Справа № 22-а-2102/11 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Категорія: 70(10.3.1) Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2011 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколота Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Кубішин І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 травня 2010 року , -
встановила:
Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни".
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеному ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України Сокальському районі Львівської області просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апелянти вважають, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Вважають, що судом порушено ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст. 9, 11, 159, 163 КАС України, ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Стверджують, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах, передбачених Законами України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни, оскільки рішення про відновлення дії ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” у редакції, чинній до внесення змін до неї Верховною Радою України, не приймалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.
Згідно з рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року окремі положення Закону України "Про державний бюджет в Україні на 2007 рік" та Закону України "Про державний бюджет в Україні на 2008 рік" визнано неконституційними, і тим самим відновлено дію ст. 6 Закону. Останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень, які також містять вказівку про преюдиціальне значення цих рішень для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Крім того, Законом України "Про державний бюджет в Україні на 2009 рік" обмеження виплат не встановлювались.
Враховуючи наведене, та те, що дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком була відновлена, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 1.01.2009 року до 31.12.2009 року.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Твердження апелянта про неправильне застосування судом вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону. Чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір. Інші доводи апелянта висновків суду не спростовують.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена КАС України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такої.
Керуючись Законом України “Про внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами”№2748 від 2 грудня 2010 року, ст. ст. 195, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205 ч. 1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області - залишити без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий :
Судді :