ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "12" жовтня 2011 р.                                                                                    Справа № 440/2б-2005/14/11  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого,

Білошкап О.В.,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

розглянувши касаційну скаргуУкраїнського фінансово-промислового концерну "УФПК", м. Київ  

на постановувід 23.06.2011 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 440/2б-2005/14/11 господарського суду Київської області

за заявою боржника закритого акціонерного товариства "Комгрі", с. Красилівка Броварського району Київської області

провизнання банкрутом   

ліквідаторарбітражний керуючий Орлов І.Ф.

голова комітету кредиторівтовариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-промисловий холдінг", м. Київ

в судовому засіданні взяли участь представники:

Українського фінансово-промислового концерну "УФПК"ОСОБА_5, довір., ОСОБА_6,довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2005 року порушено провадження у справі № 440/2б-2005 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Комгрі" (далі –Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.03.2011 року (головуючий суддя –Мальована Л.Я., судді: Подоляк Ю.В., Кошик А.Ю.) задоволено заяву Українського фінансово-промислового концерну (далі –Концерн) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 01.06.2006 року про відмову в задоволенні кредиторських вимог: скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 01.06.2006 року, визнано кредитором Концерн з грошовими вимогами до Боржника в сумі 5 198 992 грн. 77 коп., в тому числі 4 212 000 грн. 00 коп. основного боргу, 808 704 грн. 00 коп. інфляційних витрат та 178 228 грн. 77 коп. –3% річних; змінено ухвалу господарського суду Київської області від 01.06.2006 року за результатами попереднього засідання та зобов’язано арбітражного керуючого Орлова І.Ф. включити до реєстру вимог кредиторів Концерн з грошовими вимогами до Боржника в сумі 5 198 992 грн. 77 коп.

Не погодившись з цією ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Квіти-Сервіс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 23.03.2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви Українського фінансово-промислового концерну про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області від 01.06.2006 року відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 року (головуючий суддя –Сулім В.В., судді: Дзюбко П.О., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу задоволено повністю: ухвалу господарського суду Київської області від 23.03.2011 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви Українського фінансово-промислового концерну про перегляд за нововиявленими обставини ухвали господарського суду Київської області від 01.06.2006 року відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, Український фінансово-промисловий концерн "УФПК" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 року, а ухвалу господарського суду Київської області від 23.03.2011 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні",  ст.ст. 128, 161 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 334, 392, 526 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Судом першої інстанції при розгляді заяви Концерну про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було встановлено, що за рішенням в іншій господарській справі за Концерном визнано право власності на акції Боржника та ним була сплачена їх вартість на момент укладення договору купівлі-продажу від 27.12.2002 року та відчуження цих акцій Боржнику, а тому є підстави для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали, якою Концерну було відмовлено у визнанні кредитором Боржника на заявлену суму вимог.

Скасовуючи це рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що факт наявності акцій Боржника та факт їх володіння Концерном останньому був відомий, а переглянута за нововиявленими обставинами ухвала  була прийнята з тих підстав, що Концерном не був наданий акт, що підтверджує передачу акцій Товариства останньому від Концерну за договором купівлі-продажу від 27.12.2002 року. За цих підстав, у задоволенні заяви Концерну про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду про відмову у визнанні його кредитором було відмовлено.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені з порушенням норм  матеріального та процесуального права, а також зроблені без врахування всіх встановлених раніше судами  у даній справі обставин.

Так, дійсно, в ухвалі від 01.06.2006 року (т. 3 а.с. 132-133) суд першої інстанції встановив, як факт ненадання ні Боржником, ні Концерном доказів щодо передачі спірних цінних паперів за договором № 1-А від 27.12.2002 року по актам прийому-передачі, так і факт, що Концерн не дотримався порядку набуття права власності на спірні акції за договором № 8/10-01 від 08.10.2001 року, за яким такі акції були придбані Концерном, а тому не мав права здійснювати їх подальший продаж за договором № 1-А від 27.12.2002 року.

Однак, залишаючи без задоволення заяву Концерну про визнання його кредитором до Боржника, господарський суд  в ухвалі від 01.06.2006 року зробив єдиний висновок, що Концерн не довів суду, що на момент укладення договору № 1-А від 27.12.2002 року (на підставі якого ним були заявлені кредиторські вимоги до Боржника) він в установленому законом порядку набув право власності на 2 808 шт. акцій Товариства, продані останньому за договором № 1-А від 27.12.2002 року.  

Отже, висновок  про залишення  без задоволення заяви Концерну про визнання його кредитором був зроблений судом у зв'язку із недоведенністю факту набуття права власності Концерну на 2 808 шт. акцій Товариства, продані останньому за договором № 1-А  від 27.12.2002 року, а, відповідно, право власності на вказані акції (вірніше недоведенність такого права) було визнано судом тією істотною обставиною, за якою було ухвалено рішення від 01.06.2006 року (т. 3 а.с. 132-133)  про залишення без задоволення заяви Концерну про визнання його кредитором до Боржника.

Відповідно до приписів пункту 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як встановив суд в ухвалі від 23.03.2011 року, у якості нововиявленої обставини Концерном були наведені факти, встановлені в рішенні від 24.07.2009 року у справі № 15/358-08, яке не скасоване та набуло законної сили згідно постанови  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.2009 року та згідно якого за Концерном визнано право власності станом на 27.12.2002 року на акції Товариства в кількості  3 047 штук.  

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що саме у зв'язку із встановленням обставини щодо наявності у Концерну права власності на 3 047 штук акцій Товариства згідно рішення від 24.07.2009 року у справі № 15/358-08,  Концерн  мав право на продаж частини цих акцій у кількості 2 808 штук  Боржнику за договором № 1-А  від 27.12.2002 року, а відповідно і наявність підстав заявляти кредиторські вимоги до Боржника на підставі цього договору, що складають (кредиторські вимоги) суму невиконаного Товариством грошового зобов'язання за цим  договором.

Щодо висновку в оскаржуваній постанові апеляційного суду, що  Концерну був відомий факт володіння акціями Товариства у необхідній кількості, а також щодо  того, що в основу рішення від 01.06.2006 року був покладений факт ненадання доказів  приймання-передачі акцій за договором № 1-А  від 27.12.2002 року, а саме акту,  як  підтвердження виконання цього договору з боку  Концерну, суд касаційної інстанції наголошує на тому, як вже зазначено вище, що незважаючи на встановлені  в ухвалі  від  01.06.2006 року факти стосовно акту передачі акцій за договором № 1-А  від 27.12.2002 року, істотною  та єдиною підставою  було недоведення факту набуття Концерном права власності на продані  Боржнику за договором № 1-А  від 27.12.2002 року 2 808 шт. акцій Товариства.

До викладеного стосовно акту приймання-передачі акцій слід додати, що згідно  ухваленого лише 23.06.2010 року у справі № К9/062-08/11 рішення господарського суду Київської області (залишене без змін постановою апеляційного суду  від 07.10.2010 року –т. 8 а.с. 75-80)  зобов'язано Товариство прийняти від Концерну 2 808 акцій по договору № 1-А  від 27.12.2002 року шляхом підписання акту приймання-передачі, відповідно до змісту якого передача вказаних цінних паперів між вказаними особами відбулась 15.05.2003 року.

У зв'язку із викладеним, суд касаційної інстанції погоджується із правомірним, обґрунтованим та таким, що зроблений із вірним застосуванням норм ст. 112 ГПК України та ст.ст. 1, 14 Закону про банкрутство висновком про наявність підстав для скасування за нововиявленими обставинами  ухвали від 01.06.2006 року, визнання заявлених кредиторських вимог Концерну до Товариства та відповідно, зміни ухвали від 01.06.2006 року попереднього засідання у справі, а протилежні висновки апеляційної інстанції  в оскаржуваній постанові є невірними.

За таких обставин та застосовуючи положення п. 6 ст. 1119 ГПК України,  оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а ухвала суду першої інстанції –залишенню в силі, як правомірна та обґрунтована.   

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 33, 34, 1115, 1117, 1119 –11111, 11113, 112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" задовольнити.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. у справі № 440/2б-2005/14/11  скасувати.

3.          Ухвалу господарського суду Київської області від 23.03.2011 р. залишити в силі.

Головуючий                                                                    Б.М. Поляков

         Судді                                                                                 О.В. Білошкап                                                                           

                                                                                                    В.М. Коваленко

Постанова виготовлена та підписана 14.10.2011 року.