КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
25.01.08 р. № 21/204
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Корсакова Г.В.
Судді :
Мельник С. М.
Ільєнок Т.В.
при секретарі судового засідання - Лисунь Г.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 23.08.2007р.
по справі № 21/204 (суддя Тимченко Б.П.)
за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, м. Полтава
до Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Шмиглі
про стягнення грошових коштів,
в с т а н о в и в :
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення до державного бюджету України пені у розмірі 4296,72 грн. за неналежне виконання зобов'язань по сплаті орендної плати відповідно до договору оренди № 755/06-Н від 15.11.2006р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.08.2007 року у справі № 21/204 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю вини відповідача в несвоєчасному перерахуванні коштів до бюджету та наявністю доказів сплати за оренду нежитлового приміщення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.08.2007р. повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Одночасно скаржником було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
На підставі апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 23.08.2007р. згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.10.2007р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.12.2007 року змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя -Корсакова Г.В., судді -Мельник С.М., Ільєнок Т.В.
З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та надання сторонам можливості подати додаткові документи розгляд апеляційної скарги відкладався.
В судове засідання 25.01.2008 року повноважні представники сторін не з'явилися.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати відзив на апеляційну скаргу та направити своїх представників для участі у судових засіданнях. Про час та місце апеляційного розгляду відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить з наступних обставин.
15 листопада 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області ( орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 755/06-Н (а. с. 9-13) відповідно до умов якого позивач надав відповідачу під розміщення комп'ютерного класу в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1загальною площею 17,5 кв. м., що знаходиться на балансі Української медичної стоматологічної академії ( п.1.1.- 1.6. договору).
Передача нежитлового приміщення за договором оренди від 15.11.2006 р. № 755/06-Н відповідачу підтверджується Актом приймання-передачі від 15.11.2006 року, підписаного сторонами та погодженого балансоутримувачем ( а.с. 14).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендну плату, яка визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку -серпень 2006 року -220 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень, листопад 2006 року. (п.3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору орендна плата перераховується у співвідношенні 50% та 50% (держбюджет, балансоутримувачу) щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції.: 50 відсотків орендної плати -до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів Державного казначейства; 50 відсотків орендної плати -Балансоутримувачу.
Приписами п. 3.5. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 20% від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Договір було укладено сторонами строком на 11 місяців, та встановлена його дія з 15 листопада 2006 року по 14 жовтня 2007 року ( п.8.1.договору).
Відповідно до п. 8.2 договору умови договору зберігають силу протягом всього строку його дії, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати -до виконання зобов'язань.
29.01.2007р. відповідач звернувся до позивача з листом про припинення дії договору № 755/06-Н від 15.11.2006 р. з 26.01.2007р.
Згідно з актом приймання -передачі нерухомого майна, що належить до державної власності від 31 січня 2007 року нежитлове приміщення, що знаходиться за адресоюАДРЕСА_1загальною площею 17,5 кв. м, надане в оренду відповідачу згідно договору від 15.11.2006р № 755/06-Н, було повернуто орендодавцю (а. с. 16).
За доводами позивача, з листопада 2006 року ПП ОСОБА_1. належним чином не виконував договірні зобов'язання в частині своєчасного внесення орендної плати до державного бюджету за договором оренди № 755/06-Н від 15.11.2006р., у зв'язку з чим Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду з позовом про стягнення пені у розмірі 4296,72 грн., згідно з п. 3.5 договору.
Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм законодавства, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема з господарського договору (ст.174 ГК України).
Відносини оренди державного майна регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 року № 2269-XII.
Згідно з ч. 1 ст. 2 названого Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до припису ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.3.1 договору оренди від 15.11.2006р № 755/06-Н відповідач зобов'язався у повному обсязі та своєчасно вносити орендні платежі незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата підлягала перерахуванню у співвідношенні: 50 відсотків орендної плати -до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів Державного казначейства та 50 відсотків орендної плати -Балансоутримувачу, щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач зобов'язання в частині внесення орендної плати до державного бюджету у передбачений п. 3.3 договору строк, не виконав, що підтверджується залученими до матеріалів справи квитанціями про сплату відповідачем коштів за оренду державного майна від 15.12.2006р., від 15.01.2007р., від 06.07.2007р.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема -сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені місцевий господарський суд виходив з відсутності вини відповідача у несвоєчасному перерахуванні коштів до бюджету, посилаючись при цьому на те, що через зміну розрахункового рахунку ВДК у м. Полтаві, грошові кошти перераховані відповідачем 13.02.07р., не надійшли до державного бюджету. Також місцевий господарський суд мотивував відмову в задоволенні позовних вимог тим, що в спростування тверджень позивача відповідачем надані оригінали платіжних квитанцій про сплату оренди нежитлового приміщення, починаючи з 15.12.2006р.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та позивачем не заперечується, орендна плата до державного бюджету за договором оренди від 15.11.2006 р. № 755/06-Н відповідачем сплачена. Проте, така сплата була проведена несвоєчасно, з порушенням умов п. 3.3. договору.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч.4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту , до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку ( ч.1 ст.613 ЦК України).
Як вбачається з рішення місцевого господарського суду відповідач проти позову заперечував, проте в чому полягали його доводи в рішенні суду не зазначено. Не містять матеріали справи і письмового відзиву на позов.
Документальних доказів підтвердження обставин відсутності вини відповідача у неналежному виконанні зобов'язань по сплаті орендної плати за договором від 15.11.2006 р. № 755/06-Н, які місцевий господарський суд визнав встановленими, матеріали справи не містять. Не надані такі відповідачем і під час апеляційного провадження. Отже, обставини на яких ґрунтуються висновки місцевого господарського суду, матеріалами справи не підтверджуються.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Сплата пені за несвоєчасно перераховану орендну плату передбачена п. 3.5. договору відповідно до якого орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 20% від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Неустойка, що встановлюється за згодою сторін, є договірною. Разом з тим згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що встановлюється договором, обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.
Позивач вважає, що оскільки регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області не одержує надходжень від оренди державного майна на свій рахунок, то дія названого Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені за несвоєчасне внесення відповідачем до державного бюджету основного боргу по орендній платі, посилаючись при цьому на те, що згідно з преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»його дія не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Такі доводи судова колегія вважає помилковими, оскільки грошові зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати виникли із господарського договору, видом забезпечення виконання яких (зобов'язань) є передбачена в договорі неустойка, умова про яку є однією з істотних умов договору оренди державного майна згідно зі ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
На посилання позивача про те, що ним використано право, передбачене ст. 551 ЦК України в частині збільшення у договорі розміру неустойки, судова колегія зазначає, що таке право надано названою статтею по відношенню до неустойки, встановленої законом. Проте, Закон України «Про оренду державного та комунального майна»не визначає розміру неустойки за неналежне виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, її розмір встановлюється за згодою сторін. При цьому слід зазначити, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не обмежує розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Позивачем заявлено до стягнення на підставі п. 3.5. договору 4296, 72 грн. пені. Згідно з поданим суду апеляційної інстанції уточненим розрахунком сума пені становить 3710,80 грн. Посилаючись на ст.22 ГПК України позивач в письмових поясненнях від 10.01.2008 р. № 06/37 просить задовольнити його позовні вимоги про стягнення пені, з урахуванням уточненого розрахунку, в розмірі 3710,80 грн., тобто позивач зменшив розмір позовних вимог. Судова колегія зазначає, що приписи ст. 22 ГПК України надають позивачу право зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі. Отже, такі дії на стадії апеляційного провадження не відповідають вимогам процесуального закону.
Згідно з розрахунком пені, здійсненим судовою колегією та обчисленим на підставі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який обчислюється пеня, її розмір становить 8,42 грн.:
з 11.12.2006р. по 15.12.2006р.- 62,50 грн. х 17% : 100 : 365 дн. х 5 дн. = 0,15 грн.;
з 11.01.2007р. по 15.01.2007р. -118,24 грн. х 17% : 100 : 365 дн. х 5 дн. = 0, 28 грн.;
з 11.02.2007 р. по 31.05.2007 р. -115,83 грн. х 17 % : 100 : 365 х 110 дн. = 5,93 грн.;
з 01.06.2007 р. по 06.07.2007 р. -115,83 грн. х 16% : 100 : 365 х 36 дн. = 2,06 грн.
З наведеного розрахунку вбачається, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені перевищує граничний розмір, встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Враховуючи, що відповідач порушив зобов'язання по своєчасній сплаті орендної плати до державного бюджету за договором оренди від 15.11.2006 р. № 755/06-Н, доказів відсутності його вини в порушенні зобов'язань матеріали справи не містять, судова колегія вважає правомірною вимогу про стягнення з відповідача пені, проте лише в сумі, яка не перевищує суми, обчисленої на підставі подвійної облікової ставки НБУ.
З огляду на зазначене стягненню з відповідача до Державного бюджету України підлягає 8,42 грн. пені.
Враховуючи вищевикладене апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 23.08.2007 року у справі № 21/204 не відповідає чинному законодавству, винесене при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, а тому підлягає скасуванню. Апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області задовольняється частково.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 23.08.2007 року у справі № 21/204 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 23.08.2007 року у справі № 21/204 скасувати.
3. Прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):
- суму пені в розмірі 8 грн. 42 коп. до Державного бюджету України (р/р 31117093700395 ВДК у Полтавському районі , код ЄДРПОУ 34698254, банк одержувач: УДК у Полтавській області, МФО 831019, код бюджетної класифікації 22080200*, 093);
- в доход Державного бюджету України 0,20 грн. державного мита за розгляд спору в суді першої інстанції та 0,10 грн. за розгляд апеляційної скарги;
- на користь ДП „Інформаційний центр” 0,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Видачу наказів доручити господарському суду Полтавської області.
5. Матеріали справи № 21/204 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий Корсакова Г.В.
Судді :
Мельник С. М.
Ільєнок Т.В.