ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я  

                                                            іменем України

03.03.08 р.                                                                               Справа № 26/8                              

Суддя господарського суду Донецької області Наумова К.Г.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за  позовом     Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Донецьк)

до                       1. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (м. Донецьк)

                           2. Головного управління Державного казначейства у  Донецькій області  (м. Донецьк)

про                     стягнення моральної шкоди у сумі 25000грн.

За участю:

Проку?рора

Представників сторін: 

від позивача  - ОСОБА_1

від першого відповідача - Петров А.Г. за дов. від 20.01.08 р. № 2290/10/10-013

від другого відповідача -Трофименко А.М. за дов. від 29.12.07 р. № 7/7с

СУТЬ СПОРУ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (м. Донецьк) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (м. Донецьк), далі за текстом „ДПІ”, про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України моральної шкоди у розмірі 25000грн та  зобов'язання ДПІ вивісити на термін не менше 1 року рішення господарського суду по цій справі на стенді з інформацією для приватних підприємців у приміщенні ДПІ, надруковане шрифтом не менше 24 кеглю.

Доповненнями до позовної заяви про відшкодування моральної шкоди від 17.02.2006р.  ОСОБА_1 відмовився від вимог щодо зобов'язання ДПІ вивісити рішення господарського суду по цій справі на стенді з інформацією для приватних підприємців у приміщенні ДПІ та зазначає, що сума позову складає 25000грн.

Ухвалою суду від 16.02.2006р. до участі у справі у якості другого відповідача залучено Відділення державного казначейства у м. Донецьку (м. Донецьк).

Ухвалою суду від 12.02.2008 р. Відділення державного казначейства у м. Донецьку (м. Донецьк) замінено правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства у  Донецькій області  (м. Донецьк).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

У відповідності до ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» позивачем до ДПІ була подана заява про видачу патенту на здійснення підприємницької діяльності зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку. ДПІ листом від 05.02.2003р. у видачі патенту відмовила. Зауваження позивача, що суперечка з такого питання вже вирішувалась Арбітражним судом Донецької області (рішення від 22.06.1999р. по справі №22/36а), до уваги прийняті не були.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2003р. по справі №7/45В відмову ДПІ у видачі патенту на здійснення підприємницької діяльності зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку визнано такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві та ДПІ було зобов'язано видати патент на здійснення підприємницької діяльності на ринках міста Донецька зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку.

          На виконання даного рішення було відкрите виконавче провадження, ДПІ було запропоновано добровільно виконати наказ до 01.05.2003р. У зв'язку з невиконанням наказу розпорядженням від 22.05.2003р. №875-3 ВДВС Ворошиловського РУ юстиції м. Донецька ДПІ було зобов'язано виконати наказ до 29.05.2003р. Але ДПІ рішення не виконало, про що 12.06.2003р. ВДВС було складено акт і видане повторне розпорядження.

ДПІ листом від 20.06.2003р. №24783/10/17-212-2 відмовилась виконувати наказ господарського суду, через що виконавче провадження наказу у виконання рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2003р. по справі №7/45В було закінчене лише в листопаді 2003р.

Внаслідок умисних протиправних дій ДПІ, як зазначає позивач, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в завданих душевних стражданнях, у нераціональному використанні вільного часу, в порушенні нормальних відносин з оточуючими. Змінився спосіб життя позивача, бо він змушений вживати заходи і докладати зусилля по відновленню своїх прав.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.07 р. по справі 29/16 позивачу відшкодовано за рахунок коштів держави матеріальну шкоду завдану неправомірними діями ДПІ у сумі 60 грн.

Позивач вважає, що компенсація моральної шкоди повинна становити 25000грн.

ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

03.02.2003р. ПП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ з заявою про видачу патенту на здійснення роздрібної торгівлі у лютому 2003р. Листом від 05.02.2003р. ДПІ відмовила у видачі даного патенту у зв'язку з тим, що у заяві була відсутня інформація про місце здійснення підприємницької діяльності. Не погодившись з даною відмовою позивач звернувся до господарського суду з позовом про примушення ДПІ видати патент на здійснення підприємницької діяльності зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку. Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2003р. по справі №7/45В позовні вимоги були задоволені. 02.07.2003р. ДПІ було виконано рішення суду та видано ПП ОСОБА_1 патент на здійснення роздрібної торгівлі на лютий 2003р.

Позивач стверджує, що заподіяна йому шкода є результатом протиправної поведінки ДПІ, однак позивач нічим не мотивує начебто отримані моральні страждання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. ПП ОСОБА_1 нічим не підтверджує суму нанесеної йому моральної шкоди у сумі 25000грн.

В діях ДПІ просліджується дотримання вимог чинного законодавства, відсутня наявність вини і наміру з боку інспекції, виконуючи рішення суду ДПІ керувалась виключно Конституцією та Законами України. Вести мову про заподіяну шкоду та протиправну поведінку ДПІ неможливо.

ВДК у м. Донецьку проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не передбачені кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої органами податкової служби, таким чином відшкодування моральної шкоди за рахунок державного бюджету неможливе, так як бюджетні призначення на вказані цілі відсутні. Відшкодування шкоди повинно здійснюватися за рахунок відповідного органу.

Позивачем не надано доказів у підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, позивачем не зазначено з чого він виходив оцінюючи розмір компенсації. Наслідком задоволення позовних вимог, що не є доведеними може призвести до необґрунтованого збагачення особи за рахунок добросовісних платників податків.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (м. Донецьк) є суб'єктом підприємницької діяльності, свідоцтво №64199743/3140 про державну реєстрацію видано рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної ради народних депутатів м. Донецька 03.07.1995 р.

Матеріалами справи встановлюється наступне.

03.02.2003р. позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу патенту по фіксованій сплаті прибуткового податку на здійснення роздрібної та дрібно гуртової торгівлі на ринках міста Донецька у лютому 2003р. В заяві вказано, що підприємницьку діяльність він здійснює одноособово, доход від підприємницької діяльності за останні 12 місяців відсутній. До заяви був доданий платіжний документ про сплату фіксованого податку. У видачі патенту ДПІ було відмовлено з посиланням на те, що у заяві не містяться відомості про місце здійснення підприємницької діяльності та не додано квитанцію про сплату ринкового збору.

Зауваження позивача, що суперечка з такого питання вже вирішувалась Арбітражним судом Донецької області, яким було прийняте рішення від 22.06.1999р. по справі №22/36а, яким позовні вимоги ПП ОСОБА_1 були задоволені, ДПІ була зобов'язана видати ПП ОСОБА_1 патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку за період вересень 1998р., податковим органом до уваги прийнята не була.

Не погодившись з відмовою ДПІ у видачі патенту позивач звернувся до господарського суду з позовом про примушення ДПІ видати патент на здійснення підприємницької діяльності зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2003р. по справі №7/45В позовні вимоги ПП ОСОБА_1 були задоволені. З даного рішення вбачається, що позивачем були дотриманні вимоги чинного законодавства по змісту та по формі заяви, всупереч вимогам ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» відповідачем неправомірно не виконаний обов'язок по видачі фіксованого патенту. Рішенням ДПІ була зобов'язана  видати ПП ОСОБА_1 патент на здійснення підприємницької діяльності на ринках міста Донецька зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку.

Після набрання рішенням законної сили господарським судом Донецької області 04.04.2003р. були видані накази про виконання рішення про зобов'язання ДПІ видати патент.

ПП ОСОБА_1 звернувся до ВДВС Ворошиловського РУ юстиції м. Донецька з заявою від 16.04.2003р. про прийняття до виконання наказу по справі №7/45В про зобов'язання ДПІ видати патент на здійснення підприємницької діяльності на ринках міста Донецька. Постановами заст. начальника ВДВС Ворошиловського РУ юстиції м. Донецька №№ 875, 876 від 24.04.2003р. про відкриття виконавчого провадження було відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню наказів по справі №7/45В про зобов'язання ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька видати ПП ОСОБА_1 патент на здійснення підприємницької діяльності на ринках міста Донецька зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку та про стягнення з ДПІ на користь ПП ОСОБА_1 203грн. ДПІ було приписане добровільно виконати зазначені накази до 01.05.2003р.

У зв'язку з тим, що ДПІ рішення господарського суду добровільно виконано не було, розпорядженням заст. начальника ВДВС Ворошиловського РУ юстиції м. Донецька від 22.05.2003р. №875-3 ДПІ було повідомлено про необхідність до 29.05.2003р. добровільно виконати рішення та видати ПП ОСОБА_1 патент на здійснення підприємницької діяльності на ринках міста Донецька зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку.

Однак ДПІ знов у встановлений строк добровільно патент виданий не був, про що було складено акт державного виконавця від 12.06.2003р. Розпорядженням заст. начальника ВДВС Ворошиловського РУ юстиції м. Донецька від 12.06.2003р. №875-3 ДПІ повторно було повідомлено про необхідність до 19.06.2003р. добровільно виконати рішення та видати ПП ОСОБА_1 патент на здійснення підприємницької діяльності на ринках міста Донецька зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку. Даними розпорядженнями ДПІ було повідомлено, що ухилення від виконання рішення суду тягне за собою адміністративну відповідальність згідно ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» та накладання штрафу в розмірі від 170грн. до 340грн. У разі повторного невиконання штраф буде стягнуто у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення буде порушено клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника.

ДПІ знов у виконання рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2003р. по справі №7/45В патент за лютий 2003р. виданий не був. В обґрунтування цього листом від 20.06.2003р. №24783/10/17-212-2 ДПІ повідомила ВДВС, що ПП ОСОБА_1 згідно заяви на здійснення торгівельної діяльності у березні 2003р. був виданий патент про сплату фіксованого податку 14.03.2003р. Інших заяв від ПП ОСОБА_1 про придбання патенту не надходило.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За приписами ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. Закону України від 28.11.2002 р. N 327-IV) виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як свідчить Постанова про закінчення виконавчого провадження ВДВС Ворошиловського РУ юстиції м. Донецька від 01.07.2003р. через неодноразову відмову ДПІ видати патент, виконавче провадження по примусовому виконанню наказів №7/45В, виданого 04.04.2003р. господарським судом Донецької області, на виконання дій та стягнення з ДПІ на користь ПП ОСОБА_1 203грн. було закінчене лише в листопаді 2003р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.07 р. по справі 29/16 позивачу відшкодовано за рахунок коштів держави матеріальну шкоду завдану неправомірними діями ДПІ у сумі 60 грн. Рішення залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду Донецької області від 26.06.2007 р. та  постановою  Вищого господарського суду України від 25.10.2007 р. Зазначеним рішенням також підтверджено факт протиправної поведінки ДПІ.

Статтею 56 Конституції України встановлено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 11 ЦК України,  цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зокрема цивільні права та інтереси можуть бути захищені шляхом:

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Таким чином відшкодування моральної (немайнової) шкоди є самостійним способом захисту порушеного права.

Статтею  23 цього кодексу встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею  1167 ЦК України встановлені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

в інших випадках, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що моральна шкода  відшкодуванню незалежно від  майнової шкоди, зазначеними нормами не встановлено ні мінімального ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди.

Відшкодуванню підлягає моральна шкода завдана внаслідок порушення прав особи.

Перелік критеріїв  оцінки розміру моральної шкоди не є вичерпним. Вони повинні надавати можливість вимірити  глибину та тривалість страждань людини.

Факт порушення ДПІ права позивача на отримання торгового патенту підтверджується  Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2003р. по справі №7/45В, іншими матеріалами справи, а також Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.07 р. по справі 29/16.

Завдана позивачу порушенням ДПІ його права  моральна шкода полягає  у душевних стражданнях, яких позивач  зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Також матеріалами справи підтверджено причинний зв'язок між протиправною поведінкою ДПІ та завданою позивачу моральною шкодою.

ДПІ не спростовано твердження позивача про наявність вини ДПІ у заподіянні позивачу моральної шкоди.

Крім цього, вина ДПІ у заподіянні моральної шкоди підтверджуються тим фактом, що ДПІ незважаючи на рішення  Арбітражного суду  Донецької області по справі №22/36а від 22.06.1999р, яким позовні вимоги ПП ОСОБА_1 були задоволені та  ДПІ була зобов'язана видати ПП ОСОБА_1 патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку за період вересень 1998р., ДПІ з тих самих підстав відмовила позивачу у видачі торгового патенту на патент на лютий 2003р., тобто ДПІ вже було відомо, що наведені ДПІ підстави відмови у видачі торгового патенту, порушують право позивача на видачу торгового патенту.

Позивач просить у якості компенсації завданої моральної шкоди  стягнути з коштів держави кошти у сумі 25000 грн.

Для визначення рекомендованого розміру відшкодування моральної шкоди,  підтвердження факту чи спитував  душевні  страждання позивач у зв'язку з відмовою ДПІ у видачі йому торгового патенту судом було призначено проведення судово-психологичної експертизи проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Позивач з'явився у інститут для проведення експертизи, що підтверджується відміткою судового експерта від 25.05.2006 р. на листі суду від 12.05.06 р., однак у зв'язку з тим, що ДПІ не було здійснено оплату експертизи, інститутом було надано повідомлення про неможливість проведення даної експертизи.

Зазначене унеможливило використання судом для встановлення розміру компенсації завданої шкоди думки спеціаліста.

Оцінюючи розмір моральної шкоди суд виходить з наступного. Суд вважає,  що позивачу були завдані глибокі  душевні страждання оскільки позивач був позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, позбавлений можливості отримати прибуток від здійснення торгової діяльності, що мало для нього суттєве значення оскільки у даний час він лише здійснював підприємницьку діяльність та  не мав інших  достатніх джерел для годування родини, а також у зв'язку з тим, що ДПІ незважаючи на існування рішення суду, яке набрало законної сили, з тих самих підстав, що були предметом розгляду по цих справі, вдруге відмовила позивачу у видачі торгового патенту. Крім цього суд звертає увагу на те, що позивач був змушений додати значні зусилля для відновлення порушеного права, а право було відновлено тоді, коли позивач  не зміг ним скористатися.

Однак, з  пояснень позивача вбачається, що позивач зазначену ним суму вважає не лише достатньою компенсацією завданих йому душевних страждань, а ще й достатньою мірою відповідальності ДПІ, яка має виховну функцію для того щоб у майбутньому були виключені випадки такого ставлення ДПІ як до нього самого так й до інших суб'єктів підприємницької діяльності.

У зв'язку з наведеним, характером правопорушення, а також враховуючи, що згідно наведених норм ЦК України, грошове відшкодування є лише мірою компенсації завданих душевних страждань, суд вважає за необхідне зменшити розмір компенсації завданої моральної шкоди до 5000 грн.

Посилання ВДК у м. Донецьку на те, що у зв'язку з тим, що кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої органами податкової служби, не передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», відшкодування шкоди повинно здійснюватися за рахунок податкового органу не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

З змісту ст. 56 Конституції вбачається, що моральна шкода заподіяна незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень  підлягає відшкодуванню саме  за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Огляд чинного законодавства свідчить про те, що жодним законом чи іншим нормативним актом не передбачено, що моральна шкоди, заподіяна громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної податкової служби, його посадовими або службовими особами, має відшкодовуватися за рахунок цього органу.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.

Статтею 25 цього Кодексу встановлено, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів.

Таким чином, у даній справі, відшкодування позивачеві   шкоди,   завданої   порушенням права позивача   органом державної податкової служби,   має здійснюватись державою за рахунок коштів Державного бюджету України.

Такий висновок підтверджується також і рішенням Конституційного Суду України від 03.10.01 у справі № 1-36/2001, прийнятим за результатами розгляду близьких за змістом правовідносин, у якому, зокрема, зазначено, що Конституція України гарантує громадянам право на відшкодування шкоди за рахунок держави.

З огляду на зазначене,  поряд із ДПІ  суд залучив до участі у справі у якості другого відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Посилання ДПІ на недоведеність позивачем  завдання йому моральної шкоди не приймається судом до уваги оскільки закон визначає моральну шкоду як  душевні стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. На погіршення стану здоров'я, яке має бути підтверджено медичними довідками, позивач не посилався, а зазначив що він зазнав лише душевних страждань.

З огляду на зазначене позовні вимоги Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Донецьк) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (м. Донецьк) та Головного управління Державного казначейства у  Донецькій області  (м. Донецьк) про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України моральної шкоди у розмірі 25000грн. завданої протиправною поведінкою Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька є обґрунтованими та підлягають задоволенню у частині стягнення з коштів Державного бюджету України компенсації моральної шкоди у сумі 5000 грн., у решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Відмова позивача від позову  у частині  зобов'язання ДПІ вивісити рішення господарського суду по цій справі на стенді з інформацією для приватних підприємців у приміщенні ДПІ, підлягає прийняттю оскільки не порушує прав та законних інтересів позивача та інших осіб та не суперечить законодавству, провадження по справі у частині наведених позовних вимог підлягає припиненню відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись, ст..56 Конституції України,  Цивільним кодексом України, Бюджетним кодексом України,   рішенням Конституційного Суду України від 03.10.01 у справі № 1-36/2001,

ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з коштів Державного бюджету України з рахунку відкритого на ім'я Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (м. Донецьк, Донецької обл..) на користь Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Донецьк) компенсацію моральної шкоди завданої неправомірними діями  Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька  у сумі 5000 грн.

Провадження по справі у частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька вивісити на термін не менше 1 року рішення господарського суду по цій справі на стенді з інформацією для приватних підприємців у приміщенні ДПІ, надруковане шрифтом не менше 24 кеглю, припинити.

У решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 11 березня 2008 року.

Суддя                                                                         Наумова  К Г.