ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
УХВАЛА
іменем України
"11" жовтня 2011 р. Справа № 2а/1770/1647/2011
номер рядка статистичного звіту 8.2.9
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Малахової Н.М.
суддів: Котік Т.С.
Мацького Є.М.,
< Поле для текста >
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ПРАТ АФ "Зоря ім.Плютинського" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" травня 2011 р. у справі № 2а/1770/1647/2011 за позовом ПРАТ АФ "Зоря ім.Плютинського" < Текст > до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2011 року Приватне акціонерне товариство агрофірми "Зоря ім.Плютинського" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №000331751/0 від 15.12.2010 року. Посилалося на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що бухгалтерські записи по відомостях не є первинними документами. Вказує, що відповідачем не взято до уваги належним чином оформлені розрахункові документи по авансових звітах по ПРАТ агрофірми "Зоря ім.Плютинського". Посилається на те, що кошти, виплачені позивачем для осіб для покриття витрат на оплату товару, придбаного для ПРАТ і оприбуткованого ним не включаються до складу загального оприбуткованого доходу.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 28.10.2010 року по 24.11.2010 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі було проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Агрофірми "Зоря ім. Плютинського" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року. За наслідками перевірки податковим органом складено Акт від 30.11.2010 року за №723/121/23-141/25319777.
На підставі вказаного акту, відповідачем 15 грудня 2010 року, прийнято податкове повідомлення-рішення №000331751/0, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 69389,25 грн., в тому числі 22669,15 грн. за основним платежем та 46720,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій .
Податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду повторної скарги, Державною податковою адміністрацією у Рівненській області збільшено суму податкового зобов'язання позивача з доходів фізичних осіб, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №000331751/0 від 15.12.2010 року, раніше надісланому платнику податків (основний платіж на суму 50,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 100,00 грн.).
Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги від 31.03.2011 року за №6294/6/25-0315 податкове повідомлення-рішення №000331751/0 від 15.12.2010 року, з у рахуванням Рішення ДПА у Рівненській області від 12.03.2011 року №4705/25-16/41, залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що оспорюваним податковим повідомленням -рішенням, позивачу правомірно нараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб .
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в періоді з жовтня 2008 року по червень 2010 року в сумі 234,19 грн., який виник в результаті надання працедавцем податкової соціальної пільги працівникам підприємства у місяці подання ними заяви про звільнення з роботи. Плютинського".
При цьому позивачем були порушені приписи Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон № 889-VI ) та п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2035, згідно яких податкова соціальна пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.
Зі змісту вказаних норм слідує, що працівник не має права на застосування податкової соціальної пільги по доходу, одержаному (нарахованому) за той податковий період, в якому він припиняє трудові відносини з працедавцем, наприклад розриває трудовий договір з власної ініціативи.
Окрім цього, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в 2009-2010 роках в загальній сумі 51,90 грн., який виник в результаті надання додаткового блага у вигляді сплаченого адміністративного штрафу в сумі 346,00 грн. за працівників підприємства за рахунок коштів підприємства та не включення його до місячного оподатковуваного доходу.
Відповідно до пп. “г” пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону №889-IV, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889-IV передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2010 році в загальній сумі 20807,43 грн., який виник в результаті неутримання податку з доходів фізичних осіб при виплаті орендної плати на користь орендодавців.
Зокрема, позивачем за період з 2008 по 2010 роки було укладено договори оренди землі із власниками земельних ділянок - фізичними особами, предметом яких стала передача у строкове платне користування ПРАТ АФ "Зоря ім.Плютинського" земельних ділянок У травні 2010 року підприємством було виплачено орендну плату за земельні паї в загальній сумі 184200,90 грн., в тому числі без оподаткування 138716,19 грн. (а.с. 54).
Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону №889-VI, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
Пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889-VI передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до пп. "а" пункту 19.2 ст. 19 Закону №889-VI особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Отже, враховуючи наведене та норми податкового законодавства, позивачу як податковому агенту необхідно було утримати з орендної плати за земельні ділянки, виплаченої на користь орендодавців, з якими у позивача укладено відповідні договори та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 20807,43 грн., застосувавши ставку податку визначену п. 7.1 ст. 7 Закону №889-VI.
З матеріалів справи також вбачається, що 10 працівниками підприємства відзвітовано за отримані під звіт кошти на суму 9212,00 грн. з порушенням встановленого порядку (до авансових звітів прикладені лише накладні і акти виконаних робіт, а товарні чеки і квитанції на оплату продукції відсутні).
Згідно абз. 6 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59, документами, що підтверджують витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".
Статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР під розрахунковим документом визначено документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Крім того, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (надалі Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).
Як передбачено статтею 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, розрахунковим документом є документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Отже, у зв’язку з відсутністю належно оформлених документів, що підтверджують факт оплати торгово-матеріальних цінностей (розрахункових квитанцій, касових чеків, прибуткових касових ордерів), відшкодована вартість придбаних торгово-матеріальних цінностей є надміру витраченими коштами, отриманими платником податку.
Відповідно до приписів пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону №889-VI, позивач зобов'язаний був включити до складу загального місячного оподатковуваного доходу сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.
Положеннями п. 3.4 ст. 3 Закону №889-VI передбачено, що об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк визначається як сума таких надміру витрачених коштів помножена на коефіцієнт.
Таким чином, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 1575,63 грн., тому визначення позивачу податкового зобов'язання у вказаній сумі є правомірним.
Відповідно до приписів п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Тому, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 46720,10 грн.
З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального , процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновків, що при вирішенні справи судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Керуючись ст.ст.195,196,197,198,200,205,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ПРАТ АФ "Зоря ім.Плютинського" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" травня 2011 р. без змін.
< Текст >
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Н.М. Малахова
судді: Т.С. Котік
Є.М. Мацький
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ПРАТ АФ "Зоря ім.Плютинського" площа Жовтнева,2,с.Зоря,Рівненський район, Рівненська область,35304
3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,Рівненська область,33023
< Текст >