ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "20" вересня 2011 р.                                                                                    Справа № 14/44/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю. –доповідач у справі

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційні скаргиДержавного агентства резерву України

Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

на ухвалуГосподарського суду Миколаївської області від 26.08.2010 року

та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року

у справі№ 14/44/08 господарського суду Миколаївської області

за заявою Відкритого акціонерного товариства  "Первомайськавтотранс"

доАкціонерного товариства відкритого типу "Гілєя"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін: від ПАТ "ВіЕйБі Банк" –представник Шалашова В.І.; від ВАТ "Золотоноша м'ясо" та від ТОВ "Черкаська птахофабрика " –представник Шиманський О.Л.; від Державного агентства резерву України – представник Глузманова М.П. від ПАТ "Дочірнього банку Сбербанку Россії" –Синюка В.М.

ВСТАНОВИВ:  

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.01.2008 року порушено провадження у справі № 14/44/08 про визнання банкрутом Акціонерного товариства відкритого типу "Гілея".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.08.2010 року  затверджено наданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів - Акціонерного товариства відкритого типу "Гілєя" на загальну суму 62 099 246,08 грн., в тому числі вимоги:

І-ї черги:

1) вимоги, які забезпечені заставою майна боржника на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ПАТ "ВіЕйБі Банк") - у сумі 39 235 977,85 грн.;

2) по відшкодуванню витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно, на користь:

- Філії Центрального музею Збройних сил України –Музей ракетних військ стратегічного призначення в сумі 236,00 грн. та 40, 00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будкомплекс"в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Селянської спілки приватних паїв "Сергіївка"в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Відкритого акціонерного товариства "Золотоношамясо"в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Приватного сільськогосподарського підприємства імені Партизанської Іскри в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Приватного сільськогосподарського підприємства "Кумари"в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіс"в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива"в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика"в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд" в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Статус Агро"в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Відкритого акціонерного товариства "Миколаївгаз"в сумі 85,00 грн. та 40,00 грн.;

- Відкритого акціонерного товариства "Первомайськавтотранс" в сумі 85,00 грн. та 118,00 грн.;

3) вимоги щодо виплати аліментів –у сумі 3815,00 грн.;

4) вимоги щодо виплати заборгованості по заробітній платі за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника –у сумі 23 194,00 грн.

ІІ-ї черги:

- вимоги щодо виплати заборгованості по заробітній платі –2 084 406,00 грн.

ІV-ї черги:

- вимоги кредиторів, не забезпечені заставою майна, на користь:

- Філії Центрального музею Збройних сил України –Музей ракетних військ стратегічного призначення в сумі 16382,79 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будкомплекс"в сумі 7132512,73грн.;

- Селянської спілки приватних паїв "Сергіївка"в сумі 417678,16 грн.;

- Відкритого акціонерного товариства "Золотоношамясо" в сумі 100000,00 грн.;

- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"в сумі 629160,94 грн.;

- Приватного сільськогосподарського підприємства імені Партизанської Іскри в сумі 43097,74 грн.;

- Приватного сільськогосподарського підприємства "Кумари" в сумі 37846,40 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіс"в сумі 80325,61 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" в сумі 212865,08 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика"в сумі 7107125,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд" в сумі 341000,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" в сумі 1405916,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Статус Агро" в сумі 1260000,00 грн.;

- Відкритого акціонерного товариства "Миколаївгаз" в сумі 1622371,62 грн.;

- Відкритого акціонерного товариства "Первомайськавтотранс" в сумі 343521,16 грн.;

Відмовлено у визнанні кредиторських вимог до боржника наступних кредиторів: Первомайського міськрайонного центру зайнятості у сумі –64841,18 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрооб’єднання" у сумі –1777031,60 грн., Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області у сумі 1519668,48 грн., Первомайського райкому профспілки працівників агропромислового комплексу у сумі –33574,07 грн., Миколаївсього обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі –38974,41 грн., Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" у сумі –7526330,00 грн., Селянської спілки приватних паїв "Сергіївка" у сумі –360320,56 грн., як такі, що заявлені передчасно.

Відмовлено Державному комітету України з державного матеріального резерву у визнанні кредиторських вимог до боржника у розмірі 11 067 499,54 грн. у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Вимоги конкурсних кредиторів, що не внесені до реєстру вимог кредиторів АТВТ "Гілєя" не розглядаються і вважаються погашеними.

Зобов’язано розпорядника майна скликати загальні збори кредиторів відповідно до ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали, протокол зборів надати до суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року у справі № 14/44/08 ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.08.2010 року залишено без змін, а апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Державного агентства резерву України –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державне агентство резерву України та Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.08.2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року у справі № 14/44/08, в частині відхилення грошових вимог   Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" в сумі 7 526 330 грн. та  Державного агентства резерву України у сумі 11 067 499,54 грн. відповідно.

У касаційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" зазначено, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не дослідили в повній мірі обставини справи і ,як наслідок, не застосували до спірних правовідносин положення статей 11, 198, 509 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а також ст. ст. 1, 11, 14 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що призвело до винесення оскаржуваних судових рішень.

У касаційній скарзі Державного агентства резерву України зазначено, що суди першої і апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку, щодо спливу строку позовної давності для пред'явлення грошових  вимог до Акціонерного товариства відкритого типу "Гілєя" заявником; судами не взято до уваги вимоги  Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 року № 1646, а також Закону України "Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств" від 16.03.2000 року № 1565 зі змінами внесеними Законом України від 18.01.2001 року № 2239.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено у оскаржуваній ухвалі господарського суду  від 26.08.2011 року,  ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", згідно договорів купівлі-продажу цінних паперів № 12102Т; 89-09,05-Т від 01.09.2005 року та № 12114Т від 07.09.2005 року є власником 7000 штук простих іменних облігацій, емітованих ТОВ "Торговий дім Бахмачконсервмолоко" відповідно до Меморандуму про випуск іменних процентних облігацій.

Згідно п. 12.3 Меморандуму, термін обігу облігацій становить з 01.09.2005 року по 25.08.2010 року. 

Судами попередніх інстанцій встановлено, що  ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та Акціонерне товариство відкритого типу "Гілея" (поручитель) уклали договір поруки від 21.09.2006р., згідно із п. 1.1. якого сторони договору встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання емітента –ТОВ "Торговий дім "Бахмачконсервмолоко", які виникають з умов випуску іменних процентних облігацій серії А, випущених 12.08.2005р., які придбані банком на загальну суму 8 800 000грн.

Механізм дострокового викупу облігацій Емітентом у Банку врегульовано шляхом укладання договору купівлі-продажу цінних паперів від 02.10.2008р. № 14644Д, згідно із п. 2.1. якого, емітент викупає облігації у банку шляхом перерахування до 27.08.2009 року (в рамках строку, визначеного в Меморандумі для дострокового викупу облігацій), суми коштів в розмірі 7 000 000 гривень.

З урахуванням викладеного, суди дійшли висновків, що посилання банку на виникнення його вимог до боржника до порушення справи про банкрутство АТВТ "Гілея" суперечать обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, оскільки, строк виконання зобов’язання поручителя (АТВТ "Гілея") чи емітента (ТОВ "Торговий дім "Бахмачконсервмолоко" перерахувати кошти за облігації в розмірі 7 000 000грн. настав 27.08.2009 року, як то передбачено договором купівлі-продажу цінних паперів від 02.10.2008 року № 14644Д, тобто, після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, ухвалою про порушення справи про банкрутство АТВТ "Гілея" від 31.01.2008 року, а відтак, такі вимоги, на думку судів попередніх інстанцій,  слід вважати поточними.

Щодо кредиторських вимог Державного агентства резерву України, судами попередніх інстанцій встановлено, що  АТВТ "Гілєя" укладено договір про відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку запозичення з перервою у часі від 18.03.1996 року № 59, згідно із умовами якого,  комітет зобов’язався відпустити в порядку запозичення у першому кварталі 1996 року 500т. цукру-піску з державного резерву без оплати, а АТВТ "Гілєя" зобов’язалось повернути комітету до 31.12.1996 року відповідну кількість. Додатком від 24.04.1997 року №1 до Договору термін повернення 500 т. запозиченого цукру продовжено до 01.12.1997 року

На виконання Постанови Верховної ради України від 11.09.1998 року №102-ХІV та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.1999 року №1553 Державним агентством резерву України відпущено АТВТ "Гілєя" нафтопродукти з державного резерву, у зв’язку з чим, АТВТ "Гілєя" зобов’язалось на суму отриманих нафтопродуктів поставити до державного резерву цукор врожаю 1998р. та 1999 р.

Одеський апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові вказав, що Державне агентство резерву України дізналось про порушення його прав 01.12.1997 року та 31.12.1999 року відповідно, а відтак,отримало право на вимогу погашення заборгованості, в зв’язку з чим судом першої інстанції вірно встановлено, що строк, в межах якого агентство, закінчився у 2000 та 2002 роках, тобто, до набрання чинності ЦК України від 16.01.2003року.

Постанова суду другої інстанції мотивована посиланням на п. 6 Перехідних положень ЦК України від 16.01.2003р. № 435-ІV, згідно яких,  правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Одеський апеляційний господарський суд  в постанові вказав, що господарський суд Миколаївської області дійшов вірних висновків стосовно того, що до набрання чинності ЦК України в редакції 16.01.2003 року, строк пред’явлення Державним агентством резерву України вимог до АТВТ "Гілєя" сплив, у зв’язку з чим, приписи ст. 268 ЦК України від 16.01.2003 року не можуть бути застосовані у даному випадку, а відтак,  вимога агентства у розмірі 11 067 499,54 грн. правомірно відхилена судом першої інстанції.

У постанові Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року відхилено посилання Державного агентства резерву України на Закону України "Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств" від 16.03.2000року № 1565-ІІІ (зі змінами та доповненнями), яким визначено реструктуризацію підприємствам бурякоцукрової галузі заборгованості до державного резерву за надані відповідними рішеннями Уряду України в 1994 - 1999 роках і не повернуті позички за матеріально-технічні ресурси терміном на 60 місяців рівномірним погашенням боргу, починаючи з 1 жовтня 2004 року, оскільки факт реструктуризації, у т.ч. визначення суми боргу АТВТ "Гілея", яка підлягає реструктуризації, сума реструктуризації штрафних санкцій (штраф, пеня, неустойка), які у вимогах агентства складають 3 231 300,34грн., укладення договору про реструктуризацію, тощо, матеріалами справи не підтверджено, будь які докази в цій частині відсутні, що позбавляє, на думку суду апеляційної інстанції,  доказової сили доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала та постанова судів попередніх інстанцій, в частині розгляду вимог Державного агентства резерву України та ПАТ " Дочірній банк " Сбербанку Росії" прийняті  з порушенням норм матеріального права, спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника", а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з такого.  

Відповідно до  вимог  статті 41 Господарського процесуального кодексу України,  господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ст.  5 вказаного  Закону,  провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  , вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно із ч. 2 ст. 15 вказаного Закону,  у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 14 Закону,  конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи з вимог ст.ст. 14, 15 спеціального Закону, обов'язок надання правового аналізу поданих кредитором письмових  доказів,  підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру,  а також обов'язок  встановлення   розміру та моменту виникнення грошових вимог,  покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.    

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ч. 1  статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"  облігація  -  цінний  папір,  що  посвідчує  внесення його  власником  грошей,  визначає  відносини   позики   між   власником облігації   та   емітентом,   підтверджує   зобов'язання  емітента повернути  власникові   облігації   її   номінальну   вартість   у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що  ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та Акціонерне товариство відкритого типу "Гілея" (поручитель) уклали договір поруки від 21.09.2006р., згідно із п. 1.1. якого сторони договору встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання емітента –ТОВ "Торговий дім "Бахмачконсервмолоко", які виникають з умов випуску іменних процентних облігацій серії А, випущених 12.08.2005року, які придбані банком на загальну суму 8 800 000грн.

Механізм дострокового викупу облігацій Емітентом у Банку врегульовано шляхом укладання договору купівлі-продажу цінних паперів від 02.10.2008року № 14644Д, згідно із п. 2.1. якого, емітент викупає облігації у банку шляхом перерахування до 27.08.2009 року (в рамках строку, визначеного в Меморандумі для дострокового викупу облігацій), суми коштів в розмірі 7 000 000 гривень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України ,  за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 554  ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина  перша ст. 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників( солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку  частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що порука, виходячи з вимог ст. 546 ЦК  України, є додатковим  зобов'язанням ,  що забезпечує, в даному випадку,  основне  грошове зобов'язання, але поручитель разом з основним боржником має солідарний обов'язок перед кредитором.

Виходячи з вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог  ч. 15  ст. 11 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі, всі кредитори , незалежно від настання  строку виконання  зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  виходячи з вимог ст.ст. 1,11,14 спеціального Закону, слід розмежовувати поточні вимоги  кредиторів від конкурсних вимог, строк виконання яких ще не настав, а також , розмежовувати   поняття "виникнення грошового зобов'язання"  та   "строк виконання грошового зобов'язання",  який не настав, .вказані поняття мають різну правову природу.

Для з'ясування статусу кредитора у справі про банкрутство( конкурсний чи поточний), має значення саме момент виникнення грошового зобов'язання боржника перед кредитором, зокрема, момент укладення правочину, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули, передчасно дійшли  висновків, що кредиторські вимоги ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" є поточними та  відхилили їх, без  надання правового аналізу поданих кредитором доказів, змісту грошових вимог а також підставам, виду  та періоду  виникнення грошових вимог Банку до боржника, їх характеру, без   встановлення  розміру та моменту їх виникнення .

Щодо кредиторських вимог Державного агентства резерву України, судами попередніх інстанцій встановлено, що  АТВТ "Гілєя" укладено договір про відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку запозичення з перервою у часі від 18.03.1996 року № 59, згідно із умовами якого,  комітет зобов’язався відпустити в порядку запозичення у першому кварталі 1996 року 500т. цукру-піску з державного резерву без оплати, а АТВТ "Гілєя" зобов’язалось повернути комітету до 31.12.1996 року відповідну кількість.

Додатком від 24.04.1997 року №1 до Договору термін повернення 500 т. запозиченого цукру продовжено до 01.12.1997 року.

              Відповідно що вимог ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" чинної  на момент порушення та розгляду справи про банкрутство, позичання  матеріальних  цінностей  з  державного  резерву  - відпуск  матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах  з  наступним  поверненням  до  державного  резерву тієї ж кількості   аналогічних   матеріальних   цінностей   або,  у  разі неможливості   їх  повернення,  -  з  відшкодуванням  за  рішенням Кабінету  Міністрів  України  грошової вартості на час повернення, але  не  менше,  ніж  на  час  відпуску,  з наступним спрямуванням одержаних  коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.

               Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України " Про державний матеріальний резерв", у  разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного  резерву,  в  тому  числі  самовільного  відчуження,  з юридичних осіб,  на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності,  стягується  штраф  у  розмірі  100  відсотків  вартості виходячи  з  їх  ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження),  а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу   за   кожний   день  до  повного  повернення  матеріальних цінностей.

              У разі  недоцільності  закладення  і  зберігання   зазначених матеріальних   цінностей   або   виключення   їх  з  номенклатури, скасування  мобілізаційного  чи   іншого   спеціального   завдання зазначені   юридичні   особи   за   рішенням  центрального  органу виконавчої  влади,  що  здійснює  управління  державним  резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з  їх  ринкової  ціни  на  день  виявлення  факту відсутності  (самовільного  відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.

В порушення вимог ст.ст.33, 34, 43 ГПК України , судами попередніх інстанцій в ухвалі та постанові  не наданий докладний правовий аналіз змісту заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника та складовим  вимог Державного комітету України з державного матеріального  резерву  саме  у сумі 11 067 499,54 грн., а також, -   первісним документам, що їх підтверджують, не наданий аналіз, з посиланням на норми права,  предмету вказаних вимог, періоду їх виникнення та характеру вимог кредитора.

Згідно зі ст. 71 ЦК УРСР від 18.07.1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 72 вказаного кодексу скорочені строки позовної давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.

Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.( ст. 76 ЦК УРСР від 18.07.1963 року.)  

За статтею 83 ЦК УРСР (редакція від 18.07.1963 року), чинній на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги державних організацій про повернення державного майна із незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій або громадян, у випадках, встановлених законодавством  і на інші вимоги.

Згідно з  п. 6 ст. 268 ЦК України,  вимогами, на які позовна давність не поширюється є вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Пунктом 49 Положення про державний матеріальний резерв, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.92 року N 280-05, що діяло до набуття чинності Закону України " Про державний матеріальний резерв",   визначено,  що на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення їм заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями держрезерву (поставка, зберігання, відпуск, переміщення, перевезення всіма видами транспорту) загальні та скорочені строку пред'явлення претензій та позовної давності не поширюються.

Указом Президента України " Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" від 14.11.95. № 1039/95 установлено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності, в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначені їм мобілізаційні завдання, у тому числі, щодо створення та збереження мобілізаційних потужностей, а також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів, матеріальних і продовольчих ресурсів, страхового фонду документації.

Судами попередніх інстанцій не надана правова оцінка статутним документам боржника, не з'ясовано, в порушення вимог  ст. 43 ГПК України,  в ухвалі та постанові, чи  створено підприємство боржника на державному майні, чи є воно правонаступником  обов'язків  по зобов'язанням перед Держкомрезервом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  висновки судів  попередніх інстанцій про те, що на  вимоги   Державного  комітету України  з державного матеріального резерву до боржника  поширюється та повинна бути застосована  позовна давність,   є передчасними.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України,

    ПОСТАНОВИВ  :   

Касаційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити частково.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"  задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року у справі № 14/44/08  скасувати

          Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.08.2011  у справі № 14/44/08  скасувати, в частині відмови у визнанні  грошових  вимог Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" . та Державного комітету України з державного матеріального резерву  до боржника. В цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

  Головуючий                                                                                       І.Ю. Панова   

 Судді                                                                                                    О.В. Білошкап   

                                                                                                              М.І. Хандурін