведення виконачих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., стягнення звертається тільки на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено що, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а    також    у    разі    втрати    ним    документа, який  засвідчує  його право власності (стаття 392  Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що  позивач у встановленому порядку подав суду належні докази, які дають підставу суду задовольнити позовні вимоги частково.

Третій відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що  позивач та другий відповідач жодних зауважень чи заперечень щодо належності майна іншій особі на праві власності не надавали.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями,так як в ході судового слухання справи представник Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиції підтвердив документально той факт, що ОСОБА_2 повідомила працівника ВДВС про належність описуваного майна іншій особі.

Також апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що відповідно наданого позивачем до суду договору - це є договір відповідального зберігання (з правом користування), що прямо суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відповідно його укладення не несе жодних юридичних насідків.

Проте, колегія суддів не може погодитися із таким твердженням, так як позивач уклав з другим відповідачем  договір відповідального зберігання з правом користування, яке за своєю правовою природою є можливістю носія цього права отримувати корисні властивості з певного предмету. При цьому, право користування у даному випадку не передбачає реалізацію,  продаж переданого майна, так як ці правомочності  фактично є розпорядженням майном, тобто визначенням юридичної долі речі.

А тому, посилання апелянта на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним і необґрунтованим.

Крім того, апелянт зазначає, що  в наданих суду накладних в порушення вимог Закону України "Про Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704 відсутня вказівка на такий реквізит, як підстави здіснення операції, тобто не зазначено вид цивільно-правового договору на підставі якого провадиться господарська діяльність між суб'єктами господарювання, а відповідно наявність такого документу не несе жодних правових наслідків. При цьому, в наданих позивачем договорах поставки не міститься вказівка на конкретний вид товару, що має бути поставлений, не надані і передбачені до договорів додатки, серед яких  специфікація предмету договору, тому не має можливості стверджувати, що предметом даних договорів є саме товар, що є предметом позову.

Однак, колегія суддів вважає такі твердження необгрунтованими, так як ФОП  ОСОБА_4 є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування, у зв"язку з чим на неї не розповсюджується дія Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 року за № 168/704 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.06.2011р. у справі          № 18/1189/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя          (підпис)                                                Сіверін В. І.

Суддя                                (підпис)                                                  Терещенко О.І.

Суддя                                (підпис)                                                   Медуниця О.Є.  

Повний текст постанови складено 11.10.2011 року.

Згідно з оригіналом

 секретар суду                                              Колєснік Н.Ю.

   12 10.2011