ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2011 р. Справа № 6/103-1872
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_4
на постановувід 28.04.11 Львівського апеляційного господарського суду
у справі№6/103-1872
господарського судуТернопільської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шумськ-Інвест"
доПриватного підприємця ОСОБА_4
треті особи1. Шумське районне споживче товариство
2. Приватний підприємець ОСОБА_6
3. Тернопільска філія ДП "Центр державного земельного кадастру"
4. Шумська міська рада
проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю представників сторін
від позивача:ОСОБА_7, дов.
від відповідача:ОСОБА_4
від третіх осіб:у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шумськ-Інвест" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом примусового знесення торгового павільйону відповідача. До участі в справі залучені треті особи.
Рішенням від 24.01.11 господарського суду Тернопільської області (суддя Шумський І.П.), яке залишено без змін постановою від 28.04.11 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Орищин Г.В. –головуючого, Галушко Н.А., Краєвської М.В.), позовні вимоги задоволено з підстав їх доведеності.
Ухвалою від 03.10.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована посиланням на відсутність доказів порушення прав позивача відповідачем, неврахування судами обставин наявності у відповідача права власності на відповідний павільйон, а також порушення ст. 351 ЦК України та ст. 21 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 10.10.07 між ТОВ "Шумськ-Інвест" та Шумським РайСТ укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу –підприємства споживчої кооперації "Ринок", розташованого на земельній ділянці по вул. Українська, 42 в м. Шумськ розміром 1,1365 га, належній Шумському РайСТ згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №000968 від 13.09.01.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.12.07 у справі №10/240-4609, яке набрало законної сили, вказаний договір купівлі-продажу визнано дійсним та визнано за ТОВ "Шумськ-Інвест" право власності на цілісний майновий комплекс ПСК "Ринок".
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.04.07 у справі №6/29-519, яке набрало законної сили, зокрема, зобов'язано Шумську міську раду укласти з ТОВ "Шумськ-Інвест" договір оренди земельної ділянки площею 1,1365 га АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.08.09 у справі №6/82-1471, яке набрало законної сили, визнано укладеним між Шумською міською радою та ТОВ "Шумськ-Інвест" договір оренди землі. Згідно з цим договором позивачеві передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 1,1365 га у м. Шумськ по АДРЕСА_1) для обслуговування цілісного майнового комплексу орендаря та здійснення ринкової торгівлі. Договір зареєстровано Шумським районним відділом Тернопільської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 15.12.09 за №040966000592, земельній ділянці привласнено кадастровий №6125810100:01:0050068.
На вказаній земельній ділянці розташований торгівельний павільйон, який згідно з листом КП "Шумське БТІ" від 04.01.11 належить відповідачу, права якого на відповідну земельну ділянку не оформлені. Зокрема, рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.03.10 у справі №6/117-2107, залишеним без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду, відмовлено ПП ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання права власності на земельну ділянку розміром 20,07 м2, що знаходиться під нежитловою будівлею торговим павільйоном за адресою АДРЕСА_2.
У зв'язку з викладеними обставинами ТОВ "Шумськ-Інвест" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом примусового знесення торгового павільйону відповідача.
Відповідно ж до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону; орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею тощо.
Частина 2 ст. 152 ЗК України також передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Зважаючи на положення вказаних законодавчих норм, доводи відповідача щодо відсутності в ТОВ "Шумськ-Інвест" права звертатись з даним позовом правомірно відхилені судами при розгляді даної справи з огляду на встановлення вищевикладених обставин укладення між позивачем та Шумською міською радою договору оренди відповідної земельної ділянки згідно з судовими рішеннями, що є чинними, тобто виникнення в позивача прав землекористувача, які підлягають захисту.
Зокрема, відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції на момент вирішення спору) самовільне зайняття земельної ділянки –будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Заперечуючи проти позовних вимог у справі, відповідач доводить обставини правомірності встановлення спірного торгового павільйону до отримання позивачем в оренду земельної ділянки.
Суди встановили, що ОСОБА_4 24.03.04 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а 11.05.07 між ним та його батьком ОСОБА_6 укладено договір дарування, за яким відповідачеві подаровано нежитлову будівлю торгового павільйону площею 20,07 м2 в АДРЕСА_1.
Відповідач наголошує, що вказана нежитлова будівля подарована йому саме як фізичній особі, а не приватному підприємцю, в зв'язку з чим спір щодо її знесення непідвідомчий господарським судам. Але такі доводи відповідача підлягають відхиленню, оскільки обставини набуття ним торгового павільйону не для підприємницької діяльності, а виключно для особистого (свого та своєї сім'ї) використання та, відповідно, зайняття спірної земельної ді лянки з цією метою ним не доводились, а судами не встановлені.
Разом з тим, щодо розміщення спірного об'єкту суди з'ясували, що на момент укладення договору дарування за ОСОБА_6 право власності на павільйон визнано рішенням Шумського районного суду від 15.03.07, а права на відповідну земельну ділянку під павільйоном ним не оформлювались.
Проте постановою господарського суду Тернопільської області від 09.02.08 у справі №13/156-4896, яка набрала законної сили, скасовано рішення виконавчого комітету Шумської міської ради від 21.11.03 №339 "Про надання дозволу на встановлення торгового павільйону на ринковій площі по торгівлі промисловими товарами жит. м. Шумськ ОСОБА_6", від 18.07.03 №217 "Про надання дозволу на виготовлення проектної документації на встановлення павільйону на ринковій площі ОСОБА_6 жит. М. Шумськ", від 29.07.04 №235 "Про надання дозволу на виготовлення проектної документації на встановлення павільйону на ринковій площі жит. м. Шумськ ОСОБА_6" з підстав незаконності їх прийняття.
При винесенні вказаної постанови суд встановив, що торговий павільйон підприємця ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 побудований в порушення вимог законодавства за відсутності в його власника документів на землю та без вилучення земельної ділянки в Шумського РайСТ чи його добровільної відмови від користування.
Окрім того, ухвалою Шумського районного суду від 19.03.08 скасовано за нововиявленими обставинами вищевказане рішення цього суду від 15.03.07 щодо визнання за ОСОБА_6, права власності на спірний павільйон, а ухвалою Шумського районного суду від 26.06.08 провадження по цій справі закрито.
Зважаючи на встановлення викладених обставин щодо скасування з підстав незаконності рішень виконавчого комітету Шумської міської ради, на підставі яких встановлено спірний в справі павільйон без оформлення прав на відповідну земельну ділянку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову в справі, оскільки правомірність зайняття відповідачем орендованої позивачем земельної ділянки шляхом розміщення цього павільйону не доведена, в зв'язку з чим таке зайняття є самовільним.
Викладеній в касаційній скарзі доводи відповідача щодо неврахування судами наявності у відповідача права власності на відповідний павільйон спростовуються вищевикладеними встановленими обставинами, які касаційна інстанція в силу ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати, додатково перевіряючи докази. Посилання ж касатора на порушення судами ст. 351 ЦК України є безпідставним за відсутності між сторонами в справі правовідносин, врегульованих цією нормою.
Таким чином, встановивши обставини використання відповідачем спірної земельної ділянки без належних правових підстав, внаслідок чого порушуються інтереси орендаря цієї ділянки, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову в справі щодо захисту порушених прав землекористувача.
Оскільки під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідач не довів обставини наявності в нього прав на спірну земельну ділянку, оформлених відповідно до вимог земельного законодавства, та не спростував факт використання цієї ділянки, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.11 у справі №6/103-1872 господарського суду Тернопільської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Г.Кравчук
Судді Г.Мачульський
А.Уліцький