КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2011                                                                                           № 5/83

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Синиці  О.Ф.

суддів:             

при секретарі:            

За участю представників:

від позивача –ОСОБА_1,

від відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю "Еліт", №02-11/08/11-юр від 11.08.2011

на рішення господарського суду м. Києва від 26.07.2011

у справі № 5/83

за позовом приватного підприємства "Котлоенергоремонт", м. Сміла,

Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт", м. Київ             

про стягнення 12526грн.80 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2011 (суддя Ломака В.С.) задоволено позов ПП “Котлоенергоремонт” та стягнуто з ТОВ “Еліт” 12526грн.80коп. заборгованості за поставлений позивачем стабілізатор напруги 2000 ВА, на виконання умов договору №17/10 від 17.10.2008 по видатковій накладній №0000004 від 23.09.2009, 2481грн.78коп. інфляційних втрат, 150грн.08коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1000грн. витрат на оплату послуг адвоката. Суд дійшов висновку, що відповідач свого обов’язку по сплаті отриманого товару в повній мірі не виконав, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Заявлену до стягнення суму адвокатських послуг в розмірі 3000грн. зменшено судом до 1000грн. в зв’язку з її завищенням.

         Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначив, що змінивши ціну обладнання, позивач порушив умови договору, щодо визначеної ним ціни обладнання.

          Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

           За умовами договору №17/10 від 17.10.2008, укладеного між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець), покупець оплачує, а постачальник постачає стабілізатор напруги 2000 ВА.

          Ціна обладнання складає 33264грн., з врахуванням ПДВ (п. 1.1 договору). Пунктом 1.2 договору передбачено, що у випадку зміни курсу валют ціна обладнання перераховується по існуючому курсу.

          Згідно п. 3.1 договору постачальник передає обладнання покупцю не пізніше 30-ти днів після надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок покупця згідно п. 4.1 договору.

           Пунктом 4.1 договору передбачено перерахування попередньої оплати в розмірі 100% від загальної суми договору, що складає 33264грн. на розрахунковий рахунок постачальника після підписання договору.

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору відповідач 12.12.2008 перерахував позивачу попередню оплату обладнання в розмірі 33264грн., що підтверджується платіжним дорученням №5908 від 12.12.2008.

23.09.2009 позивач поставив обладнання відповідачу, про що свідчить видаткова накладна №РН-0000004 від 23.09.2009 на суму 45790грн.80коп. та довіреність №300 від 22.09.2009 на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається з викладеного на момент поставки обладнання його ціна зросла, тому враховуючи здійснену попередню оплату за отримане обладнання, заборгованість відповідача становить 12526грн.80коп. (45790грн.80коп. – 33264грн.).

           19.04.2011 відповідачу було надіслано вимогу № 21 щодо оплати коштів в сумі 12526грн.80коп. за отримане обладнання. Відповідач на вказану вимогу відповіді не надав, суму заборгованості не сплатив, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача 12526грн.80коп. заборгованості за отриманий товар, та враховуючи заяву про збільшення позовних вимог подану в процесі розгляду справи в суді першої інстанції - 2481грн.78коп. збитків від інфляції, 3000грн. витрат на оплату послуг адвоката   та відповідні судові витрати.    

           Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

           Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вказана видаткова накладна, копія якої знаходяться в матеріалах справи, є достатнім доказом факту передачі позивачем та отримання відповідачем обладнання. Вказана накладна підписана уповноваженою особою відповідача ОСОБА_3 згідно довіреності на отримання цінностей №300 від 22.09.2009. Отже, факт передачі товару відповідачеві належним чином доведений наявними в матеріалах справи доказами.

         Сам відповідач не заперечує, що отримав обладнання від позивача. Його заперечення зводяться до того, що позивач змінив ціну обладнання, вартість якого було визначено в договорі, чим порушив умови договору. Проте, апеляційний господарський суд критично відноситься до таких заперечень відповідача, оскільки факт підписання накладної з боку покупця уповноваженим представником останнього та вчинення дій щодо прийняття товару засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків. Крім того, пунктом 1.2 договору сторони передбачили можливість зміни ціни обладнання. Отже, наявна в справі накладна є достатнім доказом прийняття товару по ціні 45790грн.80коп.

            За вказаних обставин відповідач повинен був оплатити отриманий товар, відповідно до вимог п. 1 ст. 692 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про достягнення з відповідача суми основного боргу за отримане обладнання в розмірі 12526грн.80коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст.625 ЦК України стягнення з відповідача суми 2481грн. 78коп. інфляційних втрат є, також, правомірним.     

          При цьому інфляційні стягнуто судом за розрахунком позивача, оскільки вірний їх розмір є більшим ніж розраховано позивачем. Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

         Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Викладені представником відповідача заперечення в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –       

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 у справі №5/83 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт"– без задоволення.

2. Справу № 5/83 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді