ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-314/10/2221
Головуючий у 1-й інстанції: Місінкевич А.Л.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ярмолинецькому районі Хмельницької області на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ярмолинецькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
28.09.2010 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ярмолинецькому районі Хмельницької області про поновлення строку на звернення до суду та про перерахунок пенсії як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачена ст 6.Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 30.12.2010 року.
Суд першої інстанції, постановою від 30 грудня 2010 року позов задовольнив, а саме: зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну 30% соціальну допомогу, що передбачена ст 6.Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008 року по 30.12.2010 року з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2010 року.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2, частини першої ст.183-2 КАС України.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни”має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008 року по 30.12.2010 року, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Судом першої інстанції також не враховано приписи ч.1 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої необхідною передумовою виплати пенсіїї є її нарахування, і лише в такому випадку невиплачені з вини органів Пенсійного фонду пенсіїї підлягають стягненню без обмеження строку.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що законодавець визначив можливість суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вирішувати одночасно і питання про поновлення строків, за наслідками якого суд, якщо не знайде підстав для його поновлення, залишає позов без розгляду, що в свою чергу не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з аналогічними вимогами.
Суд першої інстанції не взяв до уваги норму ст.100 КАС України, згідно якої, адміністративний позов , поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала , не знайде підстав для поновлення строку , про що постановляється ухвала.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявлені позивачем за межами строків звернення до адміністративного суду, слід залишити без розгляду.
Отже, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду по вимогам, які стосуються періоду починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008 року по 29.03.2010 року, суд першої інстанції мав би ще на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду, та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.
Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 29.03.2010 року, оскільки позов подано до суду 29.09.2010 року.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
При цьому, зважаючи на те, що позивачем не надано докази звернення до 9 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга належить частковому задоволенню, а постанова суду на підставі пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України належить скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ярмолинецькому районі Хмельницької області задовольнити частково .
Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ярмолинецькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії, - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 29.03.2010 року по 29.09.2010 року з урахуванням проведених виплат.
В решті позовні вимоги - залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 212, 254 КАС України
Головуючий < Список >Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді < Список >Матохнюк Дмитро Борисович
< Список >Залімський Ігор Геннадійович
< Список >
< Список >