Справа № 2а-1814/11р.

Постанова

Іменем України

  31 серпня 2011 року                                                                                   Козятинський міськрайонний суд

          В складі головуючого -  судді:     Проця В. А.

при секретарі                                Репецькій А.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козятинському районі  Вінницької області про визнання причин пропущення строку поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобовґязання нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії, як «Дитині війни»,-

  Встановив:

Позивач звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Козятинському районі Вінницької області про визнання причин пропущення строку поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобовґязання нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії, як «Дитині війни».

В обґрунтування позову вона вказала, що є «Дитиною війни», згідно визначення, вказаного в  ст. 1 Закону України «Про соціальний  захист дітей  війни» і  має право  на  пільги,  передбачені   цим  Законом, зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії, у розмірі 30% надбавки до пенсії, як «Дитині війни».

Проте, в 2006-2010 роках їй така допомога не виплачувалась або виплачувалась не в повному обсязі.

Крім того, вказала, що бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права та позбавила  права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В судове засідання позивач не з’явилась, однак, подала на адресу суду письмову заяву про слухання справи без її участі та підтримання позову.

Представник відповідача в судове засідання, також, не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про день і час слухання справи.

Суд ухвалив, справу розглядати в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що позивач є «Дитиною війни», згідно визначення, вказаного ст. 1 Закону України «Про соціальний  захист дітей  війни».  

Відповідно до ст. 6 цього Закону, дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону він набирає чинності з 1 січня 2006 року.

В 2006-2010 роках позивачу така допомога не виплачувалась або виплачувалась не в повному обсязі, чим безперечно порушено право позивача.

Проте, згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»джерелами формування коштів Пенсійного фонду України серед іншого є кошти Державного бюджету, що перераховуються до Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом. Ця норма Закону кореспондується із п. 8  «Положення про Пенсійний фонд України», відповідно до яких серед джерел формування коштів Пенсійного фонду України є кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Загально відомим є те, що Законом України «Про Державний бюджет України»на 2011 рік  не було передбачено коштів на фінансування підвищення пенсій дітям війни відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Таке фінансування здійснюється в значно меншому розмірі.

Частиною 2 статті 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідач  здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Крім цього, з 19.06.2011 року набрав чинності Закон України  «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»  № 3491-У1 від 14.06.2011 року . Цим  Законом внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України   «Про державний бюджет України  на 2011 рік» та передбачено , що норми ст. 6 Закону України № 2195-1У «Про соціальний захист війни»  застосовуються у порядку та розмірах  визначених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік.

На виконання пункту  7 Закону України  від 14 червня 2011 року  №  3491-У1 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»Кабінет Міністрів України своєю постановою від 06 липня  2011 року  за № 745 постановив, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться, у розмірі - 49,80 гривень.            

Враховуючи, що згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, бюджет якого затверджує Кабінет Міністрів України, суд не вбачає протиправності в діях відповідача.

Відповідно, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання неправомірною відмови відповідача у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги, як «дитині війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за  період з 1 січня 2006 року до даного часу,  оскільки відповідач, як окрема юридична особа, яка є територіальним органом Пенсійного фонду України, не може нести відповідальності по зобов’язаннях держави, фінансування яких держава не здійснювала.

Таким чином, суд вважає, що вини відповідача в порушенні права позивача на отримання вищевказаного підвищення до пенсії не має.

Покладення на відповідача обов’язку нарахувати і виплатити позивачам недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за умови масовості аналогічних позовних заяв до суду та у відсутності відповідного фінансування з Державного бюджету України, може призвести до дестабілізації діяльності відповідача, а відповідно, до порушення прав невизначеного кола пенсіонерів на своєчасне отримання призначеної основної пенсії.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 КАС України, Законом України  «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»  № 3491-У1 від 14.06.2011 року,  Постановою КМУ № 745 від 06.07.2011 року  суд ,-  

  Постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козятинському районі  Вінницької області про визнання причин пропущення строку поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобовґязання нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії, як «Дитині війни»відмовити.

Повна постанова буде виготовлена на протязі п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Козятинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

             Суддя:  (підпис)

Згідно оригіналу.

Постанова не набрала чинності.

Суддя:         

Секретар:

 Дата док ументу      31.08.2011