КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-3221/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
представників:
позивача –ОСОБА_1,
відповідача –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3
до відповідача: Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення–рішення від 22.07.2011 року №0003242320, яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1850,00 грн.
В обґрунтування зазначивши, що 08.07.2011 року працівниками Кіровоградської ОДПІ було здійснено перевірку господарської діяльності СТО, що розташована за адресою –м.Кіровоград, вул. С.Кравчинського,2, суб’єкт господарської діяльності ПП ОСОБА_3
За результатами перевірки складений акт від 08.07.2011 року фактичної перевірки дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), на підставі якого ДПІ винесено рішення про застосування штрафних санкцій від 22.07.2011 року №0003242320 на суму 1850,00 грн.
Позивач вважає, що дане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вказані роботи та послуги, про які зазначено в акті перевірки, зокрема 07.06.2011 року та 29.06.2011 року, позивачем не проводились, жодних документів з цього приводу не оформлялось, а тому не було підстав для оприбуткування вказаних сум у книзі доходів та витрат.
Представник позивача в судове засідання прибув та позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, мотивуючи тим, що під час проведення перевірки було виявлено не оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку доходів та витрат. За результатами даної перевірки на підставі акту до позивача обґрунтовано були застосовані штрафні санкції.
Суд, дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ФОП ОСОБА_3 (далі - позивач) є фізичної особою–підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серія НОМЕР_3 /а.с. 11/.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в період перевірки перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією свідоцтва про сплату єдиного податку /а.с. 12/.
01.07.2011 року головним державним податковим ревізором–інспектором Бабалічом В.М. та головним державним податковим ревізором-інспектором Шевельовим В.М. ДПА у Кіровоградській області, на підставі наказу ДПА у Кіровоградській області від 01.06.2011 року № 264 /а.с. 10/ та направлення №374 від 29.06.2011 року проведено фактичну перевірку дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) господарської одиниці станції технічного обслуговування та ремонт автомобілів, розташованої АДРЕСА_1, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.
За результатами перевірки складено акт від 08.07.2011року №0307/11/28/23/НОМЕР_1, в якому визначено, що позивачем порушено пп. 2.6 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 року № 637 –а саме: при заміні тормозних колодок на автомобілі ФОП ОСОБА_3 було отримано 200,00 грн., але грошові кошти не були оприбутковані 07.06.2011 року, крім того при проведенні робіт по заміні моторної оливи, технічної діагностики автомобіля на загальну суму 170,00 грн., готівкові кошти також не були оприбутковані у книзі обліку доходів та витрат приватного підприємця 29.06.2011 року. Всього не оприбутковано готівкових коштів у книзі обліку та витрат на загальну суму 370,00 грн. /а.с. 8,9/.
На підставі акту фактичної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 22.07.2011 року № 0003242320 /а.с.7/, яким до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 1850,00 грн., на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно абз.3 ч. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. №436/95 за порушення п.2.6 ч.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку Україні №637 від 15.12.2004 р.
Відповідно до п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі ПК України), фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.
Згідно з п. 80.5 ст.80 ПК України, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
П.81.1 ст.81 ПК України визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що процедуру проведення фактичної перевірки позивачем не оскаржується, а отже проведено з дотриманням вимог ПК України.
Як вбачається з акту фактичної перевірки, податковими інспекторами констатовано факт порушення позивачем вимог пп.2.6 гл. ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»№ 637 від 15.12.04 р., а саме: не оприбуткування в книзі обліку доходів та витрат 370,00 грн.
Абз.2 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Суми застосованих фінансових санкцій підтверджуються розрахунком суми штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій /а.с. 25/.
У відповідності з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що фізична особа–підприємець, платник єдиного податку, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовує та зобов’язаний вести книгу обліку доходів та витрат, що не заперечувалося стороною відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на тому, що ФОП ОСОБА_3 не допускав порушення оприбуткування готівки, і як доказ надав книгу обліку доходів та витрат /а.с. 54-58/.
Відповідно до абзацу восьмого статті 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. N 727/98 форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Відповідно до п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26 вересня 2001 року, Книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). Згідно п. 5 цього Порядку, суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Форма Книги обліку доходів та витрат передбачена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за №64, відповідно до змісту якої вона має такі розділи:
1 –«період обліку»,
2 –«кількість виготовленої продукції, наданих послуг, закуплено товару»,
3 –«витрати на виробництво продукції, придбання товару»,
4 –«кількість проданої продукції, надання послуг»,
5 –«ціна продажу продукції (послуг)»,
6 –«сума виручки (доходу)»,
7 –«чистий дохід».
Судом оглянута зазначена книга, і суд приходить до висновку, що остання заповнена відповідно до вимог чинного законодавства.
Абз. 4 п.2.6 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»визначено, що підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Згідно п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Національного банку України № 637 від 15.12.04 р., уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Судом досліджені наступні документи, оформлені на ПП ОСОБА_3: наряд замовлення /а.с. 36-46, 59-65/, видаткова накладна /а.с. 66/, книга обліку доходів та витрат /а.с. 54,56/, з яких не вбачається надходження вказаної в акті перевірці суми готівки, зокрема 200,00 грн. та 170,00 грн. для оприбуткування 07.06.2011 року та 29.06.2011 року.
Крім того, суд дослідивши наданий акт в судовому засіданні встановив, що в ньому не зазначено, які саме автомобілі обслуговувались та на підставі яких документів було виставлено рахунки на вказані в акті суми.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення вимоги податкового законодавства щодо не оприбуткування готівкових коштів, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем норм п.п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку Україні №637 від 15.12.2004 р., а тому суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003242320 від 22.07.2011 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).
Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення порушені вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме: відповідач діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією 564.014.4 /а.с.2/, а тому дана сума підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції від 22.07.2011 року № 0003242320, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано суму штрафних /фінансових/ санкцій /штрафу/ у розмірі 1850,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом