Справа № 2-10778/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"13" жовтня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого –судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Грищенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінанси», Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредит», 3-я особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ ВОЛЗ»про захист честі, гідності і стягнення моральної шкоди, визнання недійсним договору про надання кредиту,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів (а.с.63-70), просив заборонити ТОВ «Укрфінанси»здійснювати нав'язливі телефонні дзвінки ОСОБА_1 і його родичам у зв'язку із виконанням договірних зобов'язань по кредитному №GP281833 від 28 грудня 2007 року; стягнути з ТОВ «Укрфінанси»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1700 грн.; визнати недійсним кредитний договір №GP281833 від 28 грудня 2007 року, укладений шляхом письмового оформлення «Пропозиції укласти одговір (оферти)»та Основних умов кредитування.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що впродовж тривалого часу ТОВ «Укрфінанси»порушує права ОСОБА_1, протиправно здійснюючи телефонні дзвінки з безпідставними вимогами сплатити борг по кредитному договору, стверджуючи при цьому безпідставно, що між ТОВ «Банк Ренесанс Капітал»та ним був укладений кредитний договір №№GP281833 від 28 грудня 2007 року і внаслідок невиконання ним зобов'язань за даним договором утворилася заборгованість в розмірі 31805,67 грн.
Свої протизаконні вимоги сплатити непідтверджену заборгованість ПАТ «Банк Ренесанс Капітал»регулярно висував у телефонних розмовах з ним, а також у листах №285 від 22 червня 2009 року, №130873 від 4 грудня 2009 року, №313533 від 11 січня 2010 року, №443316 від 22 лютого 2010 року, №614542 від 12 квітня 2010 року, №896682 від 6 липня 2010 року, №1180519 від 10 листопада 2010 року.
Відповідно до вказаних листів ТОВ «Укрфінанси»стверджує, що право вимоги по спірному договору відступлено на користь ТОВ «УкрКредит», не надаючи доказів щодо цього.
ТОВ «Укрфінанси»постійно здійснює йому телефонні дзвінки, в тому числі, і у вихідні дні, у зв'язку з чим він не може вести звичний спосіб життя, нервує, зазнає моральних страждань, внаслідок чого йому спричинена моральна шкода.
В результаті нав'язливих дзвінків ТОВ «Укрфінанси», які порушують його спокій та відпочинок, а також його близьких родичів, принижується його гідність.
Постійні дзвінки порочать його честь, оскільки створюється негативна оцінка в очах оточуючих, які є свідками телефонних розмов між ним та ТОВ «Укрфінанси»відносно неіснуючої заборгованості, як про людину, що не виконує своїх грошових зобов'язань, є неврівноваженою.
Спірний кредитний договір №GP281833 від 28 грудня 2007 року є недійсним, оскільки пропозицію від ТОВ «Банк Ренесанс Капітал»підписала невідома особа, про яку немає даних стосовно її посади, на підставі якого документу вона діє і чи наділена вона повноваженнями укладати угоди про видачу кредитів від імені банку. Взагалі спірний договір не був укладеним через відсутність підпису уповноваженої особи з боку ПАТ «Банк Ренесанс Капітал».
Крім того, для укладення кредитного договору необхідний спеціальний дозвіл –ліцензія, яка надана не була.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представники ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», ТОВ «УкрКредит», ТОВ «НВФ ВОЛЗ»до судового засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не сповіщали.
Представник ТОВ «Укрфінанси»до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповіщав, до суду надійшли його письмові заперечення з проханням про відмову в задоволенні позову та розгляд справи в його відсутності.
У відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між ТОВ «Банк Ренесанс Капітал»(ліцензія НБУ №222 від 13 березня 2006 року) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № GP281833 про надання останньому на споживчі цілі кредиту в сумі 18000 грн. строком дії 36 місяців.
У подальшому, права вимоги за даним кредитним договором були відступлені Swizza Holdings Limited ТОВ «УкрКредит»на підставі договору факторингу, внаслідок чого набувач став єдиним власником всіх прав вимоги за кредитним договором. ТОВ «УкрКредит»уповноважило ТОВ «Укрфінанси»на прийом від ОСОБА_1 платежів та ведення з останнім всіх інших справ, пов'язаних з кредитним договором, про що було повідомлено боржника листом за №313533 від 11 січня 2010 року (а.с.22).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним кредитним договором станом на 10 жовтня 2011 року утворилася заборгованість в загальній сумі 41447 грн. 62 коп., що підтверджується довідкою, наданою ТОВ «Укрфінанси».
У листах №285 від 22 червня 2009 року, №313533 від 11 січня 2010 року, №443316 від 22 лютого 2010 року, №614542 від 12 квітня 2010 року, №896682 від 6 липня 2010 року, №1180519 від 10 листопада 2010 року ТОВ «Укрфінанси»неодноразово сповіщало ОСОБА_1 про розмір заборгованості за кредитним договором та необхідність її погашення, а також попереджало про можливість судового вирішення спору у разі її непогашення (а.с. 18-21, 23).
Відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, істотними умовами кредитного договору у відповідності до чинного законодавства, є умови про предмет, ціну та строк його дії.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозицій однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором, який у відповідності до ч.1 ст. 1055 ЦК України укладається у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, вищенаведених норм цивільного права, з врахуванням положень ч.1 ст. 212 ЦПК України та вимог ст. 213 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним, оскільки сторони досягли домовленості щодо істотних умов договору, договір було укладено в письмовій формі, за вільним волевиявленням сторін; та банком було надано визначену договором суму кредиту, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.
Посилання позивача та його представника на те, що договір з боку кредитодавця було підписано невідомою особою, а також за відсутності на це ліцензії у банку, спростовуються самим кредитним договором, з якого вбачається, що від імені банку договір підписав його кредитний представник ОСОБА_3, ліцензія №222 була надана банку Національним банком України 13 березня 2006 року.
У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч цьому представником позивача не було доведено в судовому засіданні те, що ТОВ «Укрфінанси»зловживають своїми правами та здійснюють постійно та нав'язливо телефонні дзвінки щодо необхідності повернення боргу.
Так, з наданої суду роздруківки телефонних дзвінків (а.с.40-48) не вбачається, що саме абонентом -ТОВ «Укфінанси»- здійснюються дані телефонні дзвінки та якого саме змісту. В тому числі, і свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що банк за телефоном вимагає від нього повернення кредиту, але яка саме кредитна установа та відносно якого кредиту їй невідомо.
Доводи позивача, викладені в позовні й заяві, та доводи його представника відносно відсутності доказів про відступлення банком прав вимоги за кредитом суд розцінює як надумані, тому що позивач був повідомлений щодо цього у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується вищезазначеним повідомленням та листами ТОВ «Укрфінанси»(а.с. 18-23). Доказів зворотного у відповідності до ст.ст. 57-59 ЦПК України позивачем не надано.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Крім того, суд зауважує на те, що ст. 16 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту, як заборона здійснювати телефонні дзвінки.
Виходячи з того, що суд прийшов до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в зазначеній вище частині, то не підлягають задоволенню і похідні від них позовні вимоги, а саме: відшкодування спричиненої неправомірними діями моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 638, 1054, 1055, 1167 ЦК України, -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінанси», Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредит», 3-я особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ ВОЛЗ»про захист честі, гідності і стягнення моральної шкоди, визнання недійсним договору про надання кредиту.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: