ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

11 березня 2008 р.

№ 2-59/2007

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. -головуючого,

 

Грека Б.М.,

 

Разводової С.С.,

 

розглянувши  матеріали касаційних скарг

TOB "Пансіонат Колос корпус 4", громадянки ОСОБА_1

 

на рішення та постанову

Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.03.2007 Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007

 

у справі

№ 2-59/2007

 

Корабельного районного суду м. Миколаєва

 

за позовом

ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб"

 

до	1.          Приватного підприємства фірми "Анаконда", 2."Пансіонат Колос корпус 4"

 

за участі третіх осіб

1."Тітан-Оцел", 2.          громадянки ОСОБА_2, 3.          громадянина ОСОБА_3, 4.          Реєстраційно-ліцензійної     палати     виконавчого     комітету Миколаївської ради

 

про	визнання недійсними установчих документів, державної реєстрації та визнання права власності на майновий комплекс

 

за участю представників

від відповідачів - 1, 2 -ОСОБА_4,    від третіх осіб -1, 2, 3 - ОСОБА_4,

від позивача, гр. ОСОБА_1, третьої особи - 4 - не з`явилися

 

В С Т А Н О В И В:

 

У серпні 2006 року ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" звернулося до Корабельного районного суду м. Миколаєва із позовом до ППФ "Анаконда" про визнання недійсною установчої угоди від 29.03.2001 про створення ТОВ "Пансіонат Колос корпус 4", яка укладена між ППФ "Анаконда" та ДП "Бендерський завод залізобетонних труб".

Позивач неодноразово заявами від 04.09.2006, 12.02.2007, 26.02.2007 та 15.03.2007 змінював та уточнював позовні вимоги.

В останній заяві від 15.03.2007 при відповідачах ППФ "Анаконда" і TOB "Пансіонат Колос корпус 4", треті особи без самостійних вимог - TOB "Тітан-Оцел", ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Реєстраційно-ліцензійна палата Миколаївського міськвиконкому, позивач просив суд визнати недійсними: 1) рішення загальних зборів засновників від 26.03.2001 про створення TOB "Пансіонат Колос корпус 4" (далі - Товариство), яке оформлено протоколом №1 від 26.03.2001; 2) Статут Товариства; 3) установчу угоду від 29.03.2001 про створення Товариства, яка укладена між ППФ "Анаконда" та ДП "Бендерський завод залізобетонних труб"; 4) державну реєстрацію Товариства; 5) визнати за ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" право власності на майновий комплекс пансіонат "Колос" корпус 4, який складається зі спального корпусу на 250 місць та санітарного блоку, об'ємом будівлі 8050 куб.м., корисною площею 1960,6 кв.м. та житловою площею 1344,8 кв.м., що розташований по вул.Морській, 154-а, с. Коблево Березанського району Миколаївської області.

 

Позивач обґрунтовував остаточні позовні вимоги тим, що видана ним 27.11.2000 довіреність на ім'я ОСОБА_3 надає йому повноваження лише на оформлення права власності заводу на майновий комплекс пансіонату "Колос" корпус №4, проте останній, діючи з перевищенням повноважень, уклав від імені позивача установчий договір з ППФ "Анаконда" про створення Товариства і передав майновий комплекс пансіонату до його статутного фонду. Позивач посилається на п.4 ст.3 Закону Республіки Молдови "Про державне підприємство", ст.69 Цивільного кодексу Республіки Молдови, ст.ст. 48, 67 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст.ст. 110, 215, 216 ЦК України 2003 року, ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцІв".

Представники Товариства та ППФ "Анаконда" у запереченнях від 29.01.2007 і 19.02.2007 позов не визнали, вважаючи, що ОСОБА_3 мав повноваження щодо передання корпусу №4 пансіонату "Колос" до статутного фонду Товариства, право власності на який не може бути визнано за позивачем, оскільки це право належить ОСОБА_2 за чинним договором купівлі-продажу від 07.04.2006. Крім цього, відповідачі просили суд застосувати позовну давність згідно ст. 267 ЦК України.

 

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.03.2007 (суддя Шкірай М.І.) позовні вимоги задоволено повністю.

ТОВ "Пансіонат Колос корпус 4" в апеляційній скарзі, поданій до Одеського апеляційного господарського суду відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України від 15.12.2006 №483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів", просив рішення районного суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007  (склад суду: Михайлов М.В., судді Тофан В.М., Журавльов О.О.) рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.03.2007 у справі 2-59/2007 змінено,  ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" в частині позовних вимог про визнання права власності на майновий комплекс пансіонат "Колос" корпус 4 відмовлено, в решті рішення залишено без змін.

До Вищого господарського суду України  подано на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.03.2007 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 у справі 2-59/2007 касаційні скарги ТОВ "Пансіонат Колос корпус 4" та громадянкою ОСОБА_1.

ТОВ "Пансіонат Колос корпус 4" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 частково, громадянка ОСОБА_1 просить скасувати рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.03.2007 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 у справі №2-59/2007 повністю і передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційні скарги мотивовано, зокрема, тим, що є чинним укладений з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 26.07.2006, на підставі якого право власності на пансіонат набула гр.ОСОБА_1; висновки щодо довіреності від 27.11.2000 №01/206 та про те, що пансіонат передано до статутного фонду TOB "Пансіонат Колос корпус 4" без згоди органів влади Республіки Молдови, грунтуються на припущеннях, неповному з`ясуванні обставин справи та з порушенням ст.ст. 33, 38, 43 ГПК України, вказано також на ст.ст. 204, 261, 267 ЦК України.

Вищим   господарським  судом  України  ухвалою  від  17  січня  2008  року  у справі №2-59/2007 порушено касаційне провадження.

Представники позивача, гр. ОСОБА_1 та третьої особи Реєстраційно-ліцензійної     палати     виконавчого     комітету  Миколаївської  ради процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 11.03.2008 у справі № 2-59/2007  призначено  наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. головуючий-доповідач, судді Грек Б.М., Разводова С.С.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, з дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 111⁷ ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У справі №2-59/2007 судами враховано докази, що підтверджують нелегітимність передачі ОСОБА_3 як внеску у статутний фонд від імені ДП "Бендерский завод залізобетонних труб" спального корпусу № 4 пансіонату "Колос", що знаходиться за адресою: с.Коблево Березанського району Миколаївської області, створення і державної реєстрації TOB "Пансіонат Колос корпус 4".

Суди встановили, що при створенні TOB "Пансіонат Колос корпус №4" від імені ДП "БЗЗТ" діяв ОСОБА_3 на підставі доручення №01/206 від 27.11.2000, виданого йому директором ДП "БЗЗТ" Федоровим С.І.

В документації  заводу  збереглася  копія  доручення  на  ім'я ОСОБА_3 з цією ж датою (т.2 арк.77), але згідно змісту зазначеного доручення ОСОБА_3 був уповноважений тільки на оформлення документів, що засвідчують власність спального корпуса №4 пансіоната "Колос", але не розпорядження ним. Доручення з більшим обсягом повноважень ДП "БЗЗТ" ОСОБА_3 не видавалися, що підтверджується листом директора ДП "БЗЗТ" ФедороваС.І. від 17.06.2003 на ім'я міністра економіки ПМР (т.2 арк. 79).

Крім того, апеляційна інстанція вказує, що створення TOB "Пансіонат Колос корпус №4" і передача в його статутний фонд майна не можуть вважатися законними, оскільки сама особа, що оформила спірне доручення директор ДП "БЗЗТ" Федоров С.І. не мав відповідних повноважень, тому не мав законних підстав делегувати кому-небудь повноваження і права, якими не володів сам.

 

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до п.1.1 Статуту ДП "БЗЗТ" є державним підприємством (т.1 а.с.10).

 

Згідно п.3.2 Статуту майно підприємства є державною власністю і належить підприємству на праві повного господарського відання (т.1 а.с.12).

 

Відповідно до п.1.6 Статуту ДП може виступати засновником (співзасновником) спільних підприємств, у тому числі і за кордоном, шляхом передачі частини державного майна без права наступного продажу тільки за рішенням власника. Статут спільного підприємства затверджує власник (т.1 а.с.10).

 

Згідно ст.4 Угоди про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності країн СНД від 09.10.1992, ратифікованої Україною і Республікою Молдова, Сторони взаємно визнають, що об'єкти, які знаходяться на їх території (або відповідні частки участі) соціальної сфери - санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі установи, - будівництво яких здійснювалося за рахунок засобів республіканських бюджетів інших Сторін, а також засобів підприємств і організацій республіканського і колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях інших Сторін, є власністю цих Сторін або їхньої юридичної і фізичної осіб.

Апеляційною інстанцією встановлено, що будівництво спального комплексу №4 пансіонату "Колос" здійснювалося за рахунок республіканського бюджету МРСР і силами підприємств, що знаходились у віданні МРСР до 1 грудня 1990 року.

Наказом Міністерства Меліорації і Водного Господарства МРСР від 04 жовтня 1980 року №607 "Про передачу пансіонату "Колос" виробничому об'єднанню "Промводмонтаж" пансіонат був переданий останньому у повне господарське відання.

Згідно Наказу Мінсельхозу та продовольства від 15 квітня 1994 року №65 виробниче об'єднання "Промводмонтаж" було перейменовано в ДУП "Бендерский завод залізобетонних труб", а відповідно до Рішення Державної адміністрації м.Бендери від 13.02.2006 № 199 здійснено реорганізацію ДУП "Бендерський завод залізобетонних труб" у ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб".

 

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує, що у ході реорганізації майно пансіонату "Колос" не було передано як внесок у статутний капітал на праві власності, а відповідно до передаточних актів прийому-передачі передано ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" на праві користування (безоплатного).

 

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що майно, яким є "Пансіонат Колос корпус №4", розташований у с.Коблево Березанського району Миколаївської області, з моменту введення його в експлуатацію, тобто з 09 липня 1976 року, було державною власністю спочатку МРСР, а потім - власністю Республіки Молдова.

Апеляційний господарський суд встановив, що у справі відсутні докази, які б свідчили про надання згоди власника на відчуження спірного майна, так само як відсутнє з його боку і наступне схвалення таких дій.

 

Заснування ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" з передачею майна в статутний фонд від імені ДП "БЗЗТ" є незаконними в зв'язку з відсутністю згоди і дозволу на зазначені дії законного власника - Республіки Молдова, відсутністю в ДП "БЗЗТ" необхідного обсягу правоздатності і дієздатності для здійснення зазначених юридичних дій, порушення норм діючого законодавства України і Молдови.

Апеляційний господарський суд встановив, що у зв'язку з тим, що в даний момент власником, Республікою Молдова, майновий комплекс "Пансіонат Колос корпус 4" переданий ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" тільки в безоплатне користування, відсутні правові підстави для визнання на нього за ВАТ "БЗЗТ" права власності.

Тому апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення районного суду в частині визнання права власності за ВАТ "Бендерський завод залізобетонних труб" на майновий комплекс "Пансіонат Колос корпус №4", розташований по вул. Морська 154-А в с. Коблево Березанського району Миколаївської області, підлягає скасуванню, і позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно  до  вказаного  висновку  про  недійсність виданої на ім'я ОСОБА_3  довіреності  апеляційний  господарський  суд  дійшов висновку, що є недійсними і всі угоди, укладені на підставі вказаної довіреності на території України, тому як угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною, як така що не відповідає вимогам закону.

Тому підлягають визнанню недійсними рішення загальних зборів засновників від 26.03.2001 про створення ТОВ    "Пансіонат Колос корпус №4", установчий   договір  і  Статут цього товариства.

Державне унітарне підприємство "Бендерський завод залізобетонних труб" внесено до Державного регістру підприємств та організацій Республіки Молдова 29.09.1994, а 05.04.2006 перереєстровано у Відкрите акціонерне товариство "Бендерський завод залізобетонних труб" із власністю держави на 100% акцій підприємства.

Державні підприємства Молдови не можуть без згоди держави приймати участь своїм майном в діяльності недержавних структур та займатися інвестиційною   діяльністю в іншій державі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на створення ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" за участю ДП "БЗЗТ" згоди відповідних державних органів Республіка Молдова не надавалося.

Суди дійшли висновку, що підлягає скасуванню запис про державну реєстрацію Товариства на підставі п.2 ст.110 ЦК України, відповідно до якої за рішенням суду державна реєстрація підприємства визнається недійсною, коли при створені підприємства допущені порушення, які неможливо усунути.

 

Щодо застосування судами матеріального закону про строк позовної давності апеляційний господарський суд встановив, що доводи ТОВ "Пансіонат Колос корпус №4" не підтверджено належними доказами.

Судами враховано доводи ВАТ "БЗЗТ" про пропуск позовної давності з об'єктивних причин. Завод знаходиться на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки. Суд врахував зазначені обставини перешкодами надзвичайної або нездоланної сили. Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропуску терміну позовної давності, порушене право підлягає захисту. Тому при прийнятті рішення від 19.03.2007 суд скористався своїм законним правом і визначив причини пропуску терміну позовної давності ВАТ "БЗЗТ" поважними.

Відповідно до ст. 111⁷ ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційних скарг не спростовують встановлених  судами обставин у даній справі, тому касаційні скарги не підлягають задоволенню.

 

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі колегія суддів погоджується із постановою апеляційного господарського суду і залишає її без змін.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

 

П О С Т А Н О В И В :

 

          Касаційні скарги TOB "Пансіонат Колос корпус 4" та громадянки ОСОБА_1 у справі №2-59/2007 залишити без задоволення.

          Постанову Одеського апеляці          йного господарського суду від 24.07.2007 у справі №2-59/2007 залишити без змін.

 

Головуючий суддя                                                             С. Самусенко

         

Судді:                                                                                Б. Грек

                                                                                                     

С. Разводова