ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-4418/10/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Вознюк С.О.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 11 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про зобов"язання вчинити певні дії , -
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2010 року позивач звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Хмельницької міської ради щодо невиплати позивачу як потерпілому від Чорнобильської катастрофи I категорії, всієї суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік неправомірними, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу не виплачену суму одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.
Постановою суду першої інстанції від 11 листопада 2010 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії відповідача в частині невиплати позивачу, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену суму допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість судового рішення та порушення норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначенні та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.11.1992 року.
Відповідач виплатив позивачу суму допомоги на оздоровлення в розмірі меншому ніж передбачено вказаним вище Законом, при цьому керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796–ХІІ потерпілому від Чорнобильської катастрофи І передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Колегія суддів зазначає, що вищевикладені приписи статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції станом на 05.07.2007 року є діючими, та на час спірних правовідносин не зупинялись та не змінювались іншими нормативно-правовими актами.
Разом з цим, Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яким встановлено розмір щорічної допомоги як величину, кратну до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, судом першої інстанції не враховано пропущений Позивачем строк звернення до адміністративного суду, не надано оцінку поважності причин його пропуску та помилково визнано неправомірними дії відповідача в частині невиплати позивачу як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену суму допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов подається в строк, визначений згідно з нормами чинного процесуального законодавства України. Законодавець встановив цим самим, що можливість захисту прав та інтересів осіб в порядку адміністративного судочинства залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Частиною другою статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
При цьому частиною 1 статті 102 КАС України встановлено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості із довідки, наданої відповідачем 16.02.2010 року, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, отже наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню за правилами КАС України.
Таким чином, з урахуванням вищевказаних норм, позивач, звертаючись до суду в порядку адміністративного судочинства, повинен керуватись нормами Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду.
Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявлені позивачем поза межами строків звернення до адміністративного суду, слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради задовольнити повністю.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 11 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про зобов"язання вчинити певні дії - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про зобов"язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий < Список > Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді < Список > Матохнюк Дмитро Борисович
< Список > Залімський Ігор Геннадійович
< Список >
< Список >