Справа № 2-А-2455/2009/1231
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2009р. суддя Стаханівського міського суду Луганської області Ромашка В.П., розглянувши у приміщенні суду м. Стаханова у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Стаханові про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень неправомірною, стягнення недоплаченої суми підвищення до пенсії за віком,
ВСТАНОВИВ:
16.06.09р. позивач звернувся з позовом до суду, зазначивши, що він має статус дитини війни, оскільки народився у 1933році. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.08р. по 31.12.08р. пенсія йому має бути підвищена на суму, що становить 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Однак УПФ України у м. Стаханові нарахувало та виплатило йому за означений період суму, що відповідає 10 %. Просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього 716грн. 20коп., що є 20 % мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідачем надано письмові заперечення за позовом, у яких зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України будь-які видатки Держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом України про Державний бюджет України. Крім того, позивач у справі пропустив визначений ст.99 КАС України річний строк для звернення до суду.
У судове засідання позивач та представник відповідача не з’явилися. Позивач надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, відповідач просив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому враховує наступне:
Посвідченням пенсіонера (ар.с.6) та паспортом (ар.с.8) підтверджено, що позивач є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни». Розмір та підстави виплат підтверджено відповіддю УПФ на звернення до нього позивача у справі (ар.с.7).
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р., що набрав чинності 01.01.06р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107-УІ, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», текст статті 6 було викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни — на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення статті 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким була змінена стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратило чинність, як таке, що є неконституційним.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші правові акти визнаються неконституційними повністю або в окремій частині за рішенням Конституційного Суду України. Закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд вважає, що на увагу заслуговують доводи позивача про те, що відповідач зобов’язаний був сплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, а враховуючи, що позивачеві, починаючи з 01.01.08р. сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.08р. по 31.12.08р. позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у загальному розмірі 715грн. 23коп. з розрахунку: (481грн х 30 %: 31 день хЮднів) - (481грн. х 10 %: Зідень хІОднів) + (481грн. х30 %) -(481грн. х 10 %) + (482грн. х 3 х 30 %) - (482грн. х 3 х10 %) + 498грн. х 3 х 30 %) - (498грн. х 3 х 10 %). Однак, суд враховує, що ст.. 99, 100 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною. Досудовий порядок врегулювання спору (звернення до вищестоящої по відношенню до відповідача установи зі скаргою) позивач у справі не використовував. Оскільки платежі є періодичними: щомісячними, то річний строк (з місяця останнього платежу перед зверненням до суду) обмежується 16 червня 2008р. Позивач не просить поновити пропущений строк, причини пропуску не наводить. Суд вважає, що підстав для визнання причини пропуску строку поважною немає. При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст.57 Конституції України усі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян підлягають обов’язковому оприлюдненню і оприлюднюються, що є обставиною загальновідомою і, відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, не потребує доказування. Відповідач у справі наполягає на відмові у позові саме з причини пропуску строку. Тому суд вважає, що у межах заявлених вимог вони підлягають задоволенню лише за період з 16.06.08р. (у межах строку на звернення до суду з урахуванням дати прийняття Рішення Конституційним Судом України). Разом з тим суд бере до уваги, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Обов’язком відповідача у справі є нарахування відповідних сум та виплата їх за рахунок коштів Державного бюджету.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд приймає до уваги що сторони звільнені від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про державний бюджет України на 2008рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107_УІ от 28.12.07р., Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18.11.04р. суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду у м. Стаханові по не нарахуванню ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 16.06.08р. по 31.12.08р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" незаконними та зобов’язати УПФ у м. Стаханові донарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів по тому.