Справа № 2а/1570/5433/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глуханчука О.В.,
при секретарі –Арсенюк А.О.
за участю: представника позивача –Гаврюшенко О.Ю.
представника відповідача –Ружицького Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Савранський завод продтоварів” про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 86745 грн. 66 коп. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2342 грн. 13 коп., -
ВСТАНОВИВ:
19 липня 2011 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю мотивуючи його тим, що підприємства, установи, організації відповідно до п.9 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у разі наявності працюючих за основним місцем роботи восьми і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцем знаходження і щорічно подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Згідно звіту за формою 10-ПІ за 2010 рік у відповідача середньооблікова численність штатних працівників склала 184 особи. Згідно норм Закону відповідач повинен був створити 7 місць для працевлаштування інвалідів, але створив лише 4 місця, тому відповідно до ст.20 Закону повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію в розмірі середньорічної заробітної плати на підприємстві, помножену на кількість нестворених робочих місць для інвалідів. Сума відрахувань відповідача за чотири нестворені робочі місця для інвалідів становить 86745,66 гривень. Крім того, відповідно до ст.20 Закону за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідач повинен сплатити пеню, яка станом на 15.07.2011 рік склала 2342 ,13гривень.
У судовому засіданні представник Фонду посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача суму в розмірі 89087, 79 гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у запереченнях на позов (а.с.26-29), пояснивши при цьому, що згідно з діючим законодавством України ТОВ «Савранський завод продовольчих товарів» були вжиті всі заходи щодо створення на підприємстві робочих місць для інвалідів. Протягом 2010 року товариство зверталося до Савранського міського центру зайнятості зі звітами та інформацією про наявність вакансій для інвалідів, але кандидати на вакантні посади на підприємство не направлялися, що позбавило товариство можливості виконати встановлені нормативи працевлаштування інвалідів. З зазначених підстав відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки порушень діючого законодавства з боку відповідача не допускалося.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не обґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік» середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «Савранський завод продовольчих товарів» за 2010 рік склала 184 особи, в зв’язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до ст.19 Закону України «Про основи захищеності інвалідів в Україні»склав 7 робочих місць, а фактично на підприємстві працювало 4 інваліда.
Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Савранський завод продовольчих товарів»подавало до Савранського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій, відповідно до яких відповідач протягом 2010 року інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць, на які можуть бути працевлаштовані інваліди.
На підставі даних “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік” Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було складено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік у розмірі 86745 грн. 66 коп., яку відповідач повинен був сплатити (а.с. 9).
Станом на 15.07.201 року відповідач, крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у розмірі 86745 грн. 66 коп. у зв’язку з їх несплатою у термін, встановлений законодавством, повинен сплатити й пеню, яка нарахована виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк та становить 2342 грн. 13 коп.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік, - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено Законом.
Частиною 1 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що підприємство (об'єднання), установи і організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом (ст. 19 цього Закону), щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
При цьому, ч.3 ст.18-1 зазначеного Закону передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до ч.3 ст.19 наведеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Одночасно, ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом 2010 року систематично надавалася державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання Звітів (форма № 3-ПН), у яких зазначено вакансії для працевлаштування інвалідів, відповідачем подавався позивачу щорічний звіт за формою № 10-П1.
Згідно довідок Савранського районного центру зайнятості від 01 серпня 2011 року № 621 та № 560 від 07.07.2011 року інваліди на заявлені вакансії центром зайнятості не направлялися у зв’язку з відсутністю підходящих кандидатур на обліку.
З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що обов’язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Відповідачем створено робочі місця для інвалідів, однак в його діях не вбачається вини щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді, тобто в 2010 році, та відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій та пені.
Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, оскільки відповідачем доведено, що він вжив всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, то він не може нести відповідальність за не направлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на його підприємстві.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони не підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю “Савранський завод продтоварів” про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 86745 грн. 66 коп. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2342 грн. 13 коп. – відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 17 жовтня 2011 року.
Суддя О.В.Глуханчук