КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2011 № 55/219
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
за участю секретаря
судового засідання
Філоненко М.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 01/06-11 від 01.06.2011;
від відповідача: повідомлений належним чином, але не з’явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Велді”
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2011
у справі № 55/219 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропідприємство
Добросин”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Велді”
про стягнення 63 490,81 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 у справі № 55/219 задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропідприємство Добросин” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Велді” про стягнення 63 490,81 грн.
Не погодившись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю „Велді” (далі – ТОВ „Велді”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається, що судом першої інстанції не досліджено правомірності позовних вимог, а саме, що позивачем було поставлено товар належної якості.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропідприємство Добросин” (далі – ТОВ „Агропідприємство Добросин”) у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Велді” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами від 30.09.2011 № 01-23/3/1 „Про зміну складу колегії суду” керуючись статтями 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, на підставі наказу Голови суду від 29.11.2010 №153к, у відповідності до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011, у зв’язку з великою завантаженістю суддів Алданової С.О. та Попікової О.В. та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, для розгляду справи № 55/219 введено до складу судової колегії замість суддів Алданової С.О. та Попікової О.В. суддів Ропій Л.М. та Рябуху В.І.
ТОВ „Велді” у судове засідання, яке відбулося 03.10.2011, повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги ТОВ „Велді” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 05.09.2011.
Крім того, про належне повідомлення ТОВ „Велді” щодо прийняття апеляційної скарги товариства до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання представником товариства ухвали суду від 05.09.2011.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення ТОВ „Велді” про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги товариства, неявка представника ТОВ „Велді” не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим, колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ТОВ „Агропідприємство Добросин” (Продавець) та ТОВ „Велді” (Покупець) 01.11.2010 укладено договір купівлі-продажу худоби №01/11, за умовами якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором продати та передати у власність здорову худобу (товар), що відповідає по якості діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним вимогам для забійних тварин, а Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити кошти за придбаний товар в кількості та асортименті, згідно видатковим накладним, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).
Згідно п.3.1 договору, ціна за товар установлюється відповідно з прайс – листами, діючими у Продавця на момент продажі товару.
Розрахунок за цим договором між Продавцем і Покупцем проводиться шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця, що вказаний у розділі № 15 цього договору (п. 4.1 договору).
Пунктом.4.2 договору передбачено, що Покупець сплачує вартість товару за ціною, вказаною у видаткових накладних на протязі 5-х банківських днів з моменту отримання товару.
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 149 995,50 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.11.2010 № 115 та довіреністю від 01.11.2010, серія ААВ № 302432.
Проте, відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар (на суму 89 995,50грн.), внаслідок чого, заборгованість відповідача становить 60 000,00 грн.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач листом від 07.12.2010 № 54 звернувся до відповідача з претензією, в якій просив терміново сплатити заборгованість, але претензія позивача залишено відповідачем без задоволення.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 60 000,00 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 850,81 грн. 3% річних та 2 640,00 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 850,81 грн. та інфляційній втрати в сумі 2 640,00 грн.
Посилання скаржника, що позивачем не доведено поставку товару за спірним договором належної якості, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки в разі, якщо відповідач заперечує якість товару, поставленого позивачем за вказаним вище договором, то мав би подати відповідні докази в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України. До того ж, питання якості товару за цим договором не було предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 у справі № 55/219.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 у справі № 55/219 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Велді” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 55/219 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Гольцова Л.А.
Судді Ропій Л.М.
Рябуха В.І.
05.10.11 (відправлено)