КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-1444/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.
за участю секретаря –Сириці І.О.,
за участю:
представника позивача –Конончука І.О.,
відповідача –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом прокурора Новомиргородського району Кіровоградської області, в інтересах держави, в особі Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся до суду, в інтересах держави, в особі Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції, з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000672310 від 29.11.2010р., штрафні санкції у розмірі 3243 грн. 20 коп..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем чинного законодавства України про застосування реєстраторів розрахункових операцій. Зокрема, на те, що за результатами перевірки магазину, в якому відповідач здійснює підприємницьку діяльність, працівниками податкового органу виявлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 п.п.2, 12 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95 (далі за текстом –Закон №265/95). У зв’язку з чим, до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3243 грн. 20 коп..
Прокурор в судове засідання не з’явився, подав заяву по розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. (а.с.46)
В судовому засіданні представник Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених у позовній заяві підстав.
Відповідач в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилалася на протиправне застосування до неї штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на відсутність порушень п.п.2, 12 Закону №265/95. Оскільки, під час перевірки відповідача 18.11.2010р. продавцем роздруковано фіскальний звітний чек, який перевіряючими залишено на прилавку.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, допитавши свідка, дослідивши надані докази та матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.60 КАС України прокурор має право звертатись до суду із заявою про захист прав і законних інтересів держави.
Випадки представництва прокуратурою інтересів держави в судах визначені, зокрема ст.361 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до ст.ст.15, 16 Закону №265/95 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог зазначеного закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до акту Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №0025/11/13/НОМЕР_1 від 18.11.2010р. під час перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо дотримання відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, яку здійснено в магазині „Олена”, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, встановлено порушення фізичною особою–підприємцем ОСОБА_2 п.п.2, 12 ст.3 Закону №265/95, а саме невидача розрахункового чека при реалізації коньяка „Шабо”, 0,5 л., пива „Оболонь” живе, 1 л., на суму 78,30 грн. та неоприбуткування товарів на суму 1426 грн.. (а.с.38-39)
Відповідно до п.2 ст.3 Закону №265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють
розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно вищезазначеного акту перевірки порушення відповідачем п.2 ст.3 Закону №265/95 полягали у невидачі розрахункового документа при реалізації коньяка „Шабо”, 0,5 л., пива „Оболонь” живе, 1 л., що підтверджує факт купівлі даного товару, на загальну суму 78 грн. 30 коп..
Заперечуючи факт невидачі продавцем магазину „Олена”, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 розрахункового документа при реалізації пляшки коньяку „Шабо”, 0,5 л., пляшки пива „Оболонь” живе, 1 л., відповідач посилалася на те, що під час перевірки продавцем було роздруковано фіскальний чек, який працівники державної податкової служби відмовились отримувати.
Об’єктивно посилання відповідача в цій частині підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_3 –продавця магазину „Олена”, яка в судовому засіданні пояснила, що при проведенні даної перевірки нею було реалізовано працівникам податкового органу пляшку коньяка „Шабо”, 0,5 л., пляшку пива „Оболонь” живе, 1 л.. При цьому, нею було роздруковано фіскальний чек, та надано його перевіряючим, однак, останні відмовились його отримувати.
Матеріали справи свідчать про те, що 18.11.2010р. о 15 год. 42 хв. продавцем магазину „Олена” було роздруковано фіскальний чек, що свідчить про реалізацію пляшки коньяка „Шабо”, 0,5 л., пляшки пива „Оболонь” живе, 1 л. на загальну суму 78 грн. 30 коп. (а.с.22).
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд не приймає до уваги посилання позивача щодо невидачі розрахункового документа при реалізації товарів, виходячи з їх суперечності вищенаведеним доказам. Крім того, на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано жодного доказу, особа, яка проводила перевірку викликались в судові засідання, але не з’явилися.
Відповідно до ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
На підставі аналізу встановлених обставин суд дійшов висновку, що факт невидачі розрахункового документа при реалізації коньяка „Шабо”, 0,5 л., пива „Оболонь” живе, 1 л., на загальну суму 78 грн. 30 коп. не підтверджується належними, в розумінні ст.70 КАС України, доказами.
Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про безпідставність висновків позивача про порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 п.2 ст.3 Закону №265/95 та відсутність правових підстав для застосування до фізичної особи–підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій за дане порушення.
Відповідно до акту Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №0025/11/13/НОМЕР_1 від 18.11.2010р. порушення відповідачем п.12 ст.3 Закону №265/95 полягало у неоприбуткуванні товарів на суму 1426 грн.
Тобто, позиція податкового органу у спірних правовідносинах полягає в тому, що відповідач зобов’язаний здійснювати облік товарів за місцем їх реалізації, при цьому такий облік має бути відображений у Книзі обліку доходів та витрат.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95, суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону №265/95 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Між тим, позивачем не наведено нормативний акт, який передбачає порядок здійснення відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та визначає обов’язок відповідача зберігати за місцем реалізації товарів усі первинні документи на їх придбання та реалізацію.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, за що передбачена відповідальність статтею 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом ДПА України від 21.04.1993р. №12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за №64 (із змінами та доповненнями). Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26 вересня 2001 р.
Оскільки на даний час законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації для фізичних осіб-підприємців, тому відсутність цієї книги на місці реалізації товарів не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Стаття 20 Закону №265/95, якою керувався податковий орган при прийнятті рішення про застосування до відповідача фінансових санкцій, передбачає, що до суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, визначальною підставою для застосування фінансових санкцій, згідно ст.20 названого Закону, є встановлення контролюючим органом реалізації необлікованого товару.
При цьому, акт перевірки не містить в собі відомостей про встановлення податковим органом факту реалізації відповідачем необлікованого товару, що є підставою для визначення фінансових санкцій у порядку, передбаченому ст.20 Закону №265/95.
До того ж, податковим органом не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач порушив п.12 ст.3 Закону №265/95, а саме необлік товарів на суму 1426 грн..
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем положень п.12 ст.3 Закону №265/95, що означає відсутність підстав для застосування до фізичної особи–підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій за необлік товару за місцем його зберігання та реалізації, на підставі статті 20 Закону №265/95 у сумі 2852 грн..
Крім того, в даному випадку, дії відповідача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно штрафні (фінансові) санкції. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання відповідача приховати доходи.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено –28.09.2011р.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазин