ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2011 р. Справа № 5/103н-к(11/46н-к)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Козир Т.П.,
Іванової Л.Б.,
Губенко Н.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4
на рішення
та постановуГосподарського суду Луганської області від 31.05.2011
Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011
у справі№ 5/103н-к (11/46 н-к) Господарського суду Луганської області
за позовом ОСОБА_4
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім",
ОСОБА_5
про визнання недійсними рішень загальних зборів
за участю представників сторін:
позивача: не з’явилися
відповідача-1: не з’явилися
відповідача-2: не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 29.01.2006 № 73 та рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 13.04.2006 № 73.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.05.2011 у справі № 5/103н-к (11/46н-к) (суддя Васильченко Т.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011 у цій справі (колегія суддів у складі: ОСОБА_6 –головуюча суддя, судді Мясищев А.М., Склярук О.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаними судовими актами, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011 у справі №5/103н-к(11/46н-к), справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", оформлених протоколами від 29.01.2006 №73 та від 13.04.2006 № 73.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на дату проведення оскаржуваних загальних зборів, позивач був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" (далі - Товариства) з часткою у статутному капіталі товариства 91030 грн., що складало 36,99%.
29.01.2006 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", на порядок денний яких були винесені наступні питання:
1) про виведення зі складу засновників Товариства ОСОБА_5 –27%, згідно заяви серії ВСК №881696 від 29.12.2005; 2) про перерозподіл часток учасників Товариства.
Відповідно до протоколу від 29.01.2006 № 73, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" були прийняті наступні рішення: 1) вивести зі складу засновників ОСОБА_5 (частка в статутному фонді 27,00%) з 29.01.2006; 2) статутний фонд Товариства залишити без змін та здійснити перерозподіл частки учасника, що вибув, ОСОБА_5, наступним чином: ОСОБА_4 –63,99%, ОСОБА_7 –30,04 %, ОСОБА_8 –3, 80 %, ОСОБА_9- 2,17%; 3) виплатити учаснику Товариства ОСОБА_5 його частку в статутному капіталі в розмірі 66,452 тис.грн. до 31.03.2006; 4) виплатити учаснику товариства ОСОБА_5 приріст його частки в статутному капіталі 1973,165 тис. грн., 5) загальна сума витрат становить 1783,106 тис. грн.; 6) нарахування дивідендів здійснювати згідно плану-графіку; 7) кінцевий розрахунок з учасником ОСОБА_10 здійснити до 31.12.2006 згідно плану-графіку; 8) затвердити план-графік.
На зазначених загальних зборах були присутні: ОСОБА_4 – 36,99%, ОСОБА_5 –27,00%; ОСОБА_7 –30,04 %, ОСОБА_8 –3, 80 %, ОСОБА_9- 2, 17 %. Даний протокол підписано ОСОБА_8, як головою зборів та ОСОБА_7, як секретарем зборів.
В подальшому, 13.04.2006 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частки від 13.04.2006 № 3203, предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" у розмірі 27 %, яка належить ОСОБА_5
Звертаючись до суду із даним позовом та посилаючись на те, що фактично вихід другого відповідача з Товариства не відбувся і належна йому частка у статутному капіталі Товариства була відчужена на користь позивача за вищевказаним договором, позивач просив визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства від 29.01.2006 № 73 та від 13.04.2006 № 73.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено порушення його прав як учасника Товариства оспорюваними рішеннями загальних зборів, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про їх недійсність.
Вирішуючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Права учасників господарських товариств визначені статтею 10 Закону України “Про господарські товариства”. Згідно з пунктом ”а” частини 1 названої статті до прав учасників товариства віднесено право брати участь в управлінні справами товариства. Дана норма кореспондується з приписами статті 116 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (далі – Постанова) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
При цьому, відповідно до пункту 18 цієї Постанови, при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв’язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст.ст. 41, 42, 59, 60 Закону України “Про господарські товариства”); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону “Про господарські товариства”); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (ст.ст. 40, 45 Закону “Про господарські товариства”).
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (пункт 19 Постанови).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальні збори засновників Товариства, які відбулися 29.01.2006, були правомочними, рішення загальних зборів від 29.01.2006, прийнято за участю учасників Товариства, що володіють 100% статутного фонду, у відповідності до компетенції загальних зборів та з дотриманням встановленого законодавством і статутом порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач приймав участь в оскаржуваних загальних зборах, голосував за прийняття відповідних рішень, зокрема, й щодо виведення зі складу засновників ОСОБА_5, на підставі нотаріально посвідченої заяви від 29.12.2005, з відміткою про її отримання секретарем зборів ОСОБА_7, протокол № 73 від 29.01.2006 підписаний позивачем без будь-яких зауважень.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 29.01.2006 №73, з огляду на відсутність порушеного права позивача оспорюваними рішеннями загальних зборів.
Посилання скаржника на те, що припинення ОСОБА_5 участі у товаристві відбулось не шляхом виходу з Товариства, а шляхом відчуження своєї частки у статутному капіталі не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами та фактами, встановленими рішенням Господарського суду Луганської області від 28.09.2009 у справі № 15/130н-к, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2010 у цій справі.
Водночас, судами попередніх інстанцій було правомірно відмовлено в задоволенні вимог позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 13.04.2006 № 73, які вже визнані недійсними в судовому порядку рішенням Господарського суду Луганської області від 28.09.2009 у справі № 15/130н-к, за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" за участю третьої особи –ОСОБА_4, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2010 у справі № 15/130н-к.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на те, що доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, колегія суддів визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011 та рішення Господарського суду Луганської області від 31.05.2011 у справі № 5/103н-к (11/46 н-к) залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Козир
судді: Л. Іванова
Н. Губенко