КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2011 № 10/244
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Тищенко О.В.
Чорної Л.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 02.10.2011;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №142 від 04.04.2011;
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління будівництва „Закордонмонтажспецбуд”
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011
у справі № 10/244 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Пивна Компанія-Арматура”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління будівництва „Закордонмонтажспецбуд”
про стягнення 214856,82 грн.
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Пивна Компанія-Арматура” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління будівництва „Закордонмонтажспецбуд” (далі – відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 214865,82 грн., з них основного боргу –201726,00 грн., пені – 7966,79 грн., 3% річних – 1541,96 грн. та втрат від інфляції – 3631,07 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №10/244 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Пивна Компанія-Арматура” задоволено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що обставини на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином не доведені та відповідачем не спростовані.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Управління будівництва „Закордонмонтажспецбуд” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №10/244 скасувати в частині стягнення штрафних санкцій та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції, 3% річних та неустойки відмовити.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідач зазначає, що умови Договору не містять пункту, який би визначив точної дати виконання грошового зобов’язання стосовно оплати вартості поставленого товару, а тому, за твердженнями відповідача, строк грошового зобов’язання має визначатися виходячи з приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, окрім цього, відповідач зазначив, що на адресу відповідача не надходило вимог з боку позивача про оплату боргу за Договором поставки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління будівництва „Закордонмонтажспецбуд” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.10.2011.
Через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив, у якому останній заперечив доводи викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання 05.10.2011 представники сторін з'явилися.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №10/244 скасувати в частині стягнення штрафних санкцій та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції, 3% річних та неустойки відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №10/244 без змін.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, заслухавши представників сторін, Київський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
20 жовтня 2010 року між позивачем (далі – Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі – Покупець або Отримувач), було укладено договір поставки №028-10/10-1-а (далі – Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов’язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти арматуру з нержавіючої сталі, труби з нержавіючої сталі, лист з нержавіючої сталі (надалі - товар).
Продавець передавав товар, що підтверджується видатковими накладними: № А-00002483 від 02.11.2010 на суму 101653,73 грн. та № А-00002788 від 01.12.2010 на суму 288180,00 грн., а Покупець прийняв зазначений у відповідних накладних товар.
Загальна сума поставленого Продавцем Покупцю товару за накладними, становить –389833,73 грн.
Позивач зазначає, що у встановлені Договором строки Покупець в повному обсязі за товар не розрахувався, при цьому, позивач зазначив, що Покупець частково оплатив товар на суму – 208107,73 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, станом на 04.05.2011 утворилась заборгованість за Договором в розмірі –181726,00 грн., (389833,73 грн. - 208107,73 грн.).
З матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 06.06.2011 направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за Договором на суму 181726,00 грн. (копія вимоги № 1 міститься в матеріалах справ). Факт надсилання вимоги позивачем на адресу відповідача підтверджується випискою з вихідних документів Продавця та розрахунковим документом про відправку № 0177 від 06.06.2011. Позивач зазначає, що суму заборгованості за Договором Покупець на рахунок Продавця не провів.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов’язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти арматуру з нержавіючої сталі, труби з нержавіючої сталі, лист з нержавіючої сталі.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата за товар проводиться по факту поставки.
Так, судовою колегією встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №А-00002483 від 02.11.2010 на суму 101653,73 грн. та №А-00002788 від 01.12.2010 на суму 288180,00 грн., всього на суму - 389833,73 грн., а відповідач, в свою чергу, прийняв зазначений у видаткових накладних товар, що підтверджується довіреностями відповідача № 441 від 02.11.2010 та № 489 від 01.12.2010 на отримання товару від Продавця та підписаними та скріпленими печаткою Отримувача відповідними накладними, однак, відповідач лише частково оплатив товар на загальну суму - 208107,73 грн., що підтверджується банківськими виписками від 02.11.2010р. на суму – 86454,00грн. та 101653,73 грн. та від 29.03.2011 на суму – 20000,00 грн., чим не виконав взяті на себе зобов’язання за Договором в повному обсязі в частині оплати поставленого позивачем товару.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
З огляду на встановлені умови Договору щодо обов’язку відповідача оплати товар (п. 3.2 Договору), зважаючи на положення статті 530 Цивільного кодексу України, апеляційний суд вважає, що викладені відповідачем у апеляційній скарзі заперечення щодо обставин відсутності в Договорі умов про момент виконання грошового зобов’язання щодо оплати товару відповідачем - є необґрунтованими.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, яка була прийнята судом першої інстанції) про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі - 181726,00 грн.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач не надсилав на адресу відповідача вимоги про оплату боргу за Договором, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи містяться належні та достатні докази, які підтверджують факт відправки на адресу відповідача вимоги №30пр, а саме - виписка з вихідної кореспонденції позивача за 06.06.2011 та розрахунковий чек про відправку №0177 від 6.06.2011.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 9.2. Договору поставки встановлено, що за порушення строків оплати товару Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення оплати, від суми неоплаченого своєчасно товару, за кожний день прострочення.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що часткова оплата відповідачем коштів за товар проводилася останнім в розмірі 20000,00 грн. – 29.03.2011, судова колегія прийшла до висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 02.12.2010 по 04.03.2011 в сумі – 7966,79 грн. (за 93 дні прострочення оплати).
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що часткова оплата відповідачем коштів за товар проводилася останнім в розмірі 20000,00 грн. – 29.03.2011, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за відповідний період 3% річних в розмірі – 1541,96 грн. та втрат від інфляції – 3631,07 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги, з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог до суду першої інстанції, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв’язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління будівництва „Закордонмонтажспецбуд” задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Управління будівництва „Закордонмонтажспецбуд” на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №10/244 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №10/244 залишити без змін.
3. Матеріали справи №10/244 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Тищенко О.В.
Чорна Л.В.
07.10.11 (відправлено)