Справа №22-7744/2006 Категорія -21
Суддя 1- інстанції-Хейло Я.В. Доповідач- Єлгазіна Л.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2006 року Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого-судді- Ювченко Л.П. Суддів- Азевича В.Б., Єлгазіної Л.П. При секретарі- Тума О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства „ Селидіввугілля „ на рішення Селидівського міського суду Донецької обл. від 19 червня 2006 року по цивілвній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ДП „ Селидіввугілля „ третя особа Відділ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове - „Про відшкодування моральної шкоди заподіяної умовами виробництва "
ВСТАНОВИВ: до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство „ Селидіввугілля „ на рішення Селидівського міського суду Донецької обл..від 19.06. 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ДП „ Селидіввугілля „ - „Про відшкодування моральної шкоди заподіяної умовами виробництва " , в якій просить рішення суду скасувати, та відмовити у задоволенні позовних вимог по відшкодуванню моральної шкоди, бо на їхню думку відшкодування шкоди повинно відшкодовуватися відповідно до вимог ст.6 Закону України „ Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності." Та ст.9 ЗУ „Про охорону праці „.
Рішенням суду від 19.06.2006року - позов гр. ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2 був задоволений частково, з відповідача на її користь у зв"язку з загибеллю батька дитини, було стягнуто в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 тисяч гривень / двадцять п"ять тисяч /
Заслухавши суддю- доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити.
Апеляційним судом встановлено, що чоловік позивачки ОСОБА_3 працював на шахті „ Україна „ ДП „ Селидіввугілля" і загинув на підприємстві ІНФОРМАЦІЯ_2 з вини відповідача, що підтверджується актом НОМЕР_1 про нещасний випадок / а.с.7-8/та актовим записом про смерть /а.с.10./
Постраждалий від нещасного випадку мав доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 / а.с.5,13/, яка після загибелі батька відчуває сильні моральні страждання, бо позбавлена батьківського піклування, любові та ласки, відчуваює себе сиротою, внаслідок чогоу неї сталися нервові розлади / а.с.14/, що підтверджується медичними довідками.
Посилання відповідача на Закон України „ Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" не відповідає обставинам справи. Оскільки згідно з п.п.ечіст.21 названого Закону - у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов,язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров.я або в разі смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відповідно до ст.28 Закону №1105-14 -страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Суб,єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування / далі -працівник/- ст. 6 Закону.
Ні позивачка, ні її дитина не перебували у трудових відносинах з відповідачем і не були застрахованими ним особами. Між позивачем та її донькою, в інтересах якої вона зверталася з позовом до суду, маються цивільно - правові відносини, які регулюються ЦК України в редакції 1963р.,
Позивачка не є застрахованою особою, і до суду звернулася про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 440-1 Цивільного Кодексу України в ред. 1963р.
Згідно роз"яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.95р., з наступними змінами та доповненями - п.10 абз.З - при заподіянні особі моральної шкоди, обов,язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб, незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Дані правовідносини регулювалися ст. 440-1 ЦК України в ред 1963р., і відповідно з яким заподіяна моральна / немайнова / шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої безпосередньо порушені протиправними діями / бездіяльністю/ інших осіб. Апеляційний суд бере до уваги протиправність діяння заподіювача, наявність прчинного зв,язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні.
Посилання відповідача на ст. 1168 ЦК України є помилковим і не впливає на висновок суду., оскільки суд на цю норму закону не посилався.
Таким чином Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не повинен відшкодовувати моральну шкоду членам сім,ї загиблих на виробництві.
Згідно роз"яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.95р., з наступними змінами та доповненями, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.. 304 п.1, 307,308,313 п.1, 314, 315,317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „ Селидіввугілля „ - відхилити. Рішення Селидівського міського суду Донецької обл..від 19 червня 2006 року -залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає набирає законної сили з моменту ЇЇ проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головую;