ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2008 р. Справа № 8/3228
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Кулик О.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Капелюх В.О. (довіреність №06 від 02.01.2008р.), брав участь в судових засіданнях 31.01.2008р. та 28.02.2008р.,
від відповідача: Ільницький А.В. (довіреність від 31.01.2008р.), брав участь в судових засіданнях 31.01.2008р. та 28.02.2008р.,
від прокуратури: помічник військового прокурора Житомирського гарнізону
Барілов Д.В. (посвідчення №588 від 30.11.2005р.),
розглянувши апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького, м. Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "16" липня 2007 р. у справі № 8/3228 (суддя Степанюк А.Г.)
за позовом Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького, м. Хмельницький
про стягнення 5019,26 грн.,
з оголошеною в судовому засіданні 31.01.2008р. перервою до 28.02.2008р. та 28.02.2008р. перервою до 04.03.2008р. згідно ст. 77 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.07.2007 р.у справі №8/3228 позов Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" його структурного підрозділу Деревообробного заводу, м.Івано-Франківськ до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького, м.Хмельницький про стягнення 5019,26 грн. задоволено: стягнуто з відповідача на користь ДП МО "Івано-Франківський ЛПК" його структурного підрозділу Деревообробного заводу м. Івано-Франківськ 5019,26 грн. заборгованості, 102,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказаний судовий акт місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДП МО України "Івано - Франківський ЛПК".
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:
- місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги, що відповідно до наказу №9 від 13.10.2005р. начальника Західного Територіального Квартирно-експлуатаційного управління до вимог Директиви Міністра оборони України від 20.01.2005 р. №Д332/1/03 Хмельницька КЕЧ району була розформована та на її базі створено Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницького, оскільки в даному рішенні зазначено відповідачем Хмельницьку квартирно-експлуатаційну частину району;
- на думку скаржника, при прийнятті до розгляду даної позовної заяви військового прокурора Івано-Франківського гарнізону судом не враховано того, що ДП МО України "Івано-Франківський ЛПК" є госпрозрахунковою організацією, яка має окремий баланс та веде окрему господарську діяльність незалежно від державного бюджету, в свою чергу, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницького є складовою частиною Збройних сил України, підпорядкована Міністерству оборони України і фінансується виключно коштами державного бюджету України;
- місцевим господарським судом не було враховано вимог статей 253, 257 Цивільного кодексу України щодо позовної давності, оскільки, в даному випадку, подія відбулась в лютому 2002 року, а позовну заяву подано лише в квітні 2007 року, тобто з пропуcком строку позовної давності;
- господарським судом не взято до уваги, що отримані позивачем меблі були видані військовій частині А 0598, по наряду, виданому Головним Квартирно - експлуатаційним Управлінням Міністерства оборони України, яке є забезпечуючим органом та платником, тому КЕВ м.Хмельницький не є платником вартості меблів, а лише вантажоотримувачем.
В засіданнях суду представник особи, що подала апеляційну скаргу, підтримав доводи скарги в повному обсязі та просить скаргу задовольнити.
Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" надало суду письмові заперечення на апеляційну скаргу (а.с.75-76), в яких зазначає, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
При цьому, позивач вказує, зокрема, що стверджуючи про пропуск позивачем строку позовної давності скаржник неправильно застосовує норми Цивільного кодексу України, а саме ст.530, ст.261, ст.253 ЦК України, оскільки зважаючи на те, що вимогу про оплату позивачем було направлено 25.05.2005 р., то його право було порушено 01.06.2005 р., перебіг строку позовної давності почався 02.06.2005 р. (після спливу семиденного строку згідно ст.530 ЦК України), а закінчується цей строк 02.06.2008 р. Тому позов був пред'явлений в межах строку позовної давності.
Представники позивача в засіданнях суду проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Прокурор в судовому засіданні, яке відбулось 28.02.2008 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
08.02.2002р. ДП МОУ "Івано-Франківський ліспромкомбінат" реалізувало Хмельницькій КЕЧ району меблеві вироби на суму 5019,26 грн., що підтверджується довіреністю серія ЯГН №743902 від 29.01.2002 р. (а.с.13) та накладною на відпуск продукції №14 від 08.02.2002 р. (а.с.14), оригінали яких оглянуті судовою колегією під час розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою за №301 від 25.02.2005 р. погасити заборгованість по оплаті поставленої продукції протягом семи днів на підставі ч.2 ст.530 ЦК України, та з повторною вимогою за №121 від 02.02.2007 р.
Проте, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та без задоволення, у зв'язку з чим 08.05.2007 р. Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" про стягнення з Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району 5019,26 грн. заборгованості за отриману продукцію.
Стосовно доводів апеляційної скарги слід зазначити, що у відповідності до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (абз.4 п.4 Рішення).
При цьому, згідно абзацу другого частини першої резолютивної частини даного Рішення, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному (господарському) суді.
Крім того, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств (абз.3 п.4 Рішення КСУ).
Стосовно доводів скаржника, що відповідач не є платником, а лише вантажоотримувачем продукції судова колегія зазначає, що дане твердження суперечить фактичним обставинам справи, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність домовленості про купівлю-продаж меблевих виробів, факт їх поставки та прийняття, однак всупереч ст.33 ГПК України, суду не було надано жодних доказів, які свідчили б про укладення угоди купівлі-продажу відповідача з Головним КЕУ.
Крім того, судова колегія зазначає, що як вбачається з наказу Начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління №9 від 13.10.2005 р., відповідно до вимог Директиви Міністра оборони України від 20.01.2005 р. Д332/1/03, Вінницьку, Володимир-Волинську, Мукачівську, Рівненську, Тернопільську, Хмельницьку, Чернівецьку КЕЧ районів було переформовано у відповідні квартирно-експлуатаційні відділи. Тобто, щодо Хмельницької КЕЧ району, щодо якої заявлено позов у даній справі змінювались окремі організаційні умови діяльності (заперечення на апеляційну скаргу, а.с.75), що відповідає ст.108 Цивільного кодексу України, згідно якої перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.
Частиною 2 ст.108 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Таким чином, за наявних матеріалів справи вбачається, що Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький є правонаступником відповідача - Хмельницької КЕЧ району, однак, судом першої інстанції в порушення вимог ст.25 ГПК України не було здійснено заміну цієї сторони її правонаступником із зазначенням про це в рішенні або ухвалі. Зважаючи на те, що правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, апеляційний господарський суд вважає за необхідне замінити Хмельницьку Квартирно-експлуатаційну частину району її правонаступником - Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницького.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно п.1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Враховуючи фактичні обставини справи та пояснення сторін і прокурора, судова колегія встановила, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, що не суперечить положенням цивільного законодавства. Так, згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У даному випадку такими документами є накладна №14 від 08.02.2002 р. та довіреність ЯГН №743902. Строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого відповідачем товару не був встановлений.
Разом з тим, згідно ст.599 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.216 ЦК УРСР, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, в даному випадку між позивачем та відповідачем існували відносини купівлі-продажу меблевих виробів на загальну суму 5019,26 грн., які не оплачені відповідачем після отримання продукції, а тому продовжували існувати і після 01.01.2004 р.
А тому, до спірних правовідносин з купівлі-продажу меблевих виробів, які виникли в 2002 році, слід застосовувати норми чинного Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності Цивільним кодексом України.
Згідно ст.224 Цивільного кодексу УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст.165 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на момент відпуску продукції та ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимог, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 256 цього Кодексу передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 Цивільного кодексу України (ст.71 ЦК УРСР), загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Зокрема, пунктом 5 наведеної статті передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений момент вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Тобто, початок перебігу строку пов'язаний з днем виникнення права на пред'явлення такої вимоги, а не з днем фактичного її пред'явлення.
Положення ст.530 ЦК України про визначення строку виконання зобов'язання моментом пред'явлення вимоги не змінює початку перебігу строку позовної давності, який пов'язується з часом коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку позовної давності щодо оплати відповідачем отриманого товару розпочався з 08.02.2002 року, тобто з моменту відпуску товару відповідно з накладною.
Тому доводи позивача про те, що строк позовної давності необхідно обчислювати від дня звернення з вимогою про оплату отриманого відповідачем товару не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Отже, перебіг позовної давності за зобов'язаннями між сторонами у справі почався з часу, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, а саме з моменту передачі меблевих виробів, що визначений в накладній на відпуск матеріалів №14 від 08.02.2002р. Оскільки вказана накладна датована 08.02.2002 р., строк по ній закінчився 08.02.2005 року.
Таким чином, враховуючи, що позов подано 08.05.2007р., останній подано з пропуском строку позовної давності.
У відповідності до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Зважаючи на той факт, що у відзиві на позов (а.с.22) відповідач вказував на пропущення позивачем строку позовної давності та, в тому числі зважаючи на це, просив відмовити в задоволенні позову, судова колегія вважає, що наведене фактично слід розцінювати в якості заяви відповідача про застосування позовної давності.
Разом з тим, частиною 4 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Слід зазначити, що позивачем та прокурором не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності та не заявлено клопотання про його поновлення, а також не доведено наявності обставин, які б свідчили про переривання перебігу строку позовної давності згідно ст.264 ЦК України.
З урахуванням наведених норм та обставин справи, рішення місцевого господарського суду було прийнято за невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права щодо строків позовної давності.
Тому, рішення господарського суду Хмельницької області від 16.07.2007 р. у справі №8/3228 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові, апеляційну скаргу слід задовольнити.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Замінити Хмельницьку Квартирно-експлуатаційну частину району її правонаступником Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницького.
2. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького, м. Хмельницький - задовольнити.
3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 16.07.2007р. у справі №8/3228 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м.Івано-Франківськ до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького, м.Хмельницький про стягнення 5019,26 грн. - відмовити.
4. Справу №8/3228 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя: Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - Військовому прокурору Івано-Франківського гарнізону
5 - в наряд