ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" лютого 2008 р. Справа № 18/710
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О
Ляхевич А.А.
при секретарі Кулик О.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: не з'явився,
від відповідача за первісним позовом: підприємця ОСОБА_1.,
розглянувши апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1, АДРЕСА_1
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "28" вересня 2007 р. у справі № 18/710 ( суддя Саврій В.А. )
за позовом Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій
області, м. Хмельницький
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
Григоровича, АДРЕСА_1
про стягнення 3060,00 грн.,
та за зустрічним позовом Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи
ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій
області, м. Хмельницький
про стягнення 7194,08 грн. ( з врахуванням заяви від 08.05.2007 р. ),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.09.2007 р.у справі № 18/710 позов відділу Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області ( м. Хмельницький ) до підприємця ОСОБА_1 ( м. Славута ) про стягнення 3060,00 грн. задоволено.
Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 3060,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В зустрічному позові підприємця ОСОБА_1 ( м. Славута) до відділу Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області про стягнення 7194,08 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким визнати невиконання Відділом Державної служби охорони умов договору №шп-02009 від 01.10.2005 р. та стягнути з відповідача 2 220,00 грн . переплаченої суми та нестачу лодки вартістю 4 050,00 грн., а всього - 6270,00 грн.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що :
- укладений між сторонами у справі договір №Шп-02009 від 01.10.2005 р. був достроково розірваний за ініціативою відповідача за первісним позовом, оскільки працівники позивача за первісним позовом не здійснювали охорону;
- відповідно до умов договору, згідно з дислокацією ВДСО було передано "об"єкт" та його відокремлені приміщення; при прийманні човнів в кількості 5 шт. під охорону ( про що складено та підписано відповідний акт ) працівники позивача за первісним позовом не вимагали їхньої нумерації і прийняли під охорону;
- човни були однієї форми, виду, розміру, виготовлені одним і тим же виробником;
- судом першої інстанції не враховано положення п.3 розділу 6 договору, в якому передбачено обов"язки "охорони" в разі порушення цілісності "об"єкта" та заподіянні збитків;
- місцевим судом безпідставно не враховано акт прийому-передачі від "охорони" до "замовника" чотирьох човнів; саме цей документ засвідчує нестачу одного човна;
- розмір збитків підтверджується поданими в матеріали справи доказами;
- ВДСО зобов"язаний був завести журнал прийому та передачі об"єкта охорони для своїх працівників, однак цього не зробив;
- неодноразово встановлювались факти незаконного вилову риби ( в той час , коли охорона знаходилась на об"єкті №3, біля вагончиків ) та наявності браконьєрських сіток, про що позивачем за зустрічним позовом складались відповідні акти;
- в порушення умов договору охорона не вживала заходів по затриманню рибалок, браконьєрів; не складала відповідні протоколи, акти.
У судовому засіданні підприємець ОСОБА_1. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Позивач за первісним позовом свого представника в засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив.
Зважаючи на те, що копії ухвали про призначення судового засідання на 21.02.2008 р. надіслано на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією та отримано ними ( що підтверджується відповідним реєстром відправки Житомирського апеляційного господарського суду від 01.02.2008 р. та повідомленнями про вручення поштових відправлень ), тобто про дату, час й місце розгляду апеляційної скарги сторони, у т.ч. позивач за первісним позовом повідомлені належним чином, апеляційний суд розглянув скаргу по суті за відсутністю представника вказаної особи.
Заслухавши пояснення представника позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що 02.02.2007 р. відділ Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області подав до господарського суду Хмельницької області позовну заяву про стягнення з підприємця ОСОБА_1 ( вказану особу зазначено в якості відповідача ) 3060 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги по охороні водойми ( за листопад 2005 р. ) згідно з укладеним між зазначеними особами договором №Шп-02009 від 01.10.2005 р. ( а.спр.3 ).
Ухвалою від 05.02.2007 р. господарський суд Хмельницької області прийняв вищезазначену позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі №18/710 ( а.спр. 1 ).
05.02.2007 р. підприємець ОСОБА_1подав до місцевого суду зустрічну позовну заяву до відділу Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області ( вказану особу зазначено в якості відповідача ), в якій просив визнати невиконання відповідачем умов договору №Шп-02009 від 01.10.2005 р. та стягнути з останнього 2 220,00 грн. вартості переплаченої суми та нестачу дерев"яного човна вартістю 4 050,00 грн., а всього 6270,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно з договором №Шп-02009 від 01.10.2005 року між відділом Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області та підприємцем був укладений договір охорони об'єкта та затверджена дислокація об'єкта на фізичну охорону майна на об'єкті. Даний договір був укладений на два місяці з розрахунком охорони майна, в даному випадку це збереження рибних ресурсів, та інших матеріальних цінностей, наведення порядку, недопустимості крадіжки та вилову риби браконьєрськими методами. Даний договір підприємець змушений був розірвати, написавши лист за №92 від 23.11.2005 року на ім"я начальника Шепетівського ВДСО, так як його працівники не займались охороною об'єкта.
Працівниками фізичної охорони ВДСО за 55 днів (01 жовтня по 24 листопада 2005 року) не було затримано ні одного рибака, браконьєра із краденою рибою, або сіткою, не складено ні одного акта чи протокола, що свідчить про те, що охорони не було. На думку позивача за зустрічним позовом відділ Державної служби охорони, прийнявши під охорону об'єкт, свої зобов"язання не виконував.
Підприємець вважає, що переплатив відповідачу за зустрічним позовом 2220,00 грн., які просить стягнути з останнього.
Крім того, згідно з актом прийома-передачі матеріальних цінностей працівники ВДСО 01.10.2005 року прийняли під охорону майно підприємця, у т.ч. човни у кількості 5 шт., але 24.11.2005 року під час прийома від працівників ВДСО майна виявлено недостачу дерев'яного човна 620 см. довжини, 110 см. ширини 45 см. висоти, про що відмічено в акті приймання. Даний човен закуплений підприємцем ОСОБА_1. 09.12.2003 р.; його вартість складає 4050,00 грн. ( а.спр.18-21 ).
Ухвалою від 27.02.2007 р. господарський суд Хмельницької області прийняв зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом в межах провадження у справі №18/710 ( а.спр.46 ).
Позивач за зустрічною позовною заявою подав до суду першої інстанції заяву №109 від 08.05.2007 р., в якій зазначив, що ним не враховано амортизаційні відрахування човна, й просив стягнути з відділу охорони з 3 358,13 грн. вартості човна та 1615,98 грн. інфляційних, нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, заявивши до стягнення на 924,08 грн. більше ( а.спр.58,59 ).
Розглянувши позовні вимоги первісного та зустрічного позовів, господарський суд Хмельницької області своїм рішенням від 28.09.2007 р. у даній справі позов відділу Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області ( м. Хмельницький ) до підприємця ОСОБА_1 ( м. Славута ) про стягнення 3060,00 грн. задовольнив, вважаючи вимоги обґрунтованими, а в зустрічному позові підприємця ОСОБА_1 ( м. Славута) до відділу Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області про стягнення 7194,08 грн. відмовив, посилаючись на недоводеність тих обставин, на які посилався підприємець як на підставу своїх вимог та заперечень ( а.спр.82,83 ).
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2005 р. між відділом Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області ( охорона ) та підприємцем ОСОБА_1( замовник ) укладено договір №Шп-02009 .
Відповідно до умов даного договору замовник передає, а охорона приймає під охорону „Об”єкт” та його відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у дислокації і позначені у план - схемі „Об”єкта”, що охороняється.
Згідно з договором відділ Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області приймає під охорону водойму, про що вказано у дислокації та розрахунку з місячним нарахуванням 5840,00 грн. у робочі, передсв”яткові, передвихідні, вихідні та святкові дні на протязі часу, вказаного в розрахунку -24 години щодоби, а й підприємець ОСОБА_1. зобов”язується своєчасно (щомісячно не пізніше 20 днів до початку наступного місяця ) проводити оплату за надані послуги .
Згідно з розділом 2 договору сума оплати за одну годину охорони за договором №Шп - 02009 від 01.10.2005 р. визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони і становить і залежить від кількості годин охорони. Розмір ціни на охорону „Об”єктів”, що підлягають обов”язковій охороні підрозділами ДСО при МВС України, визначається згідно з Методикою, спільно затвердженою МВС та Мінекономіки за погодженням з Антимонопольним комітетом ( копії договору, протоколу узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони, дислокації знаходяться на а.спр.7-12; оригінали вказаних документів, а також розрахунок з місячним нарахуванням вартості послуг подавалися до апеляційного господарського суду ).
З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що листом від 24.11.2005 р. №92 ( надісланим на адресу позивача за первісним позовом та отриманим останнім 24.11.2005 р. згідно з відповідною відміткою ) підприємець ОСОБА_1. просив розірвати договір на охорону водойми з 25.11.2005 р. ( копія листа знаходиться на а.спр.13, його оригінал подавався до апеляційного господарського суду ).
Відповідач погодився на розірвання договору.
Наказом начальника відділу Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області №1757 від 25.11.2005 р. знято з охорони територію водойми з 25.11.2005 р. ( копія наказу знаходиться на а.спр.14, його оригінал з додатками №№1,2 подавався до апеляційного господарського суду ). Тобто, договір припинив свою дію.
Оплату за охоронні послуги необхідно було здійснити за 55 днів ( жовтень 2005 р.; 1-24 листопада 2005 р. включно ).
Фактично зобов"язання по оплаті відповідачем за первісним позовом у повному обсязі не виконано; недоплата становить 3 060,00 грн., що визнається підприємцем ОСОБА_1., зокрема у зустрічному позові.
Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності зі ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судова колегія вважає, що позивачем за первісним позовом доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.
Поданий до апеляційного господарського суду на вимогу останнього розгорнутий розрахунок суми вимог первісного позову судова колегія визнає обґрунтованим, а вказаний позов таким, що підлягає задоволенню.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив його, а також вірно вирішив питання розподілу судових витрат.
Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.
Вимога про визнання невиконання умов договору не узгоджується з приписами ст.16 ЦК України, тобто не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому не може бути задоволена.
Судова колегія вважає безпідставною вимогу зустрічного позову про повернення відділом охорони, на думку підприємця, безпідставно набутих грошових коштів у сумі 2 220 грн.
При цьому, слід зазначити, що питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюються приписами глави 83 ЦК України ( положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов"язанні - п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України ). Однак апеляційним судом не встановлено факту набуття відділом охорони грошових коштів без достатньої правової підстави.
Така вимога не може бути задоволена, оскільки оплата послуг мала здійснюватись згідно з розділом 2 договору №Шп - 02009 від 01.10.2005 р. і залежала від кількості годин охорони.
Апеляційним судом встановлено, що відділу охорони за певну кількість годин охорони необхідно було сплатити підприємцем 10 560,00 грн. і 2 220 грн. входять в цю суму.
Як вже зазначалось, підприємець у своєму позові ( з врахуванням доповнення) просив стягнути також недостачу, вартість втраченого з вини відповідача за зустрічним позовом човна ( 3 358,13 грн. ) з нарахуванням 1615,95 грн. інфляційних відповідно до ст.625 ЦК України.
На думку апеляційного суду, відсутні правові підстави для задоволення таких вимог з огляду на таке.
Фактично колегія суддів розцінює вказану вимогу як вимогу про відшкодування збитків, які виникли в зв"язку із неналежним виконанням договірних зобов"язань. Можливість відшкодування, зокрема збитків передбачена ст.22 ЦК України, згідно з якою особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки ) - ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України.
Право на відшкодування завданих збитків виникає за наявності таких обставин: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв"язок між порушенням права й збитками; наявність винної поведінки особи.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання ( неналежне виконання ).
Згідно з п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Пунктом 4 розділу 6 договору встановлено, що факти крадіжки, а також знищення або пошкодження майна замовника сторонніми особами, які проникли на "об"єкт", що охороняється, або внаслідок пожежі, або за інших обставин, що допущені з вини охорони, встановлюється органами дізнання, слідства або судом.
Відповідно до п.6 розділу 6 договору №Шп - 02009 від 01.10.2005 р. відшкодування замовнику збитків, допущених з вини „Охорони” ( а підприємець вважає, що втратив дерев"яний човен саме з вини „Охорони” ) здійснюється за поданням „Замовником” „Охороні” постанови органу дізнання, слідства або вироку суду, який встановив факт крадіжки, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особиам, котрі проникли на „Об”єкт” або внаслідок пожежі, чи за інших обставин, що допущені з вини „Охорони”. Розмір збитків має бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості вкрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей складеними за участю „Охорони” та звіреними з бухгалтерськими даними. До збитків, що підлягають відшкодуванню включаються вартість викраденого або знищеного майна, розмір знищення у ціні, пошкоджених товарно-матеріальних цінностей або витрати, пов”язані з відновленням пошкодженого майна.
Із матеріалів справи не вбачається, що позивач за зустрічним позовом вчиняв певні дії у визначеному порядку, зокрема подавав заяву про крадіжку човна до правоохоронних органів .
Неподання позивачем доказів протиправності дій ( бездіяльності ) відповідача ( неналежного виконання зобов"язань, визначених договором ), його вини у заподіянні збитків та наявності причинного зв"язку між такими діями ( бездіяльністю ) і виною є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування збитків.
Крім того, слід зазначити, що згідно з п.1 розділу 1 договору охорона приймає „Об”єкт” та/або його відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у дислокації. Прийманню (здаванню під охорону) підлягають тільки ті об”єкти, приміщення та матеріальні цінності, які включенні до дислокації „Об”єкта” ( п.5 розділу 3 договору ).
Саме дерев"яний човен, про недостачу якого вказує позивач за зустрічним позовом, під охорону не приймався; запис про таке в дислокації не міститься. Інші матеріали справи не свідчать про протилежне.
В пункті 3 дислокації вказано об”єкт - човни без зазначення індивідуальних ознак та інвентарних номерів.
В інвентаризаційному описі, на який посилається позивач за зустрічним позовом як на доказ передачі човнів під охорону ( а.спр.29,30 ), зазначено про приймання-передачу, у тому числі 5 - ти човнів. Проте в цьому описі також не вказано про індивідуальні ознаки човнів, їх інвентарні номери та вартість.
У зв"язку із вказаним неможливо встановити, який саме човен вкрадено та визначити його вартість, тобто неможливо визначити розмір збитків.
Тому апеляційним судом не приймаються до уваги накладна про відпуск й прийняття човнів ( в якій вказано вартість одного човна ), а також квитанція про сплату їх вартості.
В засіданні апеляційного суду 21.02.2008 р. на запитання головуючого судді стосовно наявності ідентифікуючих ознак човнів підприємець ОСОБА_1. надати пояснення не міг.
Поданий позивачем за зустрічним позовом до апеляційного суду на вимогу останнього розрахунок судова колегія не розцінює як доказ, що підтверджує ті обставини, на які посилався підприємець як на підставу своїх вимог та заперечень, та розмір спричинених збитків.
Як вже згадувалось, при заподіянні збитків мало б проводитись термінове зняття залишків. Розмір збитків встановлюється за участю представників „Охорони” та має бути підтверджений відповідними документами та розрахунками.
Повідомлень про час та дату проведення інвентаризації після зникнення майна відповідач позивачу не надсилав; в матеріали справи відсутні докази, що свідчать про протилежне.
У відповідності до пункту 5 розділу 7 договору „Охорона” звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено „Замовником” самостійно без повідомлення „Охороні” про порушення цілісності „Об”єкта” та /або без участі відповідальних працівників „Охорони”, при відсутності письмового повідомлення останього, про час зняття товарно-матеріальних цінностей та визначення розміру збитків.
Безпідставними й недоречними є вимоги позивача за первісним позовом про стягнення інфляційних з вартості дерев"яного човна ( за мінусом амортизаційних відрахувань) з посиланням на ст.625 ЦК України, оскільки вказана стаття передбачає відповідальність за порушення грошового зобов"язання. В даному випадку грошове зобов"язання у відділу охорони перед підприємцем ОСОБА_1. відсутнє.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, що і було правомірно зроблено судом першої інстанції.
Судова колегія вважає, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28 вересня 2007 року у справі №18/710 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1,АДРЕСА_1- без задоволення.
2. Справу №18/710 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О
Ляхевич А.А.
Віддрук. 4 прим.:
-----------------------
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд