ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "13" жовтня 2011 р.                                                                                    Справа № 54/138  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гора”

на постановувід 12.07.2011 року Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 54/138

господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гора”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”

провизнання частково недійсним договору

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2 (довіреність від 14.03.2011р.)

від відповідача:не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Шкурдова Л.М.) від 22.04.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Михальська Ю.Б., судді –Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) від 12.07.2011 року, у справі № 54/138 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, п.7 ч.2 ст.105 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гора” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” про визнання частково недійсним пункту 3.8. Договору фінансового лізингу № 01-60/07-обл. від 13.06.2007 року та абзаців 1-3 Додатку № 1 до Договору.

Касаційна інстанція вважає, що попередніми судовими інстанціями правомірно відмовлено в задоволенні позову з огляду на таке.

13 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (відповідач у справі, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гора” (позивач у справі, лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 01-60/07-обл (надалі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена у специфікації для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати періодичних лізингових платежів.

Відповідно до специфікації предметом лізингу є зернозбиральний комбайн CLAAS “LEXION 570”, 2007 року випуску, вартістю 1 525 138,36 грн. (без ПДВ).

Між позивачем та відповідачем були підписані Додатки № № 1, 2, 3 до Договору фінансового лізингу: “Графік сплати лізингових платежів”, “Специфікація № 1”, “Типова форма довідки про технічний стан предмету лізингу.

06.07.2007 року між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв зернозбиральний комбайн CLAAS “LEXION 570”, 2007 року випуску.

Згідно Додаткових угод № 1, 2, 3 до Договору фінансового лізингу від 13.06.2007 року, укладених між позивачем та відповідачем, сторонами було внесено зміни до Договору фінансового лізингу від 13.06.2007 року.

Відповідно до пункту 3.1. Договору від 13.06.2007 року лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіка сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та цього договору. Лізингові платежі включають: винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.7., 3.8., 3.9. цього Договору; платежі з відшкодування (компенсації) частини вартості майна.

Відповідно до пункту 3.3. Договору від 13.06.2007 загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим Договором складає суму без ПДВ 20% - 619 011,08 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.7., 3.8., 3.9. цього Договору.

Лізингоодержувач у термін до 10 липня 2007 року включно зобов’язаний сплатити авансовий лізинговий платіж, який складається з відшкодування (компенсації) частини вартості Майна на суму без ПДВ - 253 246,47 грн., ПДВ 20% - 50 649,30 грн., разом з ПДВ 20% - 303 895,77 грн. (пункт 3.4. Договору).

Пунктом 3.8. Договору фінансового лізингу, якому аналогічні абзаци 1-3 Графіку сплати лізингових платежів, встановлено, що на дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу) коригується на зміну курсу гривні до швейцарського франка, в такому порядку: Sn = Sо * k

де

Sо - сума платежу за Договором на дату виконання лізингового платежу згідно Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до Договору);

k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франка, встановленого Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) до курсу гривні до швейцарського франка, за яким АКІБ “УкрСиббанк” (надалі - Банк), по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то коефіцієнт k прирівнюється до одиниці; * - знак множення;

У випадку, коли курс гривні до швейцарського франка, за яким банк, по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю швейцарського франка на міжбанківському валютному ринку, буде перевищувати курс гривні до швейцарського франка, встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, лізингоодержувач зобов’язаний на вимогу лізингодавця або, у разі відсутності такої - у складі наступного лізингового платежу, додатково сплатити суму винагороди (комісій) в розмірі, який визначається за формулою:

V = Sр * ( і - 1 )

де, V - сума додаткової винагороди (комісій), яку зобов’язаний додатково сплатити Лізингоодержувач;

Sр - сума платежу за Договором, що фактично надійшла на банківський рахунок Лізингодавця;

і - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франка, за яким Банк, по дорученню Лізингодавця фактично здійснив купівлю швейцарського франка, на міжбанківському валютному ринку до курсу гривні до швейцарського франка, встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).

* - знак множення.

Вказані правовідносини між сторонами регламентуються положеннями Господарського кодексу України, Закону України “Про фінансовий лізинг” та Цивільного кодексу України.

Згідно п.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує проти його дійсності на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.2 ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг” структура лізингових платежів може включати наступні складові: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу: б) платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом: г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

За формулою, що містить коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франка, встановленого НБУ на дату сплати лізингового платежу, за яким АКІБ “УкрСиббанк”, за дорученням лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) розраховується саме винагорода лізингодавцю.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В разі вираження зобов’язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст.1 Закону України “Про Національний банк України”). Сторони в договорі можуть визначити і інший порядок перерахунку іноземної валюти в гривні.

З наведеного вбачається, що застосування у вказаній вище формулі коефіцієнту, що визначається відповідним відношенням офіційного валютного курсу НБУ до курсу купівлі швейцарського франку АКІБ “УкрСиббанк” не є підставою для визнання договору недійсним.

Частина 4 ст.632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі може встановлюватися, а може і визначатися його умовами.

У договорі фінансового лізингу та Графіку лізингових платежів сторони визначили порядок зміни лізингового платежу, а саме суму винагороди в гривні залежно від зміни курсу гривні до швейцарського франку.

Отже, використання формули розрахунку складової лізингового платежу - винагороди лізингодавця є правомірним, адже сторонами чітко і однозначно встановлений порядок розрахунку винагороди за цієї формулою.

Інших підстав для визнання недійсними оспорюваних пунктів договору позивачем не наведено.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Договір фінансового лізингу № 01-60/07-обл. укладено сторонами 13 червня 2007 року, отже строк позовної давності для позову про визнання недійсним цього договору внаслідок його невідповідності приписам законодавства, сплинув до звернення позивача з даним позовом, який було подано до господарського суду 23.03.2011 року, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

У позовній заяві позивач не просить відновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропущення строку позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача також не просив суд відновити строк позовної давності.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, позовні вимоги про визнання частково недійсним договору № 01-60/07-обл від 13.06.2007 року фінансового лізингу правомірно залишені без задоволення судами обох інстанцій.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гора” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року у справі № 54/138 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року у справі № 54/138 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і С.Бакуліна

Л.Рогач