Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-10246/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Павелко І.Л.
99 Доповідач Письменний О. А.
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.09.2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді : Єгорової С.М.,
Суддів: Чельник О.І., Письменного О.А
розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді про зобов’язання вчинити дії по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
24 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді про зобов’язання вчинити дії по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги.
Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не нараховувалося та не виплачувалося, просила поновити їй строк звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 квітня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалену з порушенням норм права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано і правові підстави для проведення такого перерахунку відсутні. Крім того, суд безпідставно поновив строк звернення до суду.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а ч. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 100 КАС України ( в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідач просив застосувати строк звернення до адміністративного суду та відмовити в позові.
Проте, суд першої інстанції поновив строк звернення до суду, пославшись на поважність причин пропуску строку.
Такі доводи не можна визнати обґрунтованими, оскільки виплати пенсії і підвищення до пенсії є щомісячними, позивач знав розмір цих виплат і в разі незгоди з їх розміром мав право звернутися до суду, а похилий вік позивача не може бути поважною причиною поновлення строку для звернення до суду з позовом.
Позивач не довела поважність причини пропуску нею строку звернення до суду, тому передбачених законом підстав для його поновлення немає.
Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.
Позивач звернулася до суду 24 лютого 2010 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, її права підлягають захисту з 24 лютого 2009 року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в межах річного строку звернення до суду, тобто за період з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207 КАС України колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 квітня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: