Справа № 2-А-1647/2009/1231

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2009р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Ромашка В.П., розглянувши у приміщенні суду м. Стаханова у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради Луганської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, покладення зобов’язання перерахування грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду 23.04.09р., позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1. вона народила дитину та отримувала допомогу по догляду за нею до досягнення трирічного віку. Вважає, що допомога їй виплачувалася у розмірі, який не відповідає Закону України „Про держану допомогу сім’ям з дітьми", оскільки її розмір менше, ніж мінімальний прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років.

Відповідачем позов не визнано. Надано письмові заперечення, у яких зазначено, що позивачеві у справі дійсно було призначено допомогу по догляду за дитиною до 3 років на підставі Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у розмірі, передбаченому Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Відшкодування витрат на виплату допомоги здійснюється за рахунок коштів Держбюджету. УПСЗН діє у межах кошторису витрат на відповідний рік і не має права використовувати кошти Держбюджету не за призначенням. Крім того позивач пропустила однорічний строк для звернення до суду за захистом.

Позивач у судове засідання не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи за своєї відсутності.

Представник відповідача, що є суб’єктом владних повноважень, у судове засідання не з’явився. Відповідачем надано заяву про розгляд справи у його відсутності.

На підставі досліджених доказів, суд вважає доведеними наступні обставини у справі: Позивач у справі є громадянкою України, і вона мала право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, що підтверджується ксерокопією паспорта на ім’я позивача у справі (ар.с.6), ксерокопією свідоцтва про народження дитини (ар. с.5). Довідкою про доходи (ар.с.19) підтверджено розмір та підстави виплат, які здійснено на користь позивача. Розмір фактичних виплат та підстава для здійснених виплат не оспорюється і тому, на підставі ч.2 ст.72 КАС України ці обставини судом вважаються такими, що не підлягають доказуванню.

Оцінюючи доводи позивача та відповідача з урахуванням доведених обставин у їх сукупності, суд виходить з того, що між сторонами у справі склалися правовідносини, які регулюються Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 р.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», на який посилається позивач у справі, передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до б років.

Частиною 1 ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України, або іншими законами, а ч.2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.1, 2 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. Відповідач заперечував проти вимог з посиланням на пропущення строку на звернення до суду, Позивач просить поновити пропущений нею строк, посилаючись на те, що про порушення своїх прав вона дізналася з відповіді УПСЗН, однак ні самої відповіді ні її копії суду не надає, не зазначає про її зміст та обставини отримання. Підстав для поновлення строку суд не вбачає, оскільки відповідно до ст.57 Конституції України усі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян підлягають обов’язковому оприлюдненню і оприлюднюються, що є обставиною загальновідомою і, відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, не потребує доказування. Відповідач у справі наполягає на відмові у позові саме з причини пропуску строку. Виплати є щомісячними і тому строк для звернення до суду для позивача у справі обмежується квітнем 2008р., тобто часом, коли виплати на її користь відповідачем у справі вже не здійснювалися, оскільки дитина досягла трирічного віку і підстав для виплат не було. Таким чином, вимоги позивача у будь якому разі не підлягають задоволенню через пропуск строку звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд приймає до уваги, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у повному обсязі, рішення у повному обсязі ухвалено не на її користь.

Керуючись ст..4, 17, 70, 71, 72, 87, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 162, 163 КАС України, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-ХП, Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. № 7-93 «Про Державне мито» суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у позові до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради Луганської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, покладення зобов’язання перерахування грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги безпосередньо протягом двадцяти днів по тому.