Справа № 2-А-451 /2009/1231
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2009р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Ромашка В.П., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у м. Стаханові Стахановської міської Ради Луганської області про визнання дій неправомірними, покладення зобов’язання зробити перерахунок виплаченої суми допомоги та виплаті цієї суми у подальшому у визначеному розмірі, стягнення недоплаченої суми допомоги по народженню дитини та щомісячної суми допомоги по догляду за дитиною до 3 років, третя особа у справі Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності,
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду 24.02.09р., позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину та отримує допомогу по догляду за нею до досягнення трирічного віку. Вважає, що допомога їй виплачувалася у розмірі, який не відповідає Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Просила визнати неправомірними дії УПСЗН у частині відмови у перерахунку та виплаті допомоги у розмірі, встановленому ст.41, 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соці&іьне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», зобов’язати УПСЗН здійснити відповідний перерахунок, стягнути з відповідача недоплачену суму допомоги при народженні дитини у розмірі 1963грн. 80коп. та щомісячної допомоги за період з 09.10.07 по 28.02.09р. включно у розмірі 7594грн. 11коп. та зобов’язати УПСЗН призначити їй допомогу з 01.01.09р. до виповнення дитині трьох років щомісячну допомогу у розмірі, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому законом (ар.с.1-11), а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 300грн. (ар.с.57).
Відповідачем позов не визнано. Надано письмові заперечення, у яких зазначено, що позивачеві у справі дійсно було призначено допомогу по догляду за дитиною до 3 років, як застрахованій особі, у розмірі, передбаченому Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Відшкодування витрат на виплату допомоги здійснюється за рахунок коштів Держбюджету. УПСЗН діє у межах кошторису витрат на відповідний рік і не має права використовувати кошти Держбюджету не за призначенням. Крім того позивач пропустила однорічний строк для звернення до суду за захистом. Відшкодування судових витрат передбачено за рахунок сторони, проти якої ухвалено рішення.
Третьою особою самостійних вимог не заявлено, письмових заперечень за позовом не надано.
Позивач у судове засідання не з’явилася, заявивши під час попереднього судового засідання клопотання про розгляд справи за своєї відсутності. Клопотання задоволено (ар.с.54). Представник відповідача, що є суб’єктом владних повноважень, у судове засідання не з’явився.
На підставі досліджених доказів, суд вважає доведеними наступні обставини у справі: Позивач у справі є громадянкою України, і має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, що підтверджується ксерокопією паспорта на ім’я позивача у справі (ар.с.14), ксерокопією свідоцтва про народження дитини (ар. с 13). Ксерокопією відповіді УПСЗН на звернення до нього позивача у справі (ар.с.20) та довідкою про доходи, виданою на ім’я позивача від УПСЗН (ар.с.21) підтверджено, що позивачеві у справі відповідачем у справі була виплачена допомога по народженню дитини та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення трьох років у розмірі та на підставах, про який позивач зазначає за текстом позовної заяви Розмір фактичних виплат та підстава для здійснених виплат не оспорюється і тому, на підставі ч.2 ст.72 КАС України ці обставини судом вважаються такими, що не підлягають доказуванню. Позивач у справі є застрахованою особою, яка працює у Стахановському обласному дитячому психоневрологічному санаторії та з 09.10.07р. до 05.08.2010р. їй надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення трьох років (ар.с.14-19).
Оцінюючи доводи позивача та відповідача з урахуванням доведених обставин у їх сукупності, суд виходить з того, що між сторонами у справі склалися правовідносини, які регулюються «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 №2240-111, Законом України «Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992р. № 2811-ХП, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-У, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 р. № 107-У1, «Про державний бюджет України на 2009рік» № 835-УІ від 26.12.08р., Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми».
З приводу доводів відповідача у тій частині, що позивачем пропущено строк давності для звернення за судовим захистом, суд приймає до уваги, що ч.1 ст.99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України, або іншими законами, а ч.2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.1, 2 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. Відповідач заперечував проти вимог з посиланням на пропущення позивачем строку на звернення до суду. Позивач, звернувшись до суду 24.02.09р. не зазначає обставин, пов’язаних з часом, коли вона дізналася про порушення своїх прав, не просить поновити пропущений нею строк, причини цього не наводить. Дізнатися про порушення свого права вона мала б, на думку суду, відразу по отриманню відповідних виплат. Оскільки виплати є періодичними, то однорічний строк від часу звернення до суду відлічується з 24.02.08р.. Підстав для поновлення строку суд не вбачає, оскільки відповідно до ст.57 Конституції України усі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян підлягають обов’язковому оприлюдненню і оприлюднюються, що є обставиною загальновідомою і, відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, не потребує доказування. Відповідач у справі наполягає на відмові у позові саме з причини пропуску строку. Таким чином, вимоги позивача за період до 24 лютого 2008р. у будь якому разі не підлягають задоволенню через пропуск строку звернення до
суду. Щодо виплат, здійснених після 24.02.08р., суд бере до уваги, наступне.
Статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Дію зазначеної статті Законом України №489 від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007р. було зупинено, що визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007. Таким чином, стаття 43 названого Закону з 09.07.2007 року діє в редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом». Тобто, розмір допомоги застрахованим особам за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року має визначатись з розміру прожиткового мінімуму. Редакцію цього Закону змінено при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Статтю 43 виключено, у назві і тексту Закону слова «народженням та» виключено. Тобто, після внесених змін період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є страховим випадком. Означені зміни до цього Закону Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином, стаття 43 цього Закону діє з 22.05.2008 року в редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму». Порядок виплати вказаної допомоги визначено статтею 50 цього Закону, відповідно до якої матеріальне забезпечення та соціальні послуги в зв’язку з витратами, зумовленими народженням застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованою особою страхових внесків.
Зважаючи на те, що позивач у справі є застрахованою особою, суд вважає, що Управління соціального захисту населення відповідачем у спірних правовідносинах бути не може, поза як йому не делеговано повноваження щодо розпорядження коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також не надано право змінювати призначення коштів, що надходять у порядку субвенцій від Державного бюджету. Така допомога має призначатися за місцем основної роботи, відповідно до ст., ст.6, 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у відповідності до Порядку призначення та виплати, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми».
З огляду на наведене, суд вважає що вимоги з приводу розміру виплат належить спрямувати до роботодавця та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Суд враховує також, що ці особи не є суб’єктами владних повноважень і компетенція адміністративного суду на спори з зазначеними особами не поширюється.
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009рік» визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про Держану допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначаються і здійснюються у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акті або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Конституційним Судом України не приймалося рішення щодо конституційності відповідної норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2009рік». Суд також бере до уваги, що згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час розв’язання спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
За наведених обставин суд вважає, що доводи позивача, про те, що розмір виплаченої йому допомоги не відповідає тому, який мав би бути виплаченим відповідно до діючого законодавства, не можна вважати слушними. Відповідач у справі діяв на підставі закону, у спосіб, визначений законом та у межах своїх повноважень.
Вимоги щодо зобов’язання покладення на відповідача у справі обов’язку призначити у подальшому виплати у розмірі відповідно до прожиткового мінімуму на дитину до 6 років у будь якому разі не підлягають задоволенню, оскільки ст.4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Таким чином, за відсутності спору, тобто факту реального, а не очікуваного, порушення прав особи, що звернулася з позовом, підстав для ухвалення судового рішення немає. Крім того, не можна вважати, що у майбутньому правовідносини між сторонами у справі на законодавчому рівні будуть врегульовані відповідним чином.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд приймає до уваги, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у повному обсязі. У позові відмовлено у повному обсязі тому уся сума судового збору та судові витрати несе позивач.
Керуючись ст..4, 17, 70, 71, 72, 87, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 162, 163 КАС України, «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 №2240-111, Законом України «Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992р. № 2811-ХП, Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.05 №3235-ІУ, «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-У, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 р. № 107-УІ, «Про державний бюджет України на 2009рік» №835-УІ від 26.12.08р., Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. № 7-93 «Про Державне мито» суд
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у позові до Управління праці та соціального захисту населення у м. Стаханові Стахановської міської Ради Луганської області про визнання дій неправомірними, покладення зобов’язання зробити перерахунок виплаченої суми допомоги та виплаті цієї суми у подальшому у визначеному розмірі, стягнення недоплаченої суми допомоги по народженню дитини та щомісячної суми допомоги по догляду за дитиною до 3 років відмовити у повному обсязі.
Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги безпосередньо протягом двадцяти днів по тому.